Постанова № 67684519, 11.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 910/12410/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль,

на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017

у справі № 910/12410/16

за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Підприємство), м. Бориспіль,

до товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення 42 287,28 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Юрченко Н.П. предст. (дов. від 27.03.2017)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 42 287,28 грн. заборгованості (з них: 36 294,96 грн. основного боргу, 4111,95 грн. пені, 301,32 грн. -3% річних, 1579,05 грн. інфляційних втрат), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання із своєчасного та повного відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна згідно з Договором від 17.11.2015 № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2016 зі справи № 910/12410/16 (суддя Селівон А.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 (судді Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Дідиченко М.А., Руденко М.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1551,92 грн. боргу, 15,99 грн. процентів річних, 72,16 грн. інфляційних втрат, 221,24 грн. пені, 60,65 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі Підприємство, не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 11.09.2015 Підприємством (балансоутримувач) та Товариством (орендар) укладено попередній договір оренди № 02.5-14-22 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Попередній договір оренди), за умовами якого балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № 20 на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу (інв. № 47565), площею 15,4 кв.м (далі - Майно), яке знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль, Київська область, 08307;

- відповідно до пункту 1.4 Попереднього договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом;

- згідно з пунктами 2.1, 2.2 Попереднього договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном на термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі - приймання майна. Акт передачі - приймання підписують балансоутримувач та орендар. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди;

- обов'язок по складанню акту передачі - приймання орендованого майна покладається на сторону, що передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 Попереднього договору оренди);

- пунктом 5.8 Попереднього договору оренди передбачено обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю протягом 15 робочих днів після підписання сторонами цього Договору. До моменту укладання сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар зобов'язаний компенсувати на користь балансоутримувача експлуатаційні витрати та витрати на утримання Майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, з дати підписання акту передачі-приймання орендованого майна на підставі окремо виставлених рахунків. Оплата рахунків проводиться орендарем в порядку, встановленому пунктом 5.3 Договору;

- як передбачено пунктом 5.3 Попереднього договору оренди, орендар зобов'язується в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця (орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами;

- на виконання умов Попереднього договору оренди Підприємством як балансоутримувачем передано, а Товариством як орендарем прийнято у користування нерухоме майно: приміщення № 20 на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу (інв. № 47565), загальною площею 15,4 кв.м, за адресою: Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль, Київська область, 08307, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 11.09.2015;

- за умовами пункту 11.7 Попереднього договору оренди, у разі порушення орендарем строку виконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.4, 5.6, 5.8 цього Договору, орендар сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі місячної орендної плати та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від місячної орендної плати, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання Орендарем зобов'язань, передбачених пунктами 3.4, 5.6, 5.8 цього Договору;

- як зазначає позивач, у відповідності до пункту 5.8 Попереднього договору оренди 17.11.2015 між Підприємством (балансоутримувач) та Товариством (орендар) укладено договір № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 02.5-14/1-75), згідно з умовами якого сторони визначили перелік послуг, що надаються балансоутримувачем та, відповідно, отримуються орендарем, зокрема: забезпечення теплом (теплова енергія) (у розмірі 1460,00 грн. (за 1 гкал) на місяць без ПДВ); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (30,00 грн. на 1 працівника на місяць без ПДВ); використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (11,80 грн. (за 1 кв.м.) на місяць без ПДВ); прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів (57,50 грн. (за 1 куб.м.) на місяць без ПДВ); прибирання приміщень загального користування (22,50 грн. (за 1 кв.м.) на місяць без ПДВ); підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, використання внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщення загального користування (щомісячна плата у розмірі 5000,00 грн. без ПДВ);

- розділами 2-5 Договору № 02.5-14/1-75 визначені обов'язки та права сторін, відповідальність сторін і вирішення спорів, строк чинності та умови припинення договору тощо;

- відповідно до пункту 6.1 Договору № 02.5-14/1-75 цей договір набирає чинності з дати укладання та діє до 28.02.2016 включно;

- позивачем надані додатки до Договору № 02.5-14/1-75, зокрема додаток № 1 "Графік зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА "Бориспіль"; додаток № 2 "Звіт про використання електроенергії підприємством"; додаток № 3 "Перелік електрообладнання та кількість працюючих"; додаток № 4 "Інструкція з організації роздільного збирання та перевезення побутових відходів"; додаток № 5 "Правила екологічної безпеки на території Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; додаток № 6 "Загальна однолінійна схема електропостачання товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП"; додаток № 7 "Перелік об'єктів товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС-ГРУП", що споживають електроенергію через мережі Підприємства; додаток № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" тощо;

- як стверджує позивач, Підприємство з метою узгодження вказаного правочину, зверталося до відповідача з проектом Договору № 02.5-14/1-75 та додатками до нього листом від 10.09.2015, за результатами розгляду якого додатки до вказаного договору були повернуті орендарем балансоутримувачу підписаними;

- Договір № 02.5-14/1-75 підписаний тільки уповноваженим представником балансоутримувача та скріплений печатками обох сторін. Підпису представника орендаря примірник Договору № 02.5-14/1-75, наданий позивачем, не містить;

- як зазначає відповідач, ним не було підписано вказаний договір з огляду на не досягнення згоди між сторонами щодо послуг, які надає позивач, а також щодо їх вартості;

- як зазначає позивач, на виконання умов Договору №02.5-14/1-75 за період листопад 2015 року - лютий 2016 року включно ним здійснено утримання нерухомого майна та виконані роботи, пов'язані з обслуговуванням та утриманням будівлі за адресою: м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", приміщення № 20 на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, на загальну суму 36 294,26 грн.;

- так, позивачем в період з листопада 2015 року по лютий 2016 року включно були складені з посиланням на Договір № 02.5-14/1-75 акти приймання-здачі виконаних послуг (теплової енергії, забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці одного працівника клієнта аеропорту за місяць, використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно клієнтами за місяць, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, компенсації земельного податку та відшкодування вартості спожитої електроенергії) та виставлялися відповідні рахунки-фактури на загальну суму 36 294,96 грн.;

- як вказує позивач, вищезазначені акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого позивачем надані копії опису вкладення в цінний лист від 17.03.2016 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830008896383, згідно з яким цінний лист отримано представником Товариства 15.02.2016;

- згідно з наданим позивачем розрахунком, за період з 30.11.2015 по 29.02.2016 вартість невідшкодованих відповідачем експлуатаційних витрат та витрат на утримання майна за наведений період становить 36 294,96 грн.

- 04.04.2016 позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 04.04.2016 № 35-28/5-18 та зведений рахунок від 28.03.2016, які отримані відповідачем 08.04.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості невідшкодованих відповідачем експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого майна згідно з умовами Договору № 02.5-14/1-75.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписами статей 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що не підписання відповідачем Договору про відшкодування витрат балансоутримувача свідчить про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов, а саме щодо переліку (змісту) та вартості послуг, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати Договір № 02.5-14/1-75 укладеним. При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, підписання відповідачем додатків до такого договору, а саме графіку зняття показників електролічильників, загальної однолінійної схеми електропостачання, переліку об'єктів Товариства, що споживають електроенергію через мережі позивача, акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, не свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці одного працівника клієнта аеропорту за місяць, використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно клієнтами за місяць, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, компенсації земельного податку.

Посилання Підприємства на те, що направлений відповідачу проект договору № 02.5-14/1-75 був повернутий відповідачем позивачу без зауважень з підписаними додатками до договору, протокол розбіжностей відповідачем не складався, відповідно такий договір є укладеним в редакції позивача, суперечить наведеним приписам статей 627, 628 Цивільного України та статті 181 Господарського кодексу України, і є довільним тлумаченням наведених норм позивачем.

При цьому, суди попередніх інстанцій, з огляду на приписи пункту 5.8 Попереднього договору оренди, а також вчинення відповідачем фактичних дій, спрямованих на відшкодування позивачу витрат на утримання майна (перерахування коштів на відшкодування вартості спожитої електроенергії грудень 2015 року - січень 2016 року, відшкодування вартості спожитої електроенергії у жовтні 2015 року), дійшли обґрунтованого висновку про те, що укладений сторонами Попередній договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань, в тому числі в частині відшкодовування понесених орендодавцем експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого майна (нерухомого майна).

Проте, встановивши, що розмір та тарифи витрат на: прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання Аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці клієнта, витрат з використання води для прибирання приміщення позивачем документально не підтверджені та у встановленому порядку не обґрунтовані, рівно як і не надано доказів на підтвердження розміру понесених балансоутримувачем витрат з податку на землю, узгоджених сторонами розрахунків понесених позивачем витрат, частина яких підлягає відшкодуванню відповідачем за умовами Попереднього договору оренди, - суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог у зазначеній частині, у зв'язку з чим правомірно відмовили у їх задоволенні.

Водночас, встановивши наявність підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача спожитої відповідачем теплової енергії за період листопад 2015 року - лютий 2016 року; вартості спожитої відповідачем електроенергії за листопад 2015 року; перевіривши розрахунки позивача у відповідних частинах, - суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

У статтях 610, 611 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки позивача у частині нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем відповідно до перерахунку відповідних сум судом першої інстанції.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 зі справи № 910/12410/16 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець