Постанова № 67684489, 21.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 904/4107/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиВідділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 рокуза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.про стягнення заборгованості за договоромза участю представників

позивача: Єгоров В.С.,

відповідача: не з'явився,

відділ ДВС: Боголей І.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року замінено найменування відповідача у справі - публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на публічне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі за текстом - ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль"); скаргу ПАТ "Дніпровська теплоцентраль" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі за текстом - ВПВР Департамент ДВС МЮУ, відділ ДВС) у справі № 904/4107/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ НАК "Нафтогаз України") до ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості задоволено частково; визнано дії старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616 протиправними; скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616, винесену старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В.; в іншій частині скаргу відхилено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ВПВР Департамент ДВС МЮУ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії ВПВР Департаменту ДВС МЮУ у повному обсязі.

В судовому засіданні представники ВПВР Департамент ДВС МЮУ та позивача просили касаційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії ВПВР Департамент ДВС МЮУ у повному обсязі.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відділу ДВС та позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 17.09.2014 року постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Кедою М.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 44736616 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2014 року № 904/4107/14.

26.12.2014 року постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ приєднано виконавче провадження ВП № 44736616 до зведеного виконавчого провадження ВП № 41950781, яке веде ВПВР Департамент ДВС МЮУ.

Постановою від 26.12.2014 року старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зупинено виконавче провадження ВП № 44736616 до 01.01.2016 року.

15.10.2015 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

21.12.2015 року ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" звернулось до заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС МЮУ із заявою, в якій просило зупинити всі виконавчі провадження по боржнику, оскільки відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі № 904/10198/15 порушено провадження справи про банкрутство останнього.

До вищевказаної заяви відповідачем додано копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року, яку завірено начальником юридичного відділу ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" Крамаренком Г.М.

25.12.2015 року заступник директора Департаменту-начальник ВПВР Департаменту ДВС МЮУ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з листом № 20.1-41950781/20, в якому просив направити на адресу відділу завірену належним чином копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі № 904/10198/15.

26.01.2016 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 038 774, 64 грн.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, які кореспондуються з приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10198/15 порушено провадження про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" та введено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

21.12.2015 року ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось із заявою до виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство, додавши при цьому копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. п. 1 - 17 ч. 1 ст. 37 цього Закону не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Державним виконавцем виконавче провадження № 44736616 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4107/14 виданого 08.08.2014 року у строки визначені законом зупинено не було.

Натомість, державним виконавцем направлено до господарського суду Дніпропетровської області запит з метою отримання копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі № 904/10198/15 завіреної судом.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В п. 1.10 Інструкції передбачено, що запит державного виконавця про надання необхідної інформації для здійснення виконавчих дій повинен бути вмотивованим та встановлювати обґрунтований строк для надання інформації.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що офіційним оприлюдненням є оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно з ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

В ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Разом з тим, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в період дії мораторію державним виконавцем винесено постанову від 26.01.2016 року про стягнення виконавчого збору та на виконання наказу № 904/4107/14 виданого 08.08.2014 року стягнуто суму в погашення виконавчого збору у розмірі 3 038 774, 64 грн.

28.01.2016 року державним виконавцем зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 року.

За твердженням ВПВР Департамент ДВС МЮУ останнім не було порушено норми чинного законодавства під час винесення постанови від 26.01.2016 року про стягнення виконавчого збору, оскільки належним чином засвідчена копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року про порушення справи про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" надійшла до відділу ДВС лише 27.01.2016 року, а тому постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 44736616 було винесено лише 28.01.2016 року.

Водночас, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 18.12.2016 року.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року про порушення у справі про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" розміщено на офіційному інтернет-сайті ДП "Інформаційно-ресурсний центр" (http://irc.gov.ua).

Відтак, інформація щодо порушення справи про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відображена на офіційних сайтах згідно чинного законодавства України, а тому є загальновідомою.

Крім того, листом від 21.12.2015 року ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось до начальника ВПВР Департамент ДВС МЮУ, в якому просило зупинити виконавчі провадження по боржнику у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство. До вказаного листа було долучено копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року про порушення справи про банкрутство ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ". Даний лист отримано Департаментом організаційного забезпечення та контролю МЮУ 22.12.2015 року, про що свідчить напис та печатка на копії листа.

З огляду на викладене, виконавче провадження ВП №44736616 підлягало обов'язковому зупиненню, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено, якими саме доказами боржник зобов'язаний повідомляти державного виконавця про обставини обов'язкового зупинення виконавчого провадження, так само як це не передбачено і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, на яку посилався скаржник.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що при винесенні постанови від 28.01.2016 року про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В. не було дотримано норм чинного законодавства, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство боржника та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В частині задоволення скарги про зобов'язання ВПВР Департаменту ДВС МЮУ повернути на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" стягнуту суму виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні № 44736616 судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено з огляду на те, що відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржнику.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ВПВР Департамент ДВС МЮУ, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують правомірних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року у справі № 904/4107/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець