Ухвала суду № 67684385, 11.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року К/800/21337/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015у справі № 804/2611/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»доДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпроскасування акту,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову) просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002862204 від 22.10.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 25.10.2016 №1066 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2016 справа №804/2611/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт №533/04-66-22-04-11/32835945 від 27.09.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 15 651 908 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002862204 від 22.10.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15 651 908 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Податковим кодексом України не передбачено жодних обмежень щодо граничних строків перенесення залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів до складу сум, що включаються до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

За змістом п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що платник податку, який не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування, має право відобразити залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до повного його погашення.

При цьому, положення податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, не містять будь-яких обмежень щодо строків перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, позивач не заявляв спірні суми до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що декларування позивачем в рядку 24 податкової декларації позивача за квітень 2014 року суми залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яка сформована в попередніх податкових періодах (липень 2008 року - серпень 2010 року), не порушує строків, встановлених п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано докази, в тому числі первинні документи, на підтвердження господарських операцій, за результатами яких були сформовані суми податкового кредиту в липні 2008 року - серпні 2010 року, достовірність яких відповідач не ставить під сумнів.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

З огляду на усе вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіІ.О. Бухтіярова В.П. Юрченко