Ухвала суду № 67684174, 11.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 року К/800/736/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бухтіярової І.О. Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіна постановуСумського окружного адміністративного суду від 29.08.2014та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014у справі№ 818/2044/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Монделіс Україна»доОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіпровизнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Монделіс Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги №1722-18 від 26.06.2014.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 13.04.2017 № 371 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2017 справа № 818/2044/14 перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 28.02.2014 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, в якій в р.14 зафіксована переплата податку на прибуток за звітний (податковий) період на суму 61 253 806 грн.;

- згідно акта №243-18 від 25.03.2014 позивач має позитивне сальдо розрахунків з бюджетом на суму 61 287 154 грн. по авансових внесках з податку на прибуток підприємств;

- переплата податку на прибуток на суму 61 253 806 грн. була сформована, у тому числі, за рахунок сплати у 2013 році авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму 53 693 913 грн.;

- відповідачем направлено позивачу податкову вимогу №1722-18 від 26.06.2014, згідно якої станом на 25.06.2014 сума податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів становить 27 519 722,98 грн.

Відповідач вважає, що сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, яка сплачена позивачем у 2013 році, не може зменшувати податкові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік, а має бути спрямована на погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступного податкового періоду.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з наведеною позицією відповідача та дійшли висновку щодо наявності законних підстав для скасування податкової вимоги №1722-18 від 26.06.2014.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно п.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

За змістом пп.153.3.2 п.153.3 ст.153 названого Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно пп.153.3.4 п.153.3 ст.153 названого Кодексу у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Абзацами п'ятим, шостим п.57.1 ст.57 названого Кодексу встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, платник податку, в якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити суму податкових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток сплату на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав індивідуальну податкову консультацію Головного Управління Міндоходів у Сумській області №6856/10/18-28-15-01-119 від 27.09.2013 на запит №3992 від 20.09.2013, за висновками якої сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік. Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що будуть сплачуватися щомісячно, починаючи з березня 2014 року по лютий 2015 року включно, розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також неврахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та з огляду на зміст вищенаведених положень податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з висновками відповідача про те, що сплачена позивачем сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, яка сплачена позивачем у 2013 році, не може зменшувати його податкові зобов'язання з авансових внесків по податку на прибуток за 2013 рік.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування оспорюваної податкової вимоги.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя СуддіІ.В. Борисенко І.О. Бухтіярова

В.П. Юрченко