Ухвала суду № 67683986, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/20735/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управляння юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управляння юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно ОСОБА_1 було помилково зареєстровано право власності на 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 133,5 кв. м, житловою площею 71,3 кв. м, проте площа в реєстрі вказана всього будинку, а правильно 1/4 частина житлового будинку літ. «А-1» з загальною площею 73,20 кв. м, житловою площею 38,60 кв. м.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Харківського районного управління юстиції щодо виправлення помилково зазначених відомостей в реєстрі, проте рішенням № 23689456 від 14 серпня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича відмовлено у внесенні змін до запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права.

На думку позивача, зазначене рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, окрім того, оскільки судовим рішенням встановлено право власності позивача саме в такому розмірі нерухомого майна, внесенню до реєстру підлягає саме вірні відомості стосовно такого майна.

В зв'язку з чим позивач просив:

- скасувати рішення № 23689456 від 14 серпня 2015 року і визнати бездіяльність головного спеціаліста Радіонова О.С.;

- зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області внести відповідні вірні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності здійснив відповідний запис згідно закону, сформувавши та видавши гр. ОСОБА_1 на майно витяг із зазначенням у ньому наступних вірних відомостей, а саме: за гр. ОСОБА_1 право власності на 1/4 (1/4 = 17,25 м.кв.) частину будинку літ «А-1» площею 69,6 кв.м., житлову прибудову літ. «А1-1», житловою площею 30,70 кв.м., загальною площею 58,40 кв.м. літ «а2» розміром 2,08 х 1,57 м. загальною площею 2,50 кв.м. та господарські будівлі: гараж літ. «З» розміром 4,40 х 7,0 м., малої бетонної каналізаційної споруди літ. «К» до житлового будинку садибного типу розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

- внести запис в державний реєстр.

Харківський окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційний адміністративний суд 14 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, та в межах повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 14 серпня 2015 року подав до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції заяву №12829635 з відповідним пакетом документів з метою виправлення технічної помилки.

На підставу виправлення технічної помилки заявником надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія, номер 22739579, виданий 07 червня 2014 року, технічний паспорт виданий 22 грудня 2014 року КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», розпорядження № 1853 від 28 серпня 2007 року Харківської районної державної адміністрації Харківської області, акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію № 1853 від 23 серпня 2007 року Харківської районної державної адміністрації Харківської області, рішення суду № 2-2048/2007 від 05 липня 2007 року Харківського районного суду Харківської області, ухвалу суду № 635/8142/14-ц від 23 березня 2015 року Апеляційного суду Харківської області.

Із договору купівлі-продажу від 24 квітня 2001 року вбачається, що ОСОБА_1 придбано 1/2 частину будинку з надвірною частиною господарчих та побутових споруд, який розташований в АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2007 року у справі № 2-2048/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, судом вирішено позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі:

визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, замість належних йому 1/2 частини даного будинку.

Крім того, Харківський районний суд Харківської області рішенням від 10 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток співвласників житлового будинку відмовлено.

Ухвала Апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2015 року мотивована тим, що з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на ј частину житлового будинку літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 133,5 кв. м, житловою площею 71,3 кв. м., при цьому площа у реєстрі вказана усього будинку, а не 1/4 частини житлового будинку літ. «А-1» з господарськими будівлями і спорудами та прибудови літ. «А1-1». Така реєстрація права власності позивачем не оскаржувалася.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Радіонова О.С. № 23689456 від 14 серпня 2015 року відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (надалі за текстом - Закон № 1952-IV), (тут та надалі норми Закону у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Питання внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно регулюється Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року № 1429/20167 (із змінами) (далі - Порядок).

Пункт 1.1 Порядку, визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

За змістом п. 1.2 цього Порядку заінтересованою особою у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав є особа, в інтересах якої на підставі рішення суду скасовано рішення державного реєстратора прав.

Згідно п. 1.3. Порядку рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

Пунктом 1.5 Порядку регламентовано, що документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 2.1 вищевказаного Порядку для внесення змін до записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Як встановлено пунктом 2.4. Порядку, для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку з допущенням технічної помилки заявник подає документ, у якому виявлено технічну помилку, та копії документів, визначені у пункті 2.3 цього розділу.

У разі допущення технічної помилки не з вини державного реєстратора заявник подає документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Відповідно до пункту 2.5. Порядку для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Пунктами 2.9.-2.10 Порядку встановлено, що під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін описів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує у можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8?) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до п. 15 Порядку, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: пунктом 2.14.1 Порядку регламентовано, що у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, відповідно до п. 20 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Таким чином, державна реєстрація прав та їх обтяжень, внесення змін або виправлення здійснюється за умови подання заявником державному реєстратору прав документів, що посвідчують факти виникнення, припинення, переходу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, їх відповідності чинному законодавству України у цій сфері.

Як зазначено вище, для виправлення технічної помилки заявником надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія, номер 22739579, виданий 07 червня 2014 року, технічний паспорт виданий 22 грудня 2014 року КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», розпорядження № 1853 від 28 серпня 2007 року Харківської районної державної адміністрації Харківської області, акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію № 1853 від 23 серпня 2007 року Харківської районної державної адміністрації Харківської області, рішення суду № 2-2048/2007, від 05 липня 2007 року Харківського районного суду Харківської області, ухвала суду № 635/8142/14-ц від 23 березня 2015 року Апеляційного суду Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме оскаржуваного рішення, підставою для відмови державним реєстратором визначено підпункт 2.15.1 пункту 2.15 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року № 1429/20167 (із змінами). Також державним реєстратором зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: заявником подано до реєстраційної служби заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме зареєструвати 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 133,50 кв. м, житловою площею 71,30 кв. м та зазначенням прибудови літ. «А1-1» житловою площею 30,70 кв. м загальною площею 58,40 кв. м. При цьому державним реєстратором прав на нерухоме майно зазначено, що заявником не надано документів на підтвердження невірності запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного об'єкту нерухомості. Тобто документів, які б надали правові підстави для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявником не було надано.

Згідно з пунктом 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить запис про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна, зокрема: тип об'єкта нерухомого майна, призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий), площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова).

Судами встановлено, що проведення реєстрації права приватної власності на 1/4 частки ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна житловий будинок, літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею: 133,5 кв.м, житловою площею 71,3 кв.м. було здійснено на підставі рішення суду, № 2-2048/2007, виданого 05 липня 2007 року Харківським районним судом Харківської області, що підтверджено копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 22739579 від 07 червня 2014 року. У рішенні Харківського районного суду від 05 липня 2007 року №2-2048/2007 відсутні відомості щодо технічної характеристики об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до пункту 42 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 21 лютого 2011 року, виготовленого за станом на 22 грудня 2014 року по АДРЕСА_1 розташовано житловий будинок літ «А-1» загальною площею 133,5 кв. м, житловою 71.3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами. Прибудова літ «А1-1» є складовою частиною житлового будинку літ. «А-1» .

Докази оскарження позивачем по справі державної реєстрації права власності проведеної на підставі рішення Харківського районного суду від 05 липня 2007 року по справі № 2-2048/2007 в матеріалах справи відсутні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2015 року № 23689456 є обґрунтованим та прийнятим на підставі норм чинного законодавства.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції Харківської області внести відповідні вірні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, повноваження Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, при цьому законом визначено процедуру розгляду питання щодо внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом звернення заінтересованої особи до державного реєстратора із відповідною заявою та документами, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, вирішуючи питання щодо скасування записів про нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Харківський апеляційний адміністративний суд, який переглядав постанову суду першої інстанції прийшов до аналогічних висновків і обґрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Л.Л. Мороз

Т. Г. Стрелець