Ухвала суду № 67683894, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2017 р. м. Київ К/800/14775/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірми «ОЛБІ» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №804/8436/14 за позовом Приватного підприємства фірми «ОЛБІ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 позовні вимоги Приватного підприємства фірми «ОЛБІ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.06.2014 № 0005262204 ( форми «Р»).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство фірма «ОЛБІ» 30.05.2016 звернулось касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.06.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 192.1, 192.2, 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, частини другої статті 11, статей 69, 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП фірма «ОЛБІ» (код 32083863) за березень 2014 року, про що складений акт від 13.04.2014 №237/22-04-10/32083863.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пункту 200.1 статті 200, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а саме: внаслідок методологічної помилки, у декларації з ПДВ за березень 2014 року занижено суму податку на додану вартість у розмірі 940281,00грн. (п. 25 р. 25.1 р. декларації з ПДВ за березень 2014 року).

Підставою для таких висновків стало те, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2014 року з помилками, після чого було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно визначених помилок за березень 2014 року.

У вказаному уточнюючому податковому розрахунку невірно вказано код ЄДРПОУ ПП фірми «ОЛБІ», а тому він не вважається податковою звітністю, оскільки складений з порушенням вимог статті 48 та статті 49 Податкового кодексу України, про що позивача повідомлено листом від 12.05.2014 №16059/10/04-6318-03.

Крім того, до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року позивачем було подано додаток 1 - розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, в якому не вказано номери податкових накладних, в яких здійснюється коригування, а також до вказаного розрахунку включені податкові накладні, виписані у 2010 році, тобто з терміном виписки понад 1095 днів по підприємствам, перелік яких наведений у акті. Також, у поданому уточнюючому розрахунку позивачем збільшено податкові зобов'язання за 2014 рік на суму ПДВ 1,1млн.грн по ПП «Владобуд» та ТОВ «Захист інвестувань» та зменшено податкові зобов'язання по контрагентам ПТВП «МПК-Континент» та ПП «Макоп-Ексим» - індивідуальні податкові номери вказаних підприємств в додатку 1 до декларації не зазначені.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.06.2014 №0005262204 (форми «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 940282,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 235070,50грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не заперечується факт заповнення уточнюючого розрахунку від 05.05.2014 з помилками, проте статтею 54 Податкового кодексу України, в якій наведені випадки для визначення сум грошових зобов'язань контролюючим органом, не передбачено визначення платникові податків грошових зобов'язань через наявність методологічних помилок в податковій звітності останнього. При цьому судом взято до уваги, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014, яка залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, у справі №804/11685/15, серед іншого, зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року датами їх фактичного отримання контролюючим органом та зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року в картці особового рахунку ППФ «ОЛБІ».

Щодо доводів відповідача про неправомірне включення позивачем до податкової звітності за березень 2014 року податкових накладних з терміном виписки понад 1095 днів, суд першої інстанції зазначив, що норма статті102 та статті 192 Податкового кодексу України не встановлює обмежень у часі для платника податків по коригуванню податкових зобов'язань у зв'язку з поверненням товару постачальникові, повернення покупцем поставленого товару виключає наявність об'єкта оподаткування податком на додану вартість та обумовлює наслідки, визначені статтею 192 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки поданий 05.05.2014 підприємством Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно визначених помилок, до декларації за березень 2014 року відповідачем визнано як такий, що не вважається податковою звітністю, а поданий 16.05.2014 Уточнюючий розрахунок за цей же період (вже після проведення перевірки і складення відповідного акту від 13.05.2014), відповідачем не взято до уваги, то за відсутності доказів оскарження позивачем таких дій (рішень) відповідача щодо відмови у прийнятті вказаних Уточнюючих розрахунків, судом до уваги беруться лише показники Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року з додатками, зокрема, з Додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», в якому підприємством визначено до зменшення податкове зобов'язання з ПДВ по контрагентах ПТВП «МПК-Контакт» та ПП «Макоп-Ексім» у сумі 940281грн., яка була фактично досліджена податковим органом під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої донараховано спірну суму грошових зобов'язань з ПДВ.

У зв'язку з невизнанням податкової звітності з ПДВ за 2010 рік, яка подавалась позивачем до податкового органу, як податкової звітності, фактично підприємством не було задекларовано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарських відносинах з ПП «Макоп-Ексім» та ПТВП «МПК-Контакт», яка у березні 2014 року заявлена позивачем до зменшення відповідно до вимог статті 192 Податкового кодексу України.

Щодо правових наслідків судового рішення у справі № 804/11685/14, яке набрало законної сили 19.05.2015, то суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме з цієї дати зазначене рішення є обов'язковим до виконання, на момент складення акту перевірки від 13.05.2014 та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судового рішення не існувало.

Крім того, постановленим у справі № 804/11685/14 судовим рішенням, яким зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року датами їх фактичного отримання контролюючим органом та відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року в картці особового рахунку ППФ «ОЛБІ», підтверджується, що на час прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 податкові зобов'язання підприємства з податку на додану вартість за відповідні періоди 2010 року не вважались такими, що були задекларовані в податковому обліку в законодавчо встановленому порядку, і факт неправомірності відповідних дій контролюючого органу встановлений не був, тому висновок відповідача про відсутність у березні 2014 року підстав для коригування податкових зобов'язань, які на той час не були задекларовані, є вірним.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що обставини справи свідчать, що у 2010 році ПП фірма «ОЛБІ» в якості продавця товарно-матеріальних цінностей мало господарські відносини з покупцями ПП «Макоп-Ексим» за договором № ОМ-9 від 01.09.2009 та ПТВП «МПК-Контакт» за договором №14/04-1 від 14.04.2010. У зв'язку з не оплатою вказаними підприємствами поставлених товарів, у лютому 2014 року позивач звернувся до них з листами про проведення оплати, або повернення товарів. Позивачем надані видаткові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, які свідчать, що покупці ПП «Макоп-Ексим» та ПТВП «МПК-Контакт» повернули позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму податку на додану вартість 73061,37грн. Первинні документи на підтвердження факту поставки товару та його повернення на решту, визначеної позивачем в податковому обліку за березень 2014 року суми, відсутні.

Тобто наведений висновок фактично зводиться до заперечення достовірності задекларованого платником показника, що не відповідає змісту проведеного контрольного заходу, оскільки відповідачем у акті перевірки заперечується правомірність здійсненого позивачем коригування сум податку на додану вартість, з огляду на включення до розрахунку податкових накладних виписаних у 2010 році, тобто з терміном виписки понад 1095 днів, та неподанням позивачем звітності по ПДВ за 2010 рік.

Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги судове рішення у справі №804/11685/14, яким зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року датами їх фактичного отримання контролюючим органом та відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2010 року в картці особового рахунку ППФ «ОЛБІ» та яке набрало законної сили (19.05.2015) на час вирішення даного спору, та не зазначено яким чином у такому разі мало бути відновлене порушене право позивача.

Суд першої інстанції, у свою чергу, не перевірив дотримання позивачем вимог закону, якими регулюється порядок коригування податкових зобов'язань платника податку - постачальника, дотримання строків проведення такого коригування, порядку виправлення помилок, що містяться у раніше поданій декларації, які самостійно виявлені платником, а також чи призвели такі дії позивача до заниження сум, що підлягали перерахуванню до бюджету.

Зазначивши, що повернення позивачу товару покупцями за податковими накладними від 02.09.2010 №2071, від 19.05.2010 №19/05-1, від 07.04.2010 №7/04-2 підтверджено, суд першої інстанції не перевіряв відповідність суми, на яку здійснено повернення товару та виписано розрахунки коригування до податкових накладних, сумам задекларованим платником у податковій звітності з ПДВ за березень 2014 року, а також формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та їх розмір за операціями з вищезазначеними контрагентами у податковій звітності за 2010 рік, прийняти яку відповідача зобов'язано рішенням суду.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми «ОЛБІ» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №804/8436/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М.Шипуліна

Судді: ___ Л.І.Бившева

___ І.В.Борисенко