Ухвала суду № 67683597, 11.07.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/558/17

Головуючий у 1-й інстанції: Кривенко Д.Т.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

11 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Огородник Наталії Андріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в квітні 2017 року звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, 06.10.2016 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

30.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про зарахування до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» період проходження військової служби з 09.05.1976 року по 05.05.1978 року та навчання в клінічній ординатурі медичного інституту 16.09.1991 року по 01.09.1993 року.

Листом № 7-ч від 31.03.2017 року Липовецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області позивачу було відмовлено в задоволенні його заяви.

Вважаючи дії відповідача протиправними ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7-1 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Як вбачається з записів в трудовій книжці, позивач з 04.03.1976 року по 04.05.1976 року працював на посаді фельдшера Турбівської дільничної лікарні, з 09.05.1976 року по 05.05.1978 року проходив військову службу медичним працівником на посаді санінструктора в Збройних силах СРСР, з 16.08.1978 року по 31.08.1979 року працював на посаді медсестри Вінницької міської лікарні, з 25.08.1983 року по 22.08.1984 року на посаді медсестри Вінницької обласної лікарні, з 01.08.1985 року по 31.07.1986 року на посаді лікаря - інтерна Вінницької міської лікарні, з 01.08.1986 року по 14.09.1991 року посаді лікаря Липовецької районної лікарні, з 16.09.1991 року по 01.09.1993 року навчався в спеціальній клінічній ординатурі за фахом «хірургія» та з 06.09.1993 року по 30.09.2016 року працював на посаді лікаря Липовецької районної лікарні.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота па яких дає право на пенсію за вислугу років» робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Щодо зарахування до спеціального стажу позивача період проходження ним військової служби медичним працівником на посаді санінструктора в Збройних силах СРСР з 09.05.1976 року по 05.05.1978 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно - технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, період строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах або після демобілізації особа працювала за набутою спеціальністю в професійно-технічному закладі.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідно до записів трудової книжки, позивач працював на посаді фельдшера Турбівської дільничної лікарні з 04.03.1976 року по 04.05.1976 року, звільнений з роботи в зв'язку з призовом на військову службу та з 09.05.1976 року по 10.05.1978 року проходив військову службу в Збройних сила СРСР на посаді санінструктора. Після звільнення зі служби в армії, ОСОБА_2 продовжував працювати на посаді медсестри в Вінницькій міській лікарні з 16.08.1978 року по 19.09.1979 року.

В Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, було визначено, що правом на пенсію за вислугу років користуються окремі працівники охорони здоров'я, зокрема, фельдшери.

Враховуючи те, що позивач, як на день призову на строкову військову службу, так і після звільнення, працював в закладі охорони здоров'я на посаді середнього медичного персоналу, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період проходження строкової військової служби позивачем підлягає зарахуванню до його спеціального трудового стажу.

Щодо зарахування навчання позивача в спеціальній клінічній ординатурі за фахом "хірургія" до спеціального трудового стажу, суд апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Відповідно до пп. «ж» п. 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій, визначено, що до стажу роботи медичних працівників включається час навчання з підвищення кваліфікації по спеціальності.

Згідно з п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених вказаним Законом.

При цьому, види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту», від 01.07.2014 року № 1556-VII, клінічний ординатор - це особа, яка має ступінь магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських спеціальностей і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня компетентності лікаря - спеціаліста.

Основним завданням клінічної ординатури є поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста за його лікарським фахом з метою підготовки висококваліфікованого лікаря для самостійної роботи в закладах охорони здоров'я.

У Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом МОЗ від 29.01.1998 року № 12 визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.

Пунктом 4.12 цього Положення прямо передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 у 1985 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова за спеціальністю - лікувальна справа, що підтверджується копією диплому від 26.06.1985 року серії НОМЕР_1

В період з 16.09.1991 року по 01.09.1993 року позивач підвищував кваліфікацію лікаря в спеціальній клінічній ординатурі при Київському медичному інституті і закінчив повний курс за спеціальністю хірургія, що підтверджується копією посвідчення та копією трудової книжки.

В ході розгляду справи було встановлено, що під час проходження клінічної ординатури згідно з функціональними обов'язками лікаря-хірурга ОСОБА_2 виконував практичні завдання, а саме оперував хворих, а також займався науковою діяльністю.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з посвідченням НОМЕР_2 Міністерства охорони здоров'я позивач 07.05.1993 року проходив атестацію в атестаційній комісії при M3 України і наказом M3 України від 24.05.1993 року №49-0 йому була присвоєна кваліфікація лікаря-хірурга першої категорії.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано жодного доказу, який би спростовував факт виконання практичних завдань позивачем під час навчання в спеціальній клінічній ординатурі.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем було протиправно не зараховано період навчання ОСОБА_2 в клінічній ординатурі медичного інституту з 16.09.1991 року по 01.09.1993 рік до спеціального трудового стажу, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Іллінецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 липня 2017 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.