Ухвала суду № 67682885, 06.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1405/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 26 червня 1997 року (а.с.9-10).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів №23167/845 від 19.10.1992, довідкою КП «Управління житлово-комунального господарства «Ірпінь» від 20.01.2017 №75 та копією паспорта громадянина України, позивач з 26 травня 1982 року і по теперішній час зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 23).

З 20.07.1982 по 02.02.1995 ОСОБА_2 працював на посаді водія автомобіля автотранспортного цеху Виробничого об'єднання «Червоний екскаватор», що підтверджується даними з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.14-17).

22 серпня 1995 року ОСОБА_2 Київською обласною державною адміністрацією видано посвідчення НОМЕР_3 громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У подальшому, позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради із відповідною заявою про видачу дублікату посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії IV.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради від 18.08.2016 №4795 позивача повідомлено про те, що оскільки з 01.01.2015 ОСОБА_2 не проживає на забрудненій території, тому на час звернення щодо видачі дублікату посвідчення немає підстав для оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі ОСОБА_2 дублікату посвідчення постраждалого категорії IV (а.с. 18).

Також, Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради позивача повідомлено, що Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації листом від 23.01.2015 №05-49-143 надав роз'яснення про те, що починаючи з 01.01.2015 з дати набрання чинності вищезгаданого Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», Департаментом не будуть прийматись подання райдержадміністрацій та міськвиконкомів для оформлення громадянам посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії IV як вперше, так і дублікату.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16.11.2016 по справі №367/6612/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради від 18.08.2016 №4795 у направленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі дублікату посвідчення встановленого зразка категорії IV та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі позивачеві дублікату посвідчення встановленого зразка потерпілого від аварії на ЧАЕС категорії IV (а.с. 19-20).

У подальшому, рішенням від 24.01.2017 №202 Управління Пенсійного фонду України м. Ірпені Київської області відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що відповідно до наданих документів до заяви відсутнє посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії IV (а.с.37).

Позивачем опубліковано оголошення в газеті «Експрес об'ява» №2 (5158) від 20.01.2017 оголошення про те, що вказане посвідчення ним втрачено (а.с.21, 38).

Крім цього, позивач звернувся із заявою від 20.01.2017, яка надійшла за поданням виконавчого комітету Ірпінської міської ради 02.02.2017 на виконання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16.11.2016 по справі №367/6612/16-а до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації щодо видачі дублікату посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії IV.

Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації листом від 03.03.2017 №05-59-488 повідомив позивача, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, та зазначено, що у зв'язку з цим ОСОБА_2 вже не проживає на території забруднення, і в такому разі відсутні правові підстави для видачі йому дублікату посвідчення (а.с. 7-8).

Також, вищевказаним листом проінформовано, що законопроект №5055 «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб, був зареєстрований до розгляду на 5 сесії ВРУ восьмого скликання. Зазначеним законопроектом передбачається внесення змін до статей 11, 14 Закону щодо визначення «потерпілий від Чорнобильської катастрофи категорії IV». Після прийняття зазначеного законопроекту та внесення відповідних змін Кабінетом Міністрів України до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1997 №51, для розгляду порушеного питання позивачу необхідно буде звернутись до Управління соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час видачі дубліката посвідчення особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач на підставі раніше поданих позивачем документів та його заяви повинен видати саме дублікат посвідчення, а не встановлювати статус позивача як особи, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону №796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у тій зоні не менше 4 років.

Згідно приписів пункту 1 частини першої статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Частиною третьою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII, до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю і йому 22 серпня 1995 року видано посвідчення потерпілого категорії 4.

При цьому, відмовляючи у видачі дублікату посвідчення, Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації у листі від 03.03.2017 №05-59-488 послався на Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, однак колегія суддів не приймає вказані посилання, з огляду на наступне.

Так, правовий режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII (далі - Закон №791а-XII).

За правилами частини першої та другої статті 2 Закону №791а-XII (в редакції до 01.01.2015) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є: 1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону №791а-XII, який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключений.

Згідно із вказаним Законом України від 28.12.2014 №76-VIII також було виключено статтю 23 Закону №796-XII, яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Прикінцевими положеннями Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII визначено, що вказані норми набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

Разом з тим, частиною першою статті 65 Закону №796-XII встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51), інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Згідно пункту 10 Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Видача посвідчень провадиться: іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються: інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

За правилами пункту 11 Порядку №51 у разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.

Дублікат видається органом, який видав посвідчення, або органом, який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина, на підставі завірених в установленому порядку копій документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку. Угорі у лівому кутку посвідчення ставиться штамп або робиться чорним чорнилом надпис: «Дублікат. Видано замість посвідчення серії ... N ...».

Аналіз норм Порядку №51 свідчить про те, що для видачі дубліката посвідчення повторне подання документів, на підставі яких видавався оригінал посвідчення не вимагається.

Тобто, позивач не зобов'язаний повторно підтверджувати статус особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Вказане свідчить про протиправність відмови Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у видачі позивачу дубліката посвідчення та необхідність зобов'язання відповідача видати дублікат посвідчення.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.