Постанова № 67682771, 06.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2017 року справа № 808/510/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

судового розпорядника: Осіян І.В.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

третьої особи: - Кзаєвої О.О. (довіреність від 06 червня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року

у справі №808/510/17

за позовом публічного акціонерного товариства «Азов-2000»

до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

третя особа публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство «Азов-2000» звернулося в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», з урахуванням зміни вимог, прийнятої судом про визнання протиправним рішення, оформленого листом від 15 лютого 2017 року №1761-2-034, щодо відмови у задоволенні клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу.

За змістом адміністративного позову, відповідач протиправно відмовив позивачу, як боржнику у зведеному виконавчому провадженні, у задоволенні клопотання про повернення виконавчого документа стягувачу, яке зумовлено наявністю, на думку позивача, законодавчо визначеної підстави для цієї виконавчої дії - заборони звернення стягнення на дитячий заклад оздоровлення та відпочинку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники публічного акціонерного товариства «Азов-2000» та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Публічне акціонерне товариство «Азов-2000» у клопотанні зазначило, що уповноважений представник позивача не має змоги бути присутнім у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги з об'єктивних причин.

Разом з цим, позивачем не наведені обставини, що перешкоджають брати участь у судовому засіданні його представнику, наявність таких обставин не підтверджено жодним доказом.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати неявку представника позивача до судового засідання, як таку, що обумовлена поважними причинами.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в апеляційній скарзі, просить розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги третьої особи, просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника третьої особи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, на час виникнення спірних відносин, на виконанні в відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження №51242807 (об'єднане 13 травня 2016 року) з виконання:

- виконавчого напису №1621 виданого 21 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на предмет іпотеки - дитячий заміський заклад оздоровлення та відпочинку «Одісей», що знаходиться з адресою: Запорізька область, Якимівський район, селище міського типу Кирилівка, вулиця Коса Пересип, 114, та належить публічному акціонерному товариству «Азов-2000» (далі - дитячий заклад оздоровлення та відпочинку) в рахунок погашення перед публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» боргу у сумі 2658771,03 гривень;

- наказу №908/4017/13 виданого 27 липня 2015 року господарським судом Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки - дитячий заклад оздоровлення та відпочинку для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на суму 6427042,54 гривень;

- постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, виданої 04 травня 2016 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про стягнення з публічного акціонерного товариства «Азов-2000» на користь держави виконавчого збору у розмірі 642704,25 гривень.

Постановою від 14 грудня 2016 року №51242807 державним виконавцем описано та накладено арешт на дитячий заклад оздоровлення та відпочинку (а.с. 57-60).

03 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з письмовим клопотанням про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 27 липня 2015 року стягувачу та утримання від проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом, внаслідок заборони звернення стягнення на дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, передбаченої Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (а.с. 14).

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, листом №1761-2-034 від 15 лютого 2017 року, зокрема, повідомив, що: виконавчий документ, за яким відкрито виконавче провадження є чинним, сторонами не оскаржений; існує правова колізія, оскільки державний виконавець зобов'язаний виконувати документ у спосіб та порядок, визначений судовим рішенням, а тому питання слід вирішувати у судовому порядку для приведення рішень у відповідності до чинного законодавства, які приймались до набрання законної сили Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (а.с. 52).

Судом першої інстанції встановлено, що дитячий заклад оздоровлення та відпочинку пройшов державну атестацію та підтвердив першу категорію відповідно до Свідоцтва про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку серія ІІІ-АР №00584 від 12 жовтня 2015 року, а також згідно з довідкою Міністерства України у справах сім'ї та молоді внесений до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за №0073 на підставі протоколу №2 від 29 вересня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчими документами, які перебувають на виконанні зведеного виконавчого провадження №51242807 передбачено звернення стягнення на дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, що суперечить положенням Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» та не враховано відповідачем про розгляді клопотання позивача про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У відповідності до положень статей 14, 15 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Пунктом 9 частини 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні положення містилися в пункті 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606 від 21 квітня 1999 року (норма втратила чинність 05 жовтня 2016 року).

Частиною 6 статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» встановлено, що дитячий заклад оздоровлення та відпочинку не може бути об'єктом звернення стягнення за борговими зобов'язаннями, не може передаватися у заставу.

Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» набрав чинності з 01 січня 2009 року.

Як підтверджується обставинами справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 09 лютого 2015 року у справі №908/4017/13, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року, задоволено позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до публічного акціонерного товариства «Азов-2000», в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - дитячий заклад оздоровлення та відпочинку.

На виконання судового рішення, господарським судом Запорізької області виданий наказ №908/4017/13 від 27 липня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - дитячий заклад оздоровлення та відпочинку для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на суму 6427042,54 гривень.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що в справі №908/4017/13 судові рішення приймалися та виконавчий документ видавався під час дії частини 6 статті 15 Закону України Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Суд апеляційної інстанції враховує, що сторонами не повідомлялися та не підтверджувалися факти скасування чи зупинення дії наказу №908/4017/13 виданого 27 липня 2015 року господарським судом Запорізької області про звернення стягнення на предмет іпотеки та скасування постанови державного виконавця від 14 грудня 2016 року №51242807 про опис та накладення арешту на дитячий заклад оздоровлення та відпочинку.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин виконавчий документ є чинним, державним виконавцем розпочато звернення стягнення на майно боржника.

Повернення стягувачу виконавчого документа є самостійною виконавчою дією та елементом виконавчого провадження.

У відповідності до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

У господарському судочинстві механізм відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, у тому числі й з ініціативи сторони виконавчого провадження, державного виконавця, передбачений статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, питання роз'яснення судового рішення передбачені статтею 89 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження (у тому числі й при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу) може надавати оцінку можливості виконання чи утруднення виконання судового рішення.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав вважати протиправним рішення відповідача, оформленого листом від 15 лютого 2017 року №1761-2-034, за наслідками розгляду клопотання позивача про повернення виконавчого документа стягувачу, як наслідок про необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим