Постанова № 67682515, 12.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 липня 2017 року №826/4513/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства охорони здоров'я України провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання відповіді та інформації ОСОБА_1 на п'ять запитів на отримання публічної інформації від 26.12.2016 (два запити), від 15.01.2017, від 14.02.2017 (два запити);

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України надати інформацію ОСОБА_1 на п'ять запитів на отримання публічної інформації від 26.12.2016 (два запити), від 15.01.2017, від 14.02.2017 (два запити);

- стягнути з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідь на запити на отримання публічної інформації від 26.12.2016 (два запити), від 15.01.2017, від 14.02.2017 (два запити) позивачу не надано належної відповіді, що, за твердженням останнього, свідчить про неналежний розгляд таких запитів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що на всі запити позивача Міністерством охорони здоров'я України було надано відповіді у межах компетенції останнього. При цьому, відповідачем наголошено, що запитувана інформація не була отримана або створена Міністерством охорони здоров'я України, як суб'єктом владних повноважень, у процесі виконання своїх обов'язків.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства охорони здоров'я України із запитами на отримання публічної інформації від 26.12.2016, в яких просив:

- надати повний перелік чинних нормативних документів, якими зобов'язані керуватись лікарі - судово-медичні експерти-токсикологи Бюро судмедекспертиз Міністерства охорони здоров'я України - під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові і сечі для визначення кількості і концентрації спиртів, зокрема етилового спирту, виявлених у фізичних осіб;

- надати завірені належним чином копії документів, якими на сьогодні керуються судово-медичні експерти-токсикологи Міністерства охорони здоров'я України під час проведення судових токсикологічних експертиз із метою виявленні наявності спиртів у фізичних осіб та визначення концентрації етилового спирту: «Методическое письмо об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1968; «Дополнение к Методическому письму «Об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1971; «Методические указания о повышении качества исследования при количественном определении этилового спирта в крови и моче», Москва, 1977.

Вказані запити отримані відповідачем 28.12.2016, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Листом від 13.01.2017 Міністерство охорони здоров'я України повідомило ОСОБА_1 про те, що відповіді на запити останнього стосовно проведення судово-медичної експертизи будуть надані у термін, передбачений пунктом 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з необхідністю пошуку інформації серед значної кількості даних.

Іншим листом від 13.01.2017 позивача повідомлено про направлення запитів останнього для розгляду у межах компетенції до державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України».

Також, позивач направив до Міністерства охорони здоров'я України запит на отримання публічної інформації від 15.01.2017, в якому просив надати публічну інформацію про назву, реквізити та зміст документу, згідно з яким визначено Порядок забору крові, сечі від фізичних осіб для проведення судово-токсикологічного дослідження, а також зберігання відібраних зразків та їх направлення і транспортування до Бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України для безпосереднього проведення судового-токсикологічного дослідження крові, сечі щодо визначення кількості і концентрації спиртів, зокрема етилового спирту, виявлених у фізичних осіб.

Вказаний запит отримано відповідачем 17.01.2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 30.01.2017 Міністерство охорони здоров'я України повідомило ОСОБА_1 про те, що відповіді на запити останнього стосовно проведення судово-медичної експертизи будуть надані у термін, передбачений пунктом 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з необхідністю пошуку інформації серед значної кількості даних.

Іншим листом від 30.01.2017 позивача повідомлено про направлення запиту останнього для розгляду у межах компетенції до державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України».

Державна установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» листом від 08.02.2017 №294/5 у відповідь на запит від 15.01.2017 повідомила ОСОБА_1 про те, що нормативними документами, які регламентують судово-медичну діяльність в Україні, передбачено порядок відбору зразків біологічного матеріалу лише від трупів, а не від живих осіб.

Надалі, позивач звернувся до Міністерства охорони здоров'я України із запитами на отримання публічної інформації від 14.02.2017, в яких просив:

- надати публічну інформацію про назву, реквізити та зміст документу, згідно з яким визначено: а) порядок відбору зразків біологічного матеріалу (зокрема відбору крові та сечі) від трупів для проведення судово-токсикологічного дослідження щодо визначення кількості і концентрації спиртів, зокрема етилового спирту; б) порядок зберігання відібраних від трупів зразків біологічного матеріалу (зокрема крові та сечі), їх направлення та транспортування до Бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України для безпосереднього проведення судово-токсикологічного дослідження щодо визначення кількості і концентрації спиртів, зокрема етилового спирту;

- надати публічну інформацію про назву, реквізити та зміст документу, згідно з яким визначено: а) порядок відбирання біологічних зразків у особи (зокрема відбору крові та сечі) для проведення судово-токсикологічного дослідження щодо визначення кількості і концентрації спиртів, зокрема етилового спирту; б) порядок зберігання відібраних біологічних зразків у особи (зокрема крові та сечі), їх направлення та транспортування до Бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України для безпосереднього проведення судово-токсикологічного дослідження щодо визначення кількості і концентрації спиртів, зокрема етилового спирту; в) порядок відбирання біологічних зразків у особи (зокрема відбору крові та сечі) примусово.

Вказані запити отримані відповідачем 15.02.2017, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Листом від 26.04.2017 №889/9 державна установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» у відповідь на запити від 14.02.2017 надала позивачу посилання на положення додатку №1 до «Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) речових доказів у відділеннях судово-медичної токсикології», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 №6, якими встановлено порядок відбору зразків біологічного матеріалу від трупів та порядок зберігання відібраних від трупів зразків біологічного матеріалу. Крім того, у даному листі також зазначено, що відповідь на звернення позивача щодо порядку «відбирання біологічних зразків від особи… для проведення судово-токсикологічного дослідження» позивачу вже надавалась листом від 08.02.2017.

При цьому, у матеріалах справи міститься лист державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» від 19.04.2017 №837/9, яким ОСОБА_1 у відповідь на запит останнього від 26.12.2016 щодо порядку «забору крові, сечі від фізичних осіб для проведення судово-токсикологічного дослідження» повідомлено, що на запит такого змісту позивачу вже надавалась відповідь листом від 08.02.2017.

Вважаючи такі відповіді на власні запити необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У силу частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частини третя статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, листами від 13.01.2017 Міністерство охорони здоров'я України повідомило позивача, що строк розгляду запитів останнього від 26.12.2016 (отримано відповідачем 28.12.2016) продовжено, з огляду на частину четверту статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також про те, що вказані запити від 26.12.2016 направлено для розгляду до державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України».

Про аналогічні обставини відповідач повідомив ОСОБА_1 листами від 30.01.2017 стосовно запиту останнього від 15.01.2017 (отриманий відповідачем 17.01.2017).

Таким чином, Міністерством охорони здоров'я України у межах спірних правовідносин порушено п'ятиденний строк для такого повідомлення, встановлений положеннями частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У той же час, щодо запитів позивача від 14.02.2017 Міністерство охорони здоров'я України не надало суду доказів дотримання процедури розгляду останніх, зокрема повідомлення позивача про збільшення строків розгляду та перенаправлення їх для розгляду до державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України», якою і надавалась відповідь на такі запити.

Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання відповіді та інформації ОСОБА_1 на п'ять запитів на отримання публічної інформації від 26.12.2016 (два запити), від 15.01.2017, від 14.02.2017 (два запити), оскільки вказує, що належної відповіді на останні надано не було.

Виходячи з вказаного, суд звертає увагу, що в одному із запитів від 26.12.2016, у запиті від 15.01.2017, а також в одному із запитів від 14.02.2017 позивач, використовуючи різне трактування, фактично просив надати перелік документів (нормативно-правових актів), які стосуються порядку відбору та зберігання біологічних зразків в особи, у відповідь на які державна установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» неодноразово зазначила, що нормативними документами, які регламентують судово-медичну діяльність в Україні, передбачено порядок відбору зразків біологічного матеріалу лише від трупів, а не від живих осіб, тобто фактично повідомлено, що розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, що відповідає праву відмовити в задоволенні запиту, визначеному у пункті 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У свою чергу, листом від 26.04.2017 №889/9 державна установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України» надала позивачу відповідь на запит від 14.02.2017 щодо порядку відбору зразків біологічного матеріалу (зокрема відбору крові та сечі) від трупів та порядку їхнього зберігання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що вказані запити позивача були розглянуті, а відповіді на постановлені у них запитання були надані.

Проте, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається факту надання відповіді на запит позивача від 26.12.2016 щодо надання завірених належним чином копій документів, якими на сьогодні керуються судово-медичні експерти-токсикологи Міністерства охорони здоров'я України під час проведення судових токсикологічних експертиз із метою виявленні наявності спиртів у фізичних осіб та визначення концентрації етилового спирту: «Методическое письмо об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1968; «Дополнение к Методическому письму «Об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1971; «Методические указания о повышении качества исследования при количественном определении этилового спирта в крови и моче», Москва, 1977.

Відтак, вказаний запит позивача залишено відповідачем без належного розгляду, на підставі чого вказані дії Міністерства охорони здоров'я України є протиправними та, як наслідок, останнього слід зобов'язати розглянути даний запит ОСОБА_1 від 26.12.2016 з наданням відповіді на нього.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (надалі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та нанесеною шкодою.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів в обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 29.03.2017 №3978, №3976, №3977, позивачем в якості судового збору сплачено 1920,00 грн.

Отже, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу, становить 256,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 14, 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на запит на отримання публічної інформації від 26.12.2016 в частині надання завірених належним чином копій документів, якими на сьогодні керуються судово-медичні експерти-токсикологи Міністерства охорони здоров'я України під час проведення судових токсикологічних експертиз із метою виявленні наявності спиртів у фізичних осіб та визначення концентрації етилового спирту: «Методическое письмо об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1968; «Дополнение к Методическому письму «Об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1971; «Методические указания о повышении качества исследования при количественном определении этилового спирта в крови и моче», Москва, 1977.

Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України розглянути запит ОСОБА_1 від 26.12.2016 в частині надання завірених належним чином копій документів, якими на сьогодні керуються судово-медичні експерти-токсикологи Міністерства охорони здоров'я України під час проведення судових токсикологічних експертиз із метою виявленні наявності спиртів у фізичних осіб та визначення концентрації етилового спирту: «Методическое письмо об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1968; «Дополнение к Методическому письму «Об обнаружении и определении этилового спирта в крови и моче методом газо-жидкостной хроматографии», Москва, 1971; «Методические указания о повышении качества исследования при количественном определении этилового спирта в крови и моче», Москва, 1977.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 256,00 грн. (двохсот п'ятдесяти шести грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925, адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Аблов Є.В.

Мазур А.С.