Постанова № 67682444, 06.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2017 року № 826/12388/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Альянс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Альянс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0006301406, №0006311406.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що відповідач дійшов неправильних висновків в акті перевірки, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З 28.03.2016 по 15.04.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 22.04.2016 року №310/26-15-14-06-02/38201905, яким встановлено такі порушення позивача:

- п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України, позивач не зареєструвався як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього кодексу у 2013 році;

- п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем не визначено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість у листопаді 2015 року у сумі 1 916 628 грн.;

- п. 120.1 ст. 120, пп. 48.18 ст.49 Податкового кодексу України, позивачем не подано декларації з податку на додану вартість за період з січня 2014 року по грудень 2015 року.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 16.05.2016 року прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0006311406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (за штрафними санкціями) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 4 080 грн.;

- №0006301406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2 395 785 грн., з яких за податковим зобов'язанням - 1 916 628 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 479 157 грн.

Приписи п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що податкові органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Позивачем оскаржено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте Державна фіскальна служба України рішенням від 12.07.2016 №1510716/99-99-11-01-01-25 скаргу залишила без задоволення.

08.10.2013 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк», як первісним кредитором, та ТОВ «Факторингова компанія «Альянс», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги №201310008. За зазначеним договором первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за кредитним договором №08/08/01 від 26.02.2008 з усіма додатковими угодами до нього, укладеним між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1. Загальна сума права грошової вимоги за кредитним договором становить 1 386 148, 63 грн.

08.10.2013 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк», як первісним іпотекодержатилем, та ТОВ «Факторингова компанія «Альянс», як новим іпотекодержатилем, укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тюріною В.Б. 26.02.2008 року за реєстровим №1269.

За умовами зазначеного договору первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором №08/08/01 від 26.02.2008 разом з усіма додатковими договорами укладеними між первісним іпотекодержатилем та ОСОБА_1 (боржник).

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

03.12.2013 року між ТОВ «Факторингова компанія «Альянс», як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого продавець передав у право власності покупця, а покупець прийняв у власність приміщення загальною площею 177 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, проспект Хмельницького Богдана, будинок 102 і зобов'язується сплатити за нього грошову суму у розмірі визначену договором.

В пункті 2.1 договору зазначено, що продаж приміщення за домовленістю сторін вчиняється за суму 1 418 255, 76 грн, без ПДВ на підставі п. 197.12 ст. 197 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 36 Закону України від 05.06.2003 N 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон N 898), встановлено механізм позасудового врегулювання питань про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до якого сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону N 898;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону N898.

З урахуванням викладеного, фінансова установа - платник ПДВ при постачанні (продажу, відчуженні іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу (в тому числі іпотеку), повинен врахувати наступне:

- якщо на таке майно було звернено стягнення (тобто вживаються відповідні заходи) і зазначене майно перебуває на момент такого постачання у заставі, постачання такого майна здійснюється із застосуванням пільги, передбаченої п. 197.12 ст. 197 Податкового кодексу України;

- якщо в результаті звернення стягнення на майно банк набуває права власності на заставлене майно (застава, у тому числі іпотека, припиняється), то операції з подальшого постачання майна, власність на яке банк набув в результаті припинення договору застави (іпотеки), здійснюється у загальному порядку, виходячи з договірної (контрактної) вартості такого майна, але не нижче звичайних цін, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ.

Так, згідно ст. 197.12 Податкового кодексу України передбачено, що звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Зазначеною нормою охоплюються будь-яке майно (як рухоме та і нерухоме) незалежно від способу звернення стягнення.

Так, відповідно до ст. 14.1.105 Податкового кодексу України визначення поняття "майно" розуміється у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України.

Згідно з нормами п.189.15. ст. 189 Податкового кодексу України у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у позивача такі види діяльності: код КВЕД 64.19 інші види грошового посередництва, код КВЕД 64.91 фінансовий лізинг, од КВЕД 64.92 Інші види кредитування та код КВЕД 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Альянс» відноситься до фінансових установ, а тому відповідно до п. 197.12 ст. 197 ПКУ позивач звільняється від оподаткування продажу іпотечного майна.

Щодо порушення п.185.1 ст.185, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України та реєстрації платником ПДВ.

З акту перевірки вбачається, що TOB «ФК «Альянс» не визначило та не сплатило до бюджету ПДВ за операцією з відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.2015 року з TOB «ФЕЛІЧІТА ПРОПЕРТІ», чим було порушено вимоги вищевказаних норм ПК України.

11.11.2015 року між ТОВ «ФК «Альянс», як продавцем, та ТОВ «ФЕЛІЧІТА ПРОПЕРТІ», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає у власність нерухоме майно за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 60. Загальна вартість за договором становить 9 583 141 грн.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України «об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що оподаткуванню підлягають операції, які здійснюються платниками податку.

Пунктом 181.1 ПКУ передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 млн. грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ. Інакше кажучи, враховуються операції, які вже проведено.

Тобто, якщо протягом попередніх 12 місяців обсяг операцій не перевищив 1 млн. грн, але водночас наступна операція з продажу заставного майна перевищила даний ліміт, обов'язку реєстрації платником перед такою операцією немає. А от після її проведення фінансова установа зобов'язана це зробити.

На дату операції з ТОВ "ФЕЛІЧІТА ПРОПЕРТІ" TOB «ФК «Альянс» не було платником податку, позивач став платником податку на додану вартість з грудня 2015 Свідоцтво про реєстрацію платника № 200246577 від 11.12.2015 року.

Реєстрація у якості платника ПДВ підприємства відбулась саме після того, як перевищено передбачений законом поріг в 1 млн. гривень, тобто виконано вимоги п.181.1 ст.181 та п. 183.2 ст.183 ПК України.

Приймаючи до уваги, що на 11.11.2015 року TOB «ФК «Альянс» не було платником ПДВ, вимоги п.185.1 ст.185 ПК України в частині оподаткування операції, яка відбулась 11.11.2015 року на TOB «ФК «Альянс» не розповсюджуються, тобто порушити їх підприємство не могло.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 181.1, ст. 181, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 16.05.2016 №0006301406, №0006311406 безпідставними та неправомірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2016 №0006301406, №0006311406 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Альянс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2016 №0006301406, №0006311406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Альянс» судові витрати у розмірі 35 997 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 98 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда