Постанова № 67682188, 11.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 липня 2017 р. № 820/2189/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми "КИТ" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач, Фонд), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Приватної фірми "КИТ" (далі по тексту - відповідач, ПФ "КИТ"), в якому просить суд стягнути з ПРИВАТНОЇ ФІРМИ "КИТ" (юридична адреса: 61010, М. ХАРКІВ, вул. ВАЛЕР'ЯНІВСЬКА, 4) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі М.Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню, в сумі 8998,82 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості 1 робочого місця. Для відповідача на 2016 рік цей норматив було встановлено в кількості 1 особа.

Одночасно, вимогами ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону України, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Таким чином, як вказав позивач, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8888,46 грн. та пеню за несвоєчасну сплату санкцій, що склала 110,36 грн. У зв'язку з несплатою вищезазначеної суми відповідачем, на час розгляду справи утворилася заборгованість на загальну суму 8998,82 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій немає, оскільки ПФ «КИТ» є підприємством, основним видом діяльності якого є надання послуг охорони відповідно до ліцензії АВ №507466 від 21.01.2010. Штатним розкладом передбачено, що на підприємстві відповідача працюють 14 осіб, з яких 12 осіб охоронників та 2 особи які не є охоронцями, тобто не задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони. Із врахуванням викладеного, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів та обов'язок звітування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів виникає у роботодавця при наявності неменше восьми працівників за основним місцем роботи. Відповідач має тільки 2 працівників, які не задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони, тобто обов'язку щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів не виникає. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представників сторін на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Із врахуванням вищезазначених норм законодавства, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів та обов'язок звітування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів виникає у роботодавця при наявності не менше восьми працівників за основним місцем роботи.

Частиною 6 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Судом встановлено, що ПФ «КИТ» надає послуги, пов'язані з охороною державної та іншої власності на підставі відповідної ліцензії Міністерства внутрішніх справ України серії АВ № 507486 від 01 лютого 2010 р. (а. с. 32) та згідно штатного розкладу на 2016 рік кількість штатних працівників ПФ «КИТ» становить 14 штатних одиниць, з яких 12 осіб - охоронці та 2 особи - працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони (а. с. 33).

Зазначені документи свідчать про те, що на підприємстві відповідача фактично працює дві особи, що не здійснюють охоронну діяльність, а тому виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів", належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування не є доцільним, оскільки у відповідача взагалі відсутні зазначені обов'язки відповідно до зазначених норм Закону.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

У зв'язку з викладеним, застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до положень ст. 238 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки порушень норм чинного законодавства не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПФ «КИТ» адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, у сумі 8998,82 грн. нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної фірми "КИТ" про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.