Постанова № 67681743, 11.07.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/861/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Свергун І.О.,

за участі секретаря Карча В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 04.10.2016 № 3817/14/28/01-2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач зазначив таке.

З 19.08.1993 він проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. 30.06.2016 наказом ГУНП в Луганській області від 29.06.2016 № 423 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу).

Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 07.07.2016 № А-4573 позивач у період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.06.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.

Посилаючись на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», позивач зазначає, що відповідач мав виплатити йому винагороду за безпосередню участь в АТО в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у період з 07.11.2015 по 30.06.2016. Однак, такі виплати йому не було здійснено. Позивач уважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати винагороди за участь в АТО суперечить положенням законодавства України та порушує його права.

Позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 на суму 17372,61 грн, зобовязати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 17372,61 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на таке.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказ Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та жодним чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 поширюється на поліцейських, є хибною. Кабінетом Міністрів України не вносилось будь-яких змін до постанови від 31.01.2015 № 24 у зв'язку з прийняттям Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію».

Також, відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06.11.2015 № 29, Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, однак відповідач фінансування на виплати винагороди в спірний період не отримував. В свою чергу порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських». Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07.11.2015 по 21.01.2016 (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18) для поліцейських був не врегульований. Виплата поліцейським винагороди за участь в АТО здійснюється з 21.01.2016. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня. На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Судом установлено та не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді старшого слідчого ОВС, що підтверджується довідкою ГУМВС України у Луганській області від 17.10.2016 № 1446/111/22-2016 та довідкою ГУНП в Луганській області від 17.10.2016 № 1444/111/22-2016 (арк. спр. 11,12).

Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12.12.2014 № 97, 17.11.2015 № 321, 07.12.2015 № 341, 04.07.2016 № 186дск та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.07.2016 № А-4573 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 08.08.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.06.2016 (арк. спр. 8, 26-27, 28-30, 31-33, 34-36).

Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області від 03.07.2017 № 478/111/22-2017 (арк. спр. 25) та від 28.07.2016 № 1212/111/22-2016 (арк. спр. 10) позивачу нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року (за період з 07.11.2015 по 30.11.2015) в сумі 5684,00 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 7105,00 грн;

- за січень 2016 року в сумі 7105,00 грн.

Судом установлено та не заперечується відповідачем, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 позивачу не нараховувалась.

Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 17372,61 грн.

Для врегулювання спірних відносин необхідно застосувати Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580), постанову Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21.01.2016, постанову Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», який діяв до 13.12.2016 (далі - Наказ № 499).

Пунктом 1 Постанови № 24 встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» набрав чинності 27.05.2016, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27.05.2016 (далі - Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Відповідно до змісту пункту 1 Постанови № 24 винагорода повинна нараховуватись виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинна становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період тим, що порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38). Крім того, вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.

Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 580 Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Як установлено судом, позивач в період з 07.11.2015 по 20.01.2016 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Луганській області, яке є правоохоронним органом.

На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за спірний період, а саме з 07.11.2015 по 20.01.2016.

Позивач у період з 07.11.2015 по 20.01.2016 на лікарняному та у відпустках не перебував, що підтверджується довідками Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12.06.2017 № 2132/111/19-2017 та від 08.06.2017 № 33/33-313 (арк. спр. 13, 14).

При розрахунку суми винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 суд виходить з такого.

Розмір винагороди за участь позивача в АТО відповідно до додатку № 1 до Постанови КМУ від 31.01.2015 № 24 становить 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Грошове забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 склало 5684,00 грн. Відповідно, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО позивача за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 має становити 5684,00 грн. Грошове забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 склало 7105,00 грн. Відповідно, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО позивача за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 має становити 7105,00 грн. Грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 за вирахуванням винагороди за безпосередню участь в АТО, що була нарахована за період з 21.01.2016 по 31.01.2016, склало 7105,00 грн. Грошове забезпечення за одну добу складає 229,19 грн (7105,00 грн : 31 добу = 229,19 грн). Розмір грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 складає 4583,80 грн (229,19 грн х 20 діб = 4583,80 грн). Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 має складати 4583,80 грн.

Отже, позивачеві відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07.11.2015 по 20.01.2016 у загальному розмірі 17372,80 грн, з яких належить відрахувати установлені законом податки та інші обов'язкові платежі.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

З огляду на викладене належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад та грудень 2015 року допущено математичну помилку, що призвело до обчислення позивачем винагороди у розмірі, який є меншим за розмір винагороди, обчислений судом.

Разом з тим, ця помилка, допущена позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є обґрунтованими та належать до задоволення.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне у відповідності із частиною другою статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі більшому, ніж визначений у позовній заяві, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 17372,61 грн залишаються судом без задоволення через неналежність обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту порушеного права.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 (адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_1, адреса за місцем фактичного проживання: 93400, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 17372,80 грн (сімнадцять тисяч триста сімдесят дві грн 80 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обовязкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 12 липня 2017 року.

Суддя ОСОБА_3