Ухвала суду № 67673556, 22.06.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/414/2017 Справа № 490/3217/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі - Кваші С.О.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування пункту 1.2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 350 від 30 травня 2016 року про демонтаж рекламних засобів в м.Миколаєві ,-

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі ММР), в якому просила визнати причини пропуску строку для оскарження рішення виконкому поважними та поновити строк на право звернення до суду з цими позовними вимогами; визнати протиправним та скасувати п. 1.2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30 травня 2016 року № 503 в частині демонтажу рекламних засобів , що розташовані за адресами пр. Миру, 28, пр. Жовтневий на початку перегону, вул.Космонавтів ріг вул. 3 Повздовжньої, вул.Чкалова ріг вул. Інженерної, вул.Космонавтів 100, вул.Індустріальна, площа ім. Ганькевича, вул.Чкалова ріг вул.Садова, Одеське шосе в'їзд до міста.

Ухвалою суду від 13 квітня 2017 року було забезпечено адмністративний позов.

В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про залишення вищезазначеного позову без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Звернула увагу суду на те, що всі рішення ММР публікуються на офіційному сайті, оскаржуване рішення оприлюднено в уставновленому законом порядку, більш того, ФОП ОСОБА_1А, в червні 2016 року зверталася до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення викнавчого комітету № 295 від 25.03.2016 року Про відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві, яким їй відмовлено у видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у вигляді рекламних засобів за цими самим адресами, отже не слід приймати до уваги посилання представника позивача, що вона дізналася про оскаржуване рішення лише в квітні 2017 року.

Представник позивача заперечував проти задволення клопотання з тих підстав, що позивачка дізналася про наявність оскаржуваного рішення лише на початку квітня цього року, коли відповідачем почали здійснюватися дії щодо демонтаду рекламних конструкцій. У тій адміністративній справі, на яку посилається представник відповідача, у нього не було жодних вимог про оскарження цбого ріщення, адже оскаржувалося лише рішення від 25 березня 2016 року виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 295 «Про відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві», яким позивачці було відмовлено у видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами у вигляді усіх зазначених рекламних засобів . А щодо офіційного оприлюднення цього рішення, то воно не персоніфіковане, зазначені лише адреси розміщення рекламних обєктів , а не прізвище їх власників, отже ОСОБА_1 не могла його відслідкувати і дізнатися про нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про залишення вищезазначеного позову без розгляду, виходячи з наступного .

Судом встановлено, що рішенням 25 березня 2016 року рішенням виконавчого комітетом Миколаївської міської ради № 295 «Про відмову у видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві», керуючись актом перевірки від 25.02.2016 року, рішенням виконкому міської ради від 04.10.2011 №1015 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві», рішенням виконкому міської ради від 21.12.2011 №1355 «Про розгляд протесту прокуратури м.Миколаєва від 24.10.2011 №56-5241 вих-11 на рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 04.10.11 №1015 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві», пп. 13 п. «а» ст.30, ч. 6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконкомом відмовлено у видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами: ФОП ОСОБА_1 у вигляді рекламних засобів розміром 6.0 х 3.0 м за адресами: Одеське шосе, в'їзд у місто ; вул. Чкалова - вул.Садова (1 шт., двосторонній); вул. Індустріальна, площа ім. Анатолія Ганькевича; вул. Космонавтів, поряд з будинком №100 (1 шт., двосторонній); вул. Чкалова - вул. Інженерна ( 1 шт., двосторонній); пр.Миру, 28 (1 шт., двосторонній); пр.Богоявленський (пр.Жовтневий), на початку перегону (двосторонній); вул. Космонавтів ріг вул. 3 Повздовжньої (1 шт., двосторонній).

Постановою Центрального районного суду від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1А, про визнання цього рішення незаконним, з яким вона звернулася до суду на початку червня 2016 року. Відповідно 14 березня 2017 року і набуло законної сили постанова суду і в частині скасування заходів забезпечення адмінстративного позову, якими було заборонено виконавчому комітету Миколаївської міської ради вчиняти будь-які дії з рекламними конструкціями ФОП ОСОБА_1 - до розгляду справи по суті.

06 травня 2016 року рекомендованим листом на адресу позивача , що підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1А, був направлений припис № 05-05-16 від 06.05.2-16 року про усунення порушень розміщення зовнішньої реклами в м.Миколаєві шляхом демонтажу вищевкзанаих рекламних засобів в термін 3 дні.

30 травня 2016 року прийнято рішення виконавчого комітетом Миколаївської міської ради № 503 Про демонтаж рекламних засбів в м.Миколаєві , яким з метою ліквідації порушень порядку розміщення рекламних конструкцій у м.Миколаєві доручено адміністраціям районів ММР в 10-денний термін виконати всі необхідні роботи по демонтажу, в тому числі спірних рекламних об'єктів.

На наступний день, 31 травня 2016 року , позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову а саме заборони виконкому Ммр проводити будь-які дії щодо демонтажу вказаних засобів, одночасно з подачею адміністративного позову про оскарження рішення виконкому від 25.03.2016 року.

При цьому, до цього, вона не зверталася до суду за оскарженням вищевказаного рішення виконкому від 25.03.2016 року.

Як стверджує представник позивача, про наявність оспорюваного рішення від 30.05.2016 року Про демонтаж рекламних засобів, ОСОБА_1А, дізналася лише в квітні 2017 року при спробі працівників Адмністрації Центрального району здійснити демонтаж вказаних засобів.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правові наслідки пропуску строку звернення до суду передбачені чинним положенням частини першої статті 100 КАС України , згідно якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Строки впливають на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків. Строки - це засіб впорядкування суспільних відносин, без якого неможливо уявити діяльність публічної адміністрації, нормативного акта, якою б юридичною силою він не був наділений.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.

Незнання про порушення своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку і неодноразове звернення до суду , тоді як судом не розглядалися по суті заявлені позовні вимоги з підстав недотримання позивачем порядку звернення до суду з такими вимогами.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, відповідно до ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Так, позовні вимоги у справі стосуються саме неправомірності рішення виконкому ММР щодо демонтажу рекламних засобів , прийняте в тому числі на підставі попереднього встановлення неправомірності їх розміщення позивачем без відповідних дозволів , що нею безпосередньо оскаржувалося в судовому порядку, і при розгляді адміністративної справи № 490\5598\16-а представник позивачки неодноразово зазначав, про намагання відповіждача незаконно, на його думку, демонтувати вищезазначені рекламні засоби.

Більш того, ситуація з демонтажем рекламних засобів за рішенням виконкому ММР по всьму місту Миколаєву в травні-червні 2016 року неодноразово висвітлювалася в багатьох ЗМІ Миколаєва, проводилися акції протесту за участі підприємців- власників цих засобів.

Отже, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що вона дізналася про порушене право в квітні 2017 року тим більше оскаржуване рішення оприлюднено в установленому законом порядку на офіційному сайті ММР.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

За вищенаведених обставин, підстав для поновлення строків звернення до адміністративного суду судом не встановлено.

У зв'язку з вищевикладеним, слід позовну заяву залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. 99, 100, 102 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2О, про поноволення строку на звернення до суду з цим позовом відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування пункту 1.2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 350 від 30 травня 2016 року про демонтаж рекламних засобів в м.Миколаєві залишити без розгляду.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3,5ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії повного тексту ухвали .

Суддя О.А. Гуденко