Рішення № 67673016, 07.07.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/458/17 Провадження № 22-ц/772/1792/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Оніщука В.В., Сала Т.Б.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2017 року, -

В с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у Немирівський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги, банк мотивував тим, що 05.06.2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем був укладений кредитний договір і ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк виконав свої зобовязання за кредитним договором в повному обсязі, відкривши Позичальнику кредитну лінію з лімітом 2000 гривень. Позичальник, в свою чергу, скористався кредитними ресурсами, однак, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, систематично порушував виконання його умов.

У звязку з цим, у відповідача станом на 31.01.2017 року виникла заборгованість, загальна сума якої складає 28535,67 гривень, що включає в себе: 1743,06 гривень - заборгованість за кредитом; 21568,46 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3389,12 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 гривень - штраф (фіксована частина); 1335,03 гривень - штраф (процентна складова).

За таких підстав ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 7 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності.

Не погодившись з даним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області, як необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і за невідповідності висновків суду обставинам справи. Так, банк посилається на те, що судом не був прийнятий до уваги розрахунок заборгованості відповідача, з якого видно, що після закінчення строку дії кредитного договору від 05.06.2012 року, відповідач продовжував виконувати свої зобовязання щодо сплати заборгованості за кредитом та здійснював зняття грошових коштів з картки. Тому, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанку» в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення, зазначені вимоги закону не були дотримані.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що між сторонами був укладений договір без номера від 05.06.2012 року по анкеті-заяві, відповідно до чого ОСОБА_2 підтвердила, що погодилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тим, що вона приєднується, як друга сторона, до запропонованого договору вцілому, але не може запропонувати свої умови договору.

Ще суд вказав, що у п.1.1.7.12 «Умов та Правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє напротязі 12-ти місяців з моменту підписання. У цьому ж пункті зазначено, що якщо напротязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично пролонговується на той самий строк. Далі суд вказав зі слів представника позивачки, що на повідомлення ОСОБА_2 через рік про те, що вона припиняє дію договору, Банк не відреагував та пролонгував договір ще на рік, тобто, до 05.06.2013 року.

З врахуванням цього та заяви відповідачки про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку, що оскільки договір був пролонгований до 05.06.2013 року, а позивач звернувся з позовом у лютому 2017 року, то він пропустив строк позовної давності, як загальний так і спеціальний, передбачені ст. 257 та п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За вказаних обставин, суд відмовив у задоволенні заявленого позову.

Колегія суддів вважає, що дане рішення необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і за невідповідності висновків суду обставинам справи, як про це вказано у апеляційній скарзі.

Про це свідчить наступне.

Зазначивши зі слів представника відповідачки те, що ОСОБА_2 через рік повідомляла Банк про припинення дії договору, суд не звернув уваги, що ці пояснення голослівні, не підтверджені письмовими доказами, а представник відповідачки не був допитаний, як свідок, відповідно до вимог ст.ст.57 та 180 ЦПК України, для застосування його пояснень, як доказу.

У матеріалах справи відсутні докази зазначеного повідомлення Банку зі сторони ОСОБА_2, Банк же цієї обставини не визнає.

Крім того, судом не правильно обраховані строки дії договору, а звідси і строки позовної давності.

Так, суд помилково порахував, що договір закінчився, навіть з врахуванням його пролонгації на рік, 05.06.2013 року, в той час, як договір діяв без пролонгації саме до 05.06.2013 року, виходячи з того, що він був укладений 05.06.2012 року на 12 місяців (а/с 7).

Якщо ж врахувати твердження позовної заяви про пролонгацію договору ще на 12 місяців, виходячи з умов п.1.1.7.12 «Умов та Правил надання банківських послуг», на який зіслався суд у своєму рішенні, то цей договір мав би діяти до 05.06.2014 року. Позивач же звернувся в суд з позовом 21.02.2017 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, суд не врахував обставини про те, що виходячи з наданого позивачем розрахунку на а/с 5-6, останній платіж в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 здійснила 01.03.2014 року, чим був перерваний перебіг строку позовної давності, в силу ч.1 ст. 264 ЦК України, а отже, строк позовної давності не пропущений.

Разом з тим, на думку колегії суддів, у задоволенні позову слід відмовити з інших підстав через його недоведеність.

Позивач у своїй позовній заяві, як на кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом, посилається на анкету-заяву про приєднання до Умов та Порядку надання банківських послуг у Приватбанку.

При цьому, позивачем надано саму анкету-заяву та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг.

Дійсно у анкеті-заяві міститься фраза, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг ( а/с 7). Проте, у вказаній анкеті-заяві відсутній запис про встановлений кредитний ліміт; не вказано яка саме картка мала бути видана клієнтові. У матеріалах справи відсутній ОСОБА_1, за яким був наданий кредит. На а/с 8 міститься довідка по умови кредитування з використанням кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду», проте, це лише довідка позивача, яка не підписана іншою стороною договору, тому невідомо на яких умовах був погоджений кредит.

Відповідно ж до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором Банк кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальникові клієнтові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У наданому позивачем витягу з Умов та Порядку надання банківських послуг, теж відсутній підпис відповідачки клієнта; інші докази ознайомлення ОСОБА_2 зі всіма необхідними умовами кредитного договору теж відсутні. З огляду на це, позивач не довів, що саме за тарифами, умовами та в порядку, які надані суду, як докази, був наданий кредит відповідачці, а звідси є не доведеними і розрахунки заборгованості.

Надана в судове засідання виписка руху коштів за карткою: 5211....5947 теж не є належним доказом в розумінні ч.1 ст.57 ЦПК України, оскільки у цій виписці відображений рух коштів за період з 01.01.1999 року по 01.07.2017 року, позивач же вказує, що договір був укладений лише 05.06.2012 року ( а/с 3,7).

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє відображення у недоліках рішення суду, її необхідно задовольнити частково. Рішення суду, як необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і за невідповідності висновків суду обставинам справи, необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, в силу ст. 309 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: ОСОБА_3