Ухвала суду № 67671958, 05.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1029/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Пляка С. Л.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

05.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

із секретарем Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвітна-Агро» про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договору оренди землі, укладений 01.10.2009 року між ОСОБА_2 та фермерським господарством "Цвітна-Агро", зареєстрованому в реєстрі від 02.03.2010 року за № 041037900028, на земельну ділянку площею 3,84 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Цвітна-Агро" повернути їй вказану земельну ділянку .

Свої вимоги позивач обгрунтувала тим, що як орендодавець не підписувала спірний договір оренди землі, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, тому дана обставина свідчить про відсутність її вільного волевиявлення на укладення договору.

В судовому засіданні 23.02.2017 року представник позивача - ОСОБА_3, який діє за довіреністю, подав заяву про зміну підстави позову, згідно якої позивач просив задовольнити його вищезазначені позовні вимоги з тих підстав, що даний договір не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі»: зокрема в договорі не зазначено форма орендної плати, її розмір та спосіб внесення, враховуючи можливість здійснювати орендну плату у грошовій, натуральній та відробітковій формах. В п.9 тексту договору зазначено, що «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, сільськогосподарською продукцією». Такий текст договору оренди не може вважатися визначеною формою орендної плати, способом внесення, і що найголовніше, так це визначення її розміру, відповідно до норм діючого законодавства України. Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, зокрема умови щодо встановлення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є порушенням прав орендодавця, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, ставиться питання про скасування вказаного судового рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 подала письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги (а.с.117).

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої доводи і заперечення, вивчивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст. 303 ЦПК України законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, згідно Державного акта серії НОМЕР_2 (а.с.10-11).

Між ОСОБА_2 та фермерським господарством "Цвітна-Агро", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Цвітна-Агро" (а.с. 118-132) 01.10.2009 року було укладено типовий договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі, 02.03.2010 року, за № 041037900028, на земельну ділянку НОМЕР_3, площею 3,84 га, яка знаходиться на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строк дії договору 25 років (а.с. 7-9).

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За клопотанням представника позивача ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.11.2016 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта № 2004 від 12.01.2017 року вирішити питання, «Чи поставлено підпис в розділі «Підписи сторін», в графі - Орендодавець, договору ренди землі на земельну ділянку загальною площею 3,84 га кадастровий номер НОМЕР_1 на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, укладеного 01.10.2009 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Цвітна-Агро, зареєстрований в Олександрівськоу районному відділі КРФ ДПЦДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2010 року за № 041037900028, ОСОБА_2 чи іншою особою? не представляється можливим з причин вказаних в дослідницькій частині (а.с.47-49).

За ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /ст.627 ЦК України/.

За положеннями ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На момент укладення договору оренди, частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі були встановлені такі істотні умови для договорів оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За змістом ст.21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди /крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України/.

Умовами оспорюваного договору оренди землі передбачено в п.9, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, сільськогосподарською продукцією.

Зідно п.п. 10-14 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки з 01.08 по 31.12 щорічно. Розмір орендної плати переглядається раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації передбачених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів того, що при укладенні оспорюваного договору оренди не було дотримано вимоги діючого законодавства щодо істотних умов договору, зокрема щодо форми, розміру орендної плати та способу її внесення, і з урахуванням того, що договір виконувався тривалий час без заперечень, в позові не зазначено у чому саме полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів орендодавця - власника землі у зв'язку із його укладенням.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору оренди сторонами дотримано вимоги ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору) щодо зазначення такої істотної умови як орендна плата із зазначенням її розміру, та способу внесення.

Крім того даний договір оренди землі є типовим договором, типова форма договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 р. «Про затвердження Типового договору оренди землі» (із змінами, внесеними згідно з постановами КМ на момент укладання договору) та приведена у відповідність до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом вказаних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Судом не було встановлено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки були порушені права позивача.

Отже, підстави для захисту прав позивача шляхом визнання недійсним договору оренди відсутні.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 21.01.2015 року № 6-215цс14 та від 25.12.2013 року № 6-94цс13.

При розгляді вищевказаних справ Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що відповідно до ст.3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а відтак однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку із його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову і визнання правочину недійсним.

Суд першої інстанції також встановив, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди.

Безпідставними суд визнав і вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку як похідні від вирішення вимог про визнання договору оренди землі недійсним.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим і не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: