Рішення № 67671853, 05.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2042/17 Справа № 200/17839/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення суми грошового вкладу, суми процентів за грошовим вкладом, три процентів річних за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу, витрат індексу інфляції за порушення зобовязання з виплати процентів за грошовим вкладом, пеню за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 03 лютого 2008 року померла ОСОБА_3 /мати позивача/, після її смерті державним нотаріусом Першої донецької нотаріальної контори їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на грошові внески з належними процентами та компенсаціями, що зберігаються в «Кальміуському відділенні Промінвестбанку у м. Донецьк» на рахунку № 26203708121354/840, які належали спадкодавцю на підставі довідки цього ж банку від 05 червня 2008 року № 11.

05 вересня 2016 року вона звернулася до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з проханням виплатити кошти у розмірі 650000 доларів США, а також належні проценти та компенсації нараховані на відповідну суму, однак ПАТ «Промінвестбанк» відмовив у виплаті вищезазначених коштів, посилаючись на те, що в базах даних банку інформація про відкриття рахунку № 26203708121354 на імя ОСОБА_3, або розміщення нею вкладу на суму 650000 доларів США, відсутня.

На підставі вищевказаного, просить суд стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» суму грошового вкладу у розмірі 650000 доларів США, суму процентів за грошовим вкладом у розмірі 585000 доларів США, суму трьох процентів річних за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу у розмірі 3036 доларів США, інфляційні нарахування за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу 11700 доларів США, суми трьох процентів річних за порушення зобовязання з виплати процентів за грошовим вкладом у розмірі 2733 доларів США, інфляційні нарахування за порушення зобовязання з виплати процентів за грошовим вкладом у розмірі 10530 доларів США, пеню за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу у розмірі 1111500 доларів США, пеню за порушення зобовязання з виплати процентів за грошовим вкладом у розмірі 100 350 доларів США.

У листопаді 2016 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до суду із зустрічним позовом посилаючись на те, що єдиним документом, який свідчить про існування рахунку на ім»я ОСОБА_3 з залишком коштів у розмірі 650000 доларів США є довідка № 11 від 05 червня 2008 року, яка містить відбиток печатки філії «Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк» код ЄДРПОУ 21958641, та підписи ОСОБА_4, як керуючого зазначеної філії, а також ОСОБА_5 в якості особи, що виконує обов'язки головного бухгалтера філії, які на дату складання довідки, не працювали.

Зазначає, що єдиною підставою для видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, є вказана довідка, яка фактично є такою, що не має юридичного значення, у звязку з чим, просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, видане 13 серпня 2008 року ОСОБА_2 на грошові внески, державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 4-7385.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково (а.с.108-120).

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 суму грошового вкладу у розмірі 650000 доларів США, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 13 серпня 2008 року.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 суму процентів за грошовим вкладом у розмірі 585 000 доларів США, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 13 серпня 2008 року.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 суму трьох процентів річних за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу у розмірі 5 701 доларів США з переведенням в українську гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що становить 150 674,10 грн.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 суму трьох процентів річних за порушення зобовязання з процентів за грошовим вкладом у розмірі 5 131,00 доларів США з переведенням в українську гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що становить 135 609,25 грн.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі трьох процентів відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення зобовязання з виплати грошового вкладу у розмірі 2 086 500 доларів США з переведенням в українську гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що становить 55144 943,10 грн.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі трьох процентів відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення зобовязання з виплати процентів за грошовим вкладом у розмірі 1 877850 доларів США. з переведенням в українську гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що становить 49 630448,79 грн.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов - задовольнити (а.с.195-198).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, є достатнім документом для пред»явлення вимоги банку щодо виплати вкладу, оскільки є дійсним та породжує певні юридичні наслідки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням видано із порушенням вимог закону при складанні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 лютого 2008 року померла ОСОБА_3, яка є матір»ю позивача, після її смерті державним нотаріусом Першої донецької нотаріальної контори їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням на грошові внески з належними процентами та компенсаціями, що зберігаються в «Кальміуському відділенні Промінвестбанку у м. Донецьк» на рахунку № 26203708121354/840, які належали спадкодавцю на підставі довідки цього ж банку від 05 червня 2008 року № 11.

05 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Промінвестбанк» та просила виплатити кошти у розмірі 650000 доларів США, а також належні проценти та компенсації нараховані на суму у розмірі 650000 доларів США.

Листом від 09 вересня 2016 року № 24-10/2430900ПАТ «Промінвестбанк» відмовив ОСОБА_2 у виплаті вищезазначених коштів, посилаючись на те, що в базах даних банку інформація про відкриття рахунку № 26203708121354 на імя ОСОБА_3, або розміщення нею вкладу на суму 650000 доларів США, відсутня.

За змістом ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст. 1228 ЦК України, вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).Частиною другою вказаної статті передбачено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Згідноч. 1ст. 1070 ЦК Україниза користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у звязку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч. 1,3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Виходячи зі змісту ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі Положення), п. 8 гл. 2 розд. III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі Інструкція), яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу 1 листопада 2008 року, письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Проаналізувавши вище встановлені обставини у справі та письмові матеріали, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, в основу рішення суду взяті до уваги докази та факти, які є недоведеними належним чином та мають суперечливий характер, проте суд помилково вважав їх встановленими, а отже висновки суду не відповідають дійсним обставинам у справі, як такі, що зроблені з допущенням неправильного застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що спричинило ухвалення незаконного рішення у справі.

Слід зазначити, що неприйняття судом до уваги положень ст.1218 ЦК України та строку договору банківського вкладу, потягнуло стягнення нарахованих сум за вкладом, процентів, та інших нарахувань у завищеному розмірі, який на думку суду першої інстанції підлягав до виплати, оскільки діючим законодавством станом на 2008 рік, так і на сьогодні не передбачено ні право, ні обов'язок банку відкриття рахунку на спадкоємця після смерті вкладника та зарахування на нього належних у порядку спадкування коштів. Всі операції здійснюються за рахунком вкладу спадкодавця, кошти видаються як спадкове майно, а не як стороні у зобов'язанні. Це також свідчить, що має місце отримання успадкованого майна на момент смерті заповідача, а не отримання новим кредитором коштів за договором банківського вкладу.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги положення ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до положень якої банківські рахунки є рахунками у тому числі на яких обліковуються вимоги, зобов'язання банків стосовно його клієнтів і контрагентів, який є підтвердженням зобов'язань. П. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України (затверджено постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року N 254) також визначає виписки з рахунків клієнтів, як підтвердження виконаних операцій.

Прийнявши копію довідку № 11, видану 05 червня 2008 року, як доказ існування банківського вкладу, у суду були відсутні підстави для прийняття до уваги цього доказу, як належного не тільки з підстав ознак його підробки та фальсифікації.

Судом першої інстанції неправильно визначена природа наданого доказу, тому що вказаний документ не є первинним платіжним документом, який оформлюються в касі, і на яких міститься підпис касира, посадової особи банку та отримувача коштів на підтвердження здійснення касової операції, зокрема внесення коштів на депозитний рахунок, який в момент проведення операцій з клієнтом роздруковувались та оформлювались відповідно до вимог законодавства. У зв'язку з тим, що цей документ не є первинним, при його оформленні на нього не поширюються вимоги щодо оформлення касових документів - Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 129 від 07 липня 1994 року, на яку послався суд першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не представлений оригінал договору банківського вкладу від 01 серпня 2006 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що унеможливлює банк перевірити наявність зобов'язання та умови його виконання за вищезазначеним рахунком.

Вказані докази у сукупності, не відповідають один одному і суперечать, свідчать про безпідставність висновків суду про необхідність стягнення грошових коштів з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відповідно до п.3.2.1. Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20 серпня 1999 року №418 для розрахунку процентів комерційні банки могли використовувати номінальну або фактичну процентну ставку, а також наведено формули для нарахування процентів за відповідними методиками.

Проте судом першої інстанції не проведені порівняльні розрахунки з використанням формули банку та формули НБУ та не встановлено, чи відповідають розрахунки ОСОБА_2 вимогам Інструкції № 418, отже нормативно така формула не була визначена, всупереч вищевказаному.

Колегія звертає увагу, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не навів розрахунок сум, лише наявні посилання про погодження суду з наданим позивачем розрахунком, що суперечить вимогам законодавства.

Оскільки договір банківського вкладу відноситься до реальних договорів, він є чинним з моменту передання майна. Оскільки ОСОБА_3 будь-яке майно банку не передавала, про що свідчить і відсутність у позивача будь-якого платіжного документу про внесення коштів (перерахування коштів з вкладу матері); не відкривався рахунок депозитного вкладу на ім'я заповідача, не нараховувалися проценти, є всі підстави вважати про недоведеність факту існування такого рахунку.

Під час розгляду справи, всупереч вимогам чинного законодавства, ОСОБА_2, представники позивача ОСОБА_2 не надали для огляду суду оригінали договору банківського вкладу, ощадної книжки (сертифіката) або платіжного доручення, які містять найменування банку (філії, відділення) з відображенням дати здійснення касової операції та наявними підписами уповноважених осіб та відбитками печатки (штампа), посилаючись на наявність копії довідки № 11, виданої 05 червня 2008 року.

Вказані документи також не були надані для огляду в суді апеляційної інстанції.

З наданих матеріалів про проведення внутрішнього розслідування, зокрема Висновку за результати внутрішнього розслідування від 09 листопада 2016 року та додаткового висновку за результати розслідування від 15 червня 2017 року вбачається, що лист № 11, виданий 05 червня 2008 року на бланку філії «Кальміуське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк», містить ознаки підробки та є сфальсифікованим. За період існування вказаної філії з 03 травня 1994 року по 07 червня 2010 року рахунок № 26203708121354/840 на ім»я ОСОБА_3 не відкривався і не міг бути відкритим, оскільки довгострокові депозити обліковуються на рахунках № 2635, а жодні інші рахунки на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у ПАТ «Промінвестбанк», не відкривалися. (т.2 а.с. 57-79).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що оскаржене свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням видано відповідно до вимог чинного законодавства, однак суд першої інстанції не врахував, що порушення могло бути допущено державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, яким видано таке свідоцтво. Крім того, перевірити дотримання вимог закону при складанні оспорюваного заповіту, не має можливості, оскільки в матеріалах справи відсутня спадкова справа, і як свідчить лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09 червня 20167 року за № 4-5-461, архів нотаріальних документів Першої донецької державної нотаріальної контори залишився у м.Донецьку, яке віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, та доступ до якого відсутній (т.2 а.с.83). Нотаріуса до участі у справі залучено не було, його пояснення судом не досліджувалися та не враховувалися при розгляді справи.

На вказані вище норми матеріального права та фактичні обставини справи суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України уваги не звернув, безпідставно поклавши в основу рішення зазначені докази, які не є належними та допустимими, оскільки мають суперечливий характер, що потягло неправильний висновок суду про необхідність задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли своє підтвердження за розглядом справи у суді, тоді як зустрічний позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі сплати судового збору 8957 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення грошового вкладу, відмовити.

Позов публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, на ім»я ОСОБА_2, видане 13 серпня 2008 року державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 4-7385.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судові витрати зі сплати судового збору 8957 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_7

ОСОБА_8