Рішення № 67669956, 06.07.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Литвинюк І. М., Перепелюк І.Б.

секретар Герман Я.І.

з участю відповідачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 17 січня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3, укладено кредитний договір № CVVWAN0200004, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 45140 грн на строк до 16 січня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 17 січня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір поруки.

Посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору, наявності заборгованості станом на 15 вересня 2016 року у розмірі429991 грн 43 коп., яка складається із заборгованості: 24949 грн 61 коп. - за кредитом; 129929 грн 59 коп. - за процентами за користування кредитом; 2297 грн 88 коп. - з комісії; 272821 грн 35 коп. з пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, на право на свій розсуд вимагати від боржника будь якої частини суми заборгованості, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № CVVWAN0200004 від 17 січня 2007 року у розмірі 90 000 грн.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором за № CVVWEAN02000004 від 17 січня 2007 року у розмірі 90000 грн.

Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1600 грн витрат зі сплати судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї у солідарному порядку суми заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, предявлених до неї.

Посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Задовольняючи позов в частині вимог до відповідачки ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи, суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення, яким у позові банку до відповідачки ОСОБА_1 слід відмовити.

У справі встановлено, що 17 січня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3, укладено кредитний договір № CVVWAN0200004, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 45140 грн на строк до 16 січня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 17 січня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір поруки (а.с.12), за умовами якого вона поручилася за виконання боржником зобов'язання з повернення кредиту в сумі 45 591 грн 40 коп., сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,34 % за місяць (або 16,08% на рік), а при порушенні позичальником зобов'язання з погашення кредиту - у розмірі 3,14% за місяць (або 37,68% на рік) від суми непогашеної заборгованості.

Договором поруки також передбачено, що зміни і доповнення до нього вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді шляхом укладання письмової угоди (п. 13).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобовязання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справах 6-172цс12, 6-701цс15.

У справі встановлено, що банк, починаючи з 01 лютого 2009 року збільшив процентну ставку: за користування кредитом з 16,08 % річних до 27,48%, а за порушення позичальником зобов'язання з погашення кредиту з 37,20% до 60%.

Це стверджується наявним у справі розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Такі зміни відбулися без згоди поручителя ОСОБА_1 й вони призвели до збільшення обсягу відповідальності останньої.

Тому, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука відповідачки ОСОБА_1 припинилася, що унеможливлює стягнення з неї боргу за кредитним договором.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Щодо доводів апелянта про те, що вона не укладала договору поруки та його не підписувала, то вони не можуть бути у даній справі самостійною підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.

Так, ОСОБА_1 не заявляла вимог про визнання договору поруки недійсним, а відповідно до норми ст. 204 ЦПК України дійсність правочину презюмується.

У решті рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до правил ч. 5 ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити: стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1544 гривень - витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви;

стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1515 гривень - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1544 гривень - витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1515 гривень - витрат зі сплати судового збору

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. М. Литвинюк

ОСОБА_4