Рішення № 67669774, 06.07.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" липня 2017 р. Справа № 906/446/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор: Дереча І.В. - службове посвідчення №023362 від 04.12.2013;

від відповідача 1: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 14.06.2017;

від відповідача 2: ОСОБА_2 - довіреність №1414 від 25.01.2017;

від третьої особи Троянівської ЗОШ I-III ступенів Житомирського р-ну Житомирської обл.: не з'явився;

від третьої особи Житомирської районної ради: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області

2) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області

2) Житомирської районної ради

про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення №1 від 01.01.2005; припинення зобов'язань за договором на майбутнє; зобов'язання звільнити нежитлове приміщення площею 28,78кв.м

У судовому засіданні 20.06.2017, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 06.07.2017

Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до суду з вимогами визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення №1 від 01.01.2005, укладений між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 28,78кв.м, розташованого в приміщенні Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7994,00грн; припинити зобов'язання за вказаним договором оренди на майбутнє; зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 28,78кв.м та повернути його Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації шляхом підписання акту прийому-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на порушення відповідачами вимог ст.63 Закону України "Про освіту", ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

20.06.2017 на електронну пошту суду за вх. №38326, та 23.06.2017 за вх. №38518/17 від Житомирської районної ради надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог. В зазначених поясненнях третя особа 2 зазначає, що частина нежитлового приміщення Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів, площею 28,78кв.м. не використовується навчальним закладом у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, тому вважає розірвання договору оренди №1 від 01.01.2005 недоцільним.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих додаткових поясненнях №08-446вих-17 від 05.07.2017. Зокрема, пояснив, що передача в оренду частини приміщення Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району, який є об'єктом комунальної власності та фінансується з відповідного бюджету, для провадження діяльності, не пов'язаної з навчально- виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник 1-го відповідача в засіданні суду проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 19.06.2017. Зауважив, що орендна плата за користування спірним нерухомим майном є додатковим джерелом фінансування Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району, що не суперечить вимогам чинного законодавства та статутним документам самого навчального закладу.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №309/20 від 20.06.2017. Вважає, що передання в оренду частини приміщення Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району не суперечить нормам чинного законодавства, так як спірне нерухоме майно не використовується навчальним закладом у навчально-виховній роботі, при цьому, розміщення АТС у даному приміщенні погоджено з Житомирською районною санітарно-епідеміологічною станцією.

Представник третьої особи - Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 157).

Представник третьої особи - Житомирської районної ради в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 156).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (1-ий відповідач, орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника Центру технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку Житомирської філії ВАТ "Укртелеком" (2-ий відповідач, орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №1 (далі - Договір) (а.с. 44-45).

Згідно п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення під АТС за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів, вул. Войтицького, 37а, в приміщенні майстерні загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., загальною корисною площею 28,78кв.м, що знаходиться на балансі Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації, вартість якого згідно експертної оцінки становить 7994,00грн без ПДВ станом на 12.07.2004.

Відповідно до п.2.1 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Так, у матеріалах справи знаходиться акт прийому-передачі орендованого Центром технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку Житомирської філії ВАТ "Укртелеком" приміщення від 01.01.2005, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення під АТС за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів, вул. Войтицького, 37а, в приміщенні майстерні загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., загальною корисною площею 28,78кв.м, що знаходиться на балансі Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації, вартість якого згідно експертної оцінки становить 7994,00грн без ПДВ станом на 12.07.2004 (а.с. 46).

Розмір орендної плати та порядок розрахунків визначено у розділі 3 Договору.

Права та обов'язки орендодавця сторони передбачили у розділі 5 Договору, а розділом 6 - права та обов'язки орендаря.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що він діє з моменту його підписання сторонами до 01.12.2005.

Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення дії договору ні одна із сторін не заявила поро його припинення (п.8.4 Договору).

Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури, посилаючись на порушення відповідачами, зокрема, вимог ст.63 Закону України "Про освіту", ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в інтересах держави звернувся з позовом до суду з вимогами про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення №1 від 01.01.2005, укладеного між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 28,78кв.м, розташованого в приміщенні Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7994,00грн; припинення зобов'язання за вказаним договором оренди на майбутнє; зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 28,78кв.м та повернути його Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації шляхом підписання акту прийому-передачі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 8 ЦК України встановлено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.627 ЦК України сторони, згідно ст.6 цього кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно приписів ст.ст.28, 29 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.

Таким чином, за змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Варто зауважити, що відповідно до ст.4 Закону України "Про загальну середню освіту", систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу (ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту").

Відповідно до п.1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 №563, навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Згідно п.1.2. Статуту Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області (а.с. 49-63) даний навчальний заклад засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ Житомирського району. Загальне керівництво навчальним закладом здійснює уповноважений орган - відділ освіти Житомирської районної державної адміністрації. Управління майном навчального закладу здійснює Житомирська районна рада (п.1.3 Статуту).

Таким чином, Троянівська загальноосвітня школа I-III ступенів Житомирського району Житомирської області є навчальним закладом, заснованим на комунальній власності, тобто, має статус державного навчального закладу.

Варто зауважити, що ч.1 ст.760 ЦК України визначає можливість встановлення законом видів майна, що не можуть бути предметом договору найму (оренди).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об'єктами оренди - об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Як судом зазначалося вище, ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Пунктом 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №778, конкретизовано, що джерелами фінансування закладу є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, також передбачено, що навчальні заклади можуть надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Проте, згідно імперативних вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Згідно п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Оскільки, приміщення, яке передане в оренду, є частиною будівлі Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області, яка є навчальним закладом, то воно може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Разом з тим, зі змісту п.1.1 договору оренди нежилого приміщення №1 від 01.01.2005 вбачається, що спірне приміщення передавалось 1-им відповідачем 2-му відповідачу для р о з м і щ е н н я в н ь о м у А Т С (а.с. 44-45).

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи письмового пояснення Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району на позовну заяву, приміщення (яке є об'єктом оспорюваного договору) не призначене та ніколи не використовувалось у навчально-виховному процесі (а.с. 135).

Крім того, необхідно зауважити, що у переліку видів господарської діяльності 2-го відповідача відсутні послуги навчально-виховного характеру, про що, зокрема, свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22659191 від 23.02.2017 (а.с. 123-125).

Таким чином, враховуючи, що економічна діяльність 2-го відповідача не передбачає надання послуг у галузі освіти, нежитлові приміщення за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Троянів, вул. Войтицького, 37а, в приміщенні майстерні загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., загальною корисною площею 28,78кв.м, не можуть бути об'єктом оренди для використання його у підприємницькій діяльності останнього.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що приміщення передано в оренду 2-му відповідачу не для використання в навчально-виховному процесі, а тому має місце порушення ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст.63 Закону України "Про освіту".

Наразі, таке майно визначено положеннями ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими, зокрема, заборонено передачу в оренду об'єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

У свою чергу, ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" серед державного майна, яке не підлягає приватизації та має загальнодержавне значення, визначає об’єкти освіти, що фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про приватизацію державного майна" вказує на те, що не може бути об’єктом оренди майно за одночасної наявності таких ознак: перебування майна у державній власності; майно є об’єктом освіти, що фінансується з державного бюджету.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено факт того, що оспорюваний договір оренди нежилого приміщення №1 від 01.01.2005 суперечить нормам Закону України "Про освіту", а тому є правові підстави для визнання його недійсним.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Як судом вже зазначалось, відповідно до вимог ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

При цьому, слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачі позов за підставою та предметом не спростували.

При цьому, прокурор довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення №1 від 01.01.2005, укладеного між Відділом освіти Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 28,78кв.м, розташованого в приміщенні Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7994,00грн; припинення зобов'язання за вказаним договором оренди на майбутнє; зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 28,78кв.м та повернути його Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації шляхом підписання акту прийому-передачі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди частини нежилого приміщення №1 від 01.01.2015, укладений між Відділом освіти Житомирської райдержадміністрації та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", загальною площею 28,78м.кв., розташованого в приміщенні Троянівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Житомирського району Житомирської області, вартість якого становить 7994грн та припинити зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

3. Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.ОСОБА_3, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м.Житомир, вул.Київська, 20; ідентифікаційний код 01184114) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 28,78кв.м, вартістю 7994грн, розташоване в приміщенні Троянівської ОСОБА_4 ступенів за адресою: вул. Войтицького, 37а, с. Троянів Житомирського району Житомирської області, та повернути його Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Л. Українки, 1; ідентифікаційний код 02143040) шляхом підписання акту прийому - передачі.

4. Стягнути з Відділу освіти Житомирської районної державної адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Л. Українки, 1; ідентифікаційний код 02143040) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера 11; ідентифікаційний код 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172, банк – Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу – повернення судового збору (судових витрат)) 1600грн витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.ОСОБА_3, 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, м.Житомир, вул.Київська, 20; ідентифікаційний код 01184114) на користь Прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11; ідентифікаційний код 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172, банк – Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу – повернення судового збору (судових витрат)) 1600грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.07.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Відділу освіти Житомирської РДА (рек.з пов.);

3 - Житомирській філії ПАТ "Укртелеком" на адресу: 10014, м.Житомир, вул.Київська,20 (рек.з пов.);

4, 5 - третім особам (рек. з пов.)