Ухвала суду № 67667703, 10.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2442/15-к

Провадження № 11-кп/779/309/2017

Категорія ч. 1 ст. 263 КК України

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Дячука В.М., Васильєва О.П.,

з участю секретаря Василаш Х.М.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015090000000277 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_1 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2017 року, згідно якого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, тимчасово непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше несудимого,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування - віднесено на рахунок держави.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 100 КПК України.

за участю прокурора Баландіної Ю.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в апеляційній скарзі просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбуття покарання, встановивши іспитовий термін тривалістю 3 роки, з покладенням обовязків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України, стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави кошти, затрачені на проведення експертиз.

Мотивує свою позицію тим, що вважає вирок незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Вказує, що після скасування апеляційним судом попереднього вироку та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, всупереч ст. 314 КПК України, підготовче засідання у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції проведено не було. Звертає увагу, що згідно з ухвалою апеляційного суду предметом дослідження й оцінки судом при новому розгляді провадження мали стати доводи прокурора про наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Проте, всупереч вимогам ст. 415 КГІК України, судом першої інстанції ухвалено рішення, яким встановлено лише недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. Вказує, що під час допиту в судовому засіданні судового експерта ОСОБА_5, суд першої інстанції виконав вимоги, передбачені ст. 352 КПК України. Його показання судом першої інстанції ніяким чином не проаналізовано у вироку, хоча відповідно до показань експерта в суді, останній пояснив на підставі яких методик проводилось дослідження бойових припасів, які саме дії з ними проводились під час експертного дослідження. У той же час експерт пояснив, що всі патрони до моменту їх дослідження були придатні то стрільби. Наведене в свою чергу повністю спростовує позицію обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що всі вони були проварені в маслі, тобто сувенірні. Зазначає, що органом до судового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що є об'єктом вказаного злочину, не вказано підстав для виправдання ОСОБА_4 за такою кваліфікуючою ознакою, як «зберігання» бойових припасів без передбаченого законом дозволу, обмежившись лише фразою, що прокурором при формулюванні обвинувачення не вказано, які конкретні дії ОСОБА_4 вчинив на виконання об'єктивної сторони злочину, спрямованої на придбання бойових припасів. Підсумовує, що в оскаржуваному вироку суд, в порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, не вказав підстав для виправдання ОСОБА_4 із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Вказує, що аналізуючи зміст показань свідків - працівників поліції ОСОБА_6М, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд прийшов до переконання, що вони підтверджують лише факт виявлення під час обшуку чотирьох патронів і жодним чином не підтверджують причетність обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. В той же час, у вироку відображено показання вказаних осіб, де чітко зазначено, що патрони виніс із кімнати ОСОБА_4 свідок ОСОБА_10, повідомивши, що вони належать обвинуваченому. Наведене й було відображено працівниками поліції в протоколі обшуку від 29 жовтня 2015. Підсумовує, що таким чином, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності. Зазначає, що суд, аналізуючи зміст показань обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, суд вважає їх послідовними, логічними, які також підтверджують лише факт виявлення під час обшуку патронів, та спростовують факт вчинення ОСОБА_4 умисних дій, виражених у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Однак, судом першої інстанції у вироку, всупереч п. 3 ч. 1 ст. 411 КПК України, не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Вказує, що згідно оскаржуваного вироку «інші докази, надані стороною обвинувачення, протокол обшуку, постанова про визнання речовими доказами, жодним чином не відносяться до тих доказів, які є належними та допустимими в частині доказів винуватості обвинуваченого», однак, відповідно до вимог ст. ст. 85, 86 КПК України є чітке формулювання належності та допустимості доказів. Звертає увагу, що в оскаржуваному вироку суд першої інстанції послався на п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України - ухвалення виправдувального вироку, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, у той же час, суд визнає ОСОБА_4 невинуватим через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України). Зазначає, що в оскаржуваному вироку містяться посилання на статті КПК України, зокрема ст. 91 КПК України та ст. 30 КПК України, які не відповідають їх змісту. Також, що після проголошення вироку судом першої інстанції права ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження обвинуваченому ОСОБА_2С та його захиснику роз'яснено не було. На його думку, вирок не відповідає вимогами ст. 370 КПК України.

Вироком суду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в у вчиненні умисних дій, виражених у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.

За обставин, встановлених органом досудового розслідування та наведених в обвинувальному акті, ОСОБА_2 при невстановлених обставинах незаконно придбав 4 патрони, які приніс та зберігав на полиці у власній кімнаті в квартирі № 6, будинку № 13 на проспекті Незалежності в м. Долина.

29 жовтня 2015 року близько 10.35 год. на підставі ухвали слідчого судді від 19 жовтня 2015 року проведено обшук в квартирі № 6, що в будинку № 13 на проспекті Незалежності в м. Долина, в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_2

В результаті проведеного обшуку, виявлено та вилучено 4 патрони, які згідно висновку балістичної експертизи № 610 від 12 листопада 2015 року є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї промислового виробництва, зокрема:

Один є - 14.5-мм (14.5х114мм) військовим патроном центрального бою, промислового виробництва до крупнокаліберних кулеметів типу КПВ, КПВТ, протитанкових рушниць ПТРС,ПТРД, крупнокаліберних снайперських гвинтівок та ін., патронник яких розрахований під даний патрон, з бронебійно-запалювальною кулею «Б-32»;

Другий являється військовим 12.7-мм (12.7х108) патроном з бронебійно-запалювальною кулею БЗТ, зр.1932 року, центрального бою, промислового виробництва до кулементів ДШК, крупнокаліберних снайперських гвинтівок та ін., патронник яких розрахований під даний патрон;

Третій являється 7.62- мм (7.62х53R) військовим гвинтівочним патроном промислового виробництва з трасуючою кулею до кулеметів, гвинтівок та ін., патронник яких розрахований під даний патрон;

Четвертий являється військовим 5.45-мм (5.45х39мм) патроном центрального бою, промислового виробництва і призначений для стрільби військової автоматичної зброї (автоматів та кулеметів), патронник яких розрахований під даний патрон.

Вказані боєві припаси ОСОБА_2 придбав та зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, з підстав, наведених у ній, просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 заперечували у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вважають вирок суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Проте, суд першої інстанції при постановлені судового рішення знехтував вказаними вимогами закону, що призвело до істотного порушення вимог діючого кримінального законодавства.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Рішення в кримінальному провадженні має ґрунтуватися на всебічному, повному й обєктивному дослідженні всіх обставин правопорушення, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції сторони захисту чи сторони обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині обвинувального вироку належить викласти, зокрема формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. В резолютивній частині-прізвище, імя та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у предявленому обвинуваченні та його виправдання.

При цьому, виходячи з положень ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.284 КПК України.

Апеляційним судом встановлено що ухвалюючи вирок про виправдання обвинуваченого ОСОБА_2 суд 1-ї інстанції, у мотивувальній частині вироку суд лише навів докази, які дослідив, не давши їм належної оцінки, без наведення мотивів, з яких взято до уваги одні докази і відкинуті інші.

При цьому, незважаючи на те, що, як вбачається з журналу судового засідання, під час судового розгляду в суді першої інстанції допитувався судовий експерт ОСОБА_5, про його показання та жодних його свідчень суд у вироку жодних доводів не наводить. Це вказує на те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Також, допитуючи судового експерта ОСОБА_5 суд виконав вимоги ст. 352 КПК України, що стосується допиту свідка, не виконавши вимог ст. 360 КПК України або ст. 356 КПК України в залежності від того допитувався він як спеціаліст щодо дослідження бойових припасів чи як експерт.

Вирок, обвинувальний чи виправдувальний, має ґрунтуватися на достовірних доказах, мають бути досліджені усі версії як захисту, так і обвинувачення, а суперечності між ними зясовані та усунуті.

Оскаржений виправдувальний вирок не містить вмотивованого висновку суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення.

Частину доказів, наданих стороною обвинувачення, суд першої інстанції відніс до таких, що жодним чином не відносяться до тих доказів, які є належними та допустимими в частині доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, підстав, з яких дійшов до висновку про їх неналежність чи допустимість з посиланням на норми кримінального процесуального кодексу суд не наводить.

Крім того, судом не зясовано причини істотних протиріч у показаннях та інших доказах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при винесенні виправдувального вироку суд приймав рішення, ґрунтуючись на однобічній та неповній та неправильній оцінці доказів.

Також, аналізуючи зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені в мотивувальній і резолютивній частині не узгоджуються між собою, адже з обґрунтування, що міститься в мотивувальній частині рішення повинні логічно випливати висновки, викладені в резолютивній частині.

Виправдувальний вирок ухвалюється у звязку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення тоді, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно доведено, що обвинувачений його не вчинив.

В той же час, суд першої інстанції як на одну з підстав для виправдання обвинуваченого посилається на те, що, що прокурором при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті не вказано, які ж конкретно дії ОСОБА_2 вчинив на виконання об'єктивної сторони злочину, спрямованої на придбання бойових припасів, при цьому щодо зберігання мотивів не наводить.

Щодо інших підстав, то тільки посилається на те, що показаннями свідків працівників поліції ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджується лише факт виявляння під час обшуку чотирьох патронів, і жодним чином не підтверджується причетність обвинуваченого до вчинення даного кримінального правопорушення, а показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_15 також підтверджено лише факт виявлення під час обшуку в патронів, однак повністю спростовано факт вчинення ОСОБА_2 умисних дій, виражених у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого Законом дозволу.

Таким чином, фактично ставить під сумнів наявність як факту кримінального правопорушення, так і складу кримінального правопорушення, що вступає у суперечність з недоведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає рішення суду таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а також є необґрунтованим та не вмотивованим.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

А відповідно ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки наведених вище вимог не було дотримано, а в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. ст. 7, 370 КПК України, ст. 374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 20 КПК України, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Оцінюючи характер виявлених порушень і виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин, суд апеляційної інстанції не може самостійного виправити відповідні недоліки, а тому позбавлений можливості прийняти обґрунтоване рішення по суті апеляційних вимог, проте доводи апеляційних скарг повинні бути враховані під час ухвалення рішення за результатами нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_3 проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. А тому, при новому розгляді місцевому суду належить з`ясувати всі фактичні обставини справи у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.

Крім того колегія суддів, звертає увагу, що використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки такі, що отримані в порядку та відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення, забезпечити права та законні інтереси обвинуваченого, повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі.

При новому розгляді суду першої інстанції здійснити судове провадження згідно з вимогами розділу 4 КПК України в іншому складі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 410, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_18

ОСОБА_19

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло