Ухвала суду № 67666193, 05.07.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 6/759/146/17

ун. № 759/5765/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

за участю: представника заявника ОСОБА_1,

заінтересованої особи ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло зазначена подання в якому державний виконавець просить: встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання боржником своїх майнових зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, обґрунтовуючи тим, що на виконанні у суб'екта подання перебуває виконавче провадження №52835637 про стягнення судового збору з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 4134 грн. 00 коп. Як зазначає державний виконавець, нею проводились виконавчі дії щодо своєчасного та повного виконання рішення суду, проте рішення суду не виконано, а боржника ухиляється від виконання обов'язків. А тому, оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду, тому державний виконавець вважає, що є підстави для обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Статтею 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби (ч.1). Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця (ч.2).

У судовому засіданні державний виконавець підтримала подання та просила його задовольнити.

Стягувач та його представник подання підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній до 05.10.2016) та ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній з 05.10.2016) боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом (вимогою) державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження ВП №52835637, відкрите на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва №759/5765/15-ц від 04.11.2016 про стягнення судового збору з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 4134 грн. 00 коп.

08.11.2016 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 81).

Відповідно до супровідного листка 08.11.2016 за № 1489/14 копію постанови направлено до боржника та стягувача (а.с. 80).

Матеріали справи не містять відомостей (зворотніх поштових повідомлень), що за зазначеною адресою боржника отримано чи не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику було відомо про існування зазначеного виконавчого провадження.

З метою подальшого виконання рішення суду та перевірки майнового стану боржника з наступним виявленням можливих відкритих рахунків в фінансових установах, 08.11.2016 державним виконавцем направлено запити до Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві, ДФС та ПФУ (а.с. 82, 83).

25.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку було наручно передано до бухгалтерії ТОВ "Талант Груп" (а.с. 84, 85).

Згідно відповіді ТОВ "Талант Груп" боржник звільнилася 01.07.2016 згідно наказу №7К від 29.06.2016 (а.с. 86).

Відповідно до складених Актів 28.12.2016 та 12.01.2017 державним виконавцем здійснено виходи за адресою проживання боржника наданою стягувачем, а саме: АДРЕСА_1. та за місцем її роботи. Під час виходу державного виконавця, виявилось, що боржник за вказаною адресою зарестрована, але не проживає довгий час, а за місцем свого працевлаштування вже звільнена (а.с. 87-90).

13.03.2017 Святошинським районним судом м. Києва за поданням державного виконавця оголошено у розшук боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 127).

Стягувачем на адресу державного виконавця надіслано копію закордоних паспортів та свіоцтво про зміну імені, згідно якого 20.08.2015 змінено з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_2На запитання суду державнийм виконавцем не доведено, що вона намагалася розшукати іншу відому адресу проживання боржника, будучі обізнаною зі слів стягувача про наявність відкритих за позовними вимогами боржника кількох цивільних справ між тими самими сторонами у Святошинському районному суді м. Києва із зазначенням адреси відмінної від адреси проживання за якою відкрито зазначене виконавче провадження.

Також, державним виконавцем до суду не надано доказів про звернення із запитами до Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та те, що вона на виконання ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» проводила перевірку майнового стану боржника не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, оскільки з подання та документів наданих до нього не вбачається, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду, тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення подання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.377-1 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Подання відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: