Ухвала суду № 67665818, 11.07.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22850/17-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

21.04.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка ухвалою судді від 25.04.2017 залишена без руху з підстав невідповідності вимогам ч. 5 ст. 119 ЦПК України, пп. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме не було сплачено суму судового збору, відповідно до встановлених Законом ставок /а. с. 16-17/.

Конверт з судовою кореспонденцією (завірена копія ухвали від 25.04.2017) повернувся до відправника без вручення адресату, за закінченням встановленого строку зберігання, у зв'язку із чим на його адресу судом повторно було відправлено копію ухвали про залишення без руху позовної заяви. Повторно направлена кореспонденція також повернулася за закінченням встановленого строку зберігання - без вручення адресату /а. с. 37, 39/.

Таким чином станом на 11.07.2017 позивачем вимоги ухвали від 25.04.2017 не виконано - недоліки не усунуто.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхиляє скаргу заявника на порушення права доступу до суду, якщо він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 119, 120 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява про стягнення заборгованості - підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - вважати неподаною і повернути позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова