Ухвала суду № 67665617, 03.07.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8702/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року суддя Подільського районного суду м.Києва Декаленко В. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом зобов'язання виконати зобов'язання за договорами побутового підряду та поставки в натурі, стягнення пені та моральної шкоди за прострочення виконання зобов'язань за такими договорами,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом зобов'язання виконати зобов'язання за договорами побутового підряду та поставки в натурі, стягнення пені та моральної шкоди за прострочення виконання зобов'язань за такими договорами.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що вона (позовна заява) подана з порушенням вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.

Стаття третя ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Статті 119 та 120 ЦПК України встановлюють обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.

Так частина восьма статті 119 ЦПК України визначає, що якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

За приписами статті 42 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами, зокрема довіреністю фізичної особи.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

З системного аналізу зазначених норм чинного ЦПК України можна зробити висновок, що у випадку пред'явлення до суду позову представником позивача, останній зобов'язаний додати до позовної заяви саме оригінали документів, які посвідчують його повноваження як представника. Подача копій вказаних документів на даній стадії не допускається, оскільки суддя позбавлений можливості їх посвідчити та приєднати до справи за відсутності оригіналу та відсутності справи як такої (стадія відкриття провадження).

Мною ж встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм цивільно-процесуального закону, представником позивача - ОСОБА_3 при подачі до суду позовної заяви додано до неї копію Довіреності, а не її оригінал, що є недопустимим.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На даний час таким законом, який визначає розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати при зверненні з позовом до суду в порядку цивільного судочинства є Закон України «Про судовий збір».

Так за приписами статті 3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Проаналізувавши зміст поданої позивачем до суду позовної заяви та врахувавши її предмет, приходжу до висновку, що вона як майновий так і немайновий характер.

Частина друга статті четвертої ЗУ «Про судовий збір» визначає, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання ж до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01.01.2017 року в Україні встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1 600, 00 грн.

За приписами статті шостої ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Мною встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм чинного законодавства України, позивачем не надано до суду відповідних документів, що підтверджували б сплату ним судового збору, як за вимоги майнового характеру так і за вимогу немайнового характеру, в розмірі визначеному ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» або доказів про звільнення від його сплати, а тому останньому необхідно здійснити сплату судового збору на наступні реквізити: р/р 31213206700008, МФО 820019, код 37975298 ГУ ДКСУ у м. Києві.

Мною не можуть бути взяті до уваги його посилання на те, що відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору, оскільки він звернулася до суду з позовом в порядку визначеному ЦПК України, норми якого, зокрема ст. 79 визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

І як вже зазначалося вище, на даний час таким законом, який визначає розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати при зверненні з позовом до суду в порядку цивільного судочинства є ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями, норми якого не звільняють від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховим Судом України в своєму рішенні від 30.11.2016 року у справі № 6-1121цс16.

З врахуванням вищевикладеного, приходжу до висновку про доведеність тієї обставини, що позовна заява не може вважатися такою, що відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту.

Стаття 121 ЦПК України визначає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 4, 6 ЗУ «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 3, 11, 42, 79, 80, 118, 119, 120, 121 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом зобов'язання виконати зобов'язання за договорами побутового підряду та поставки в натурі, стягнення пені та моральної шкоди за прострочення виконання зобов'язань за такими договорами - залишити без руху.

Надати позивачу строк в 3 (три) дні з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.

Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали в указаний термін, матеріали позовної заяви будуть вважатись неподаними і повернуті йому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяВ. С. Декаленко