Ухвала суду № 67664771, 11.07.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1513/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Соколишина Л. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В. В.суддівСіренка Ю.В., Ювшина В.І.секретарЧуйко А.В.

за участю:

позивача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним, -

в с т а н о в и л а :

20 грудня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до боргових розписок: від 04 червня 2012 року відповідач отримав від нього, грошові кошти в сумі 9 000 доларів США, зі сплатою процентів у розмірі 5% (що складає 5 400 доларів США), з кінцевим терміном повернення не пізніше 04 червня 2013 року, загальною сумою 14400 доларів США; від 01 березня 2013 року відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 9,5 % (що складає 3 164 доларів США), з кінцевим терміном повернення до 01 вересня 2014 року, загальною сумою 23 164 доларів США; від 28 березня 2013 року відповідач отримав, грошові кошти в сумі 3 000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 5%, з кінцевим терміном повернення до 28 травня 2013 року, загальною сумою 3 300 доларів США.

Зобов'язання за розписками відповідачем не виконані.

Останній платіж на погашення боргу по борговій розписці від 04 червня 2012 року відповідач здійснив 28 грудня 2015 року.

Враховуючи наведене, ОСОБА_6 просив суд стягнути з відповідача борг за договором позики (борговими розписками) в сумі 43 564 доларів США, що еквівалентно 1 174 921 грн.; штрафні санкції за невиконання та прострочення договору позики в розмірі 1 004 362 грн. 80 коп.; а також втрати від інфляції в сумі 922 702 грн.

15 лютого 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що кошти за розписками були вкладенням ОСОБА_6 в його підприємницьку діяльність з метою спільного отримання прибутку без офіційного оформлення спільної діяльності. Однак, відсутність належного врожаю протягом 2013-2014 років не дала можливості отримати прибутків від спільної діяльності. Не отримавши очікуваних прибутків ОСОБА_6 став вимагати повернути йому всі вкладені ним кошти, з нарахованими відсотками без ніякого врахування понесених спільно витрат, які вже неможливо було відшкодувати.

Враховуючи наведене, ОСОБА_7 просив суд визнати договір позики, укладений між ним та ОСОБА_6 на підставі розписок про отримання коштів від 04 червня 2012 року, 01 березня 2013 року, 28 березня 2013 року, удаваним правочином, який вчинений ними для приховання іншого правочину - договору спільної діяльності та зобов'язати ОСОБА_6 здійснити з ним розрахунки.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість: - за договором позики від 01 березня 2013 року: - неповернуту позику у розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно станом на день ухвалення судового рішення 527 800 грн; відсотки за користування позикою - 3164 долари США, що еквівалентно 83 497 грн. 96 коп., штрафні санкції у розмірі 12400 доларів США, що еквівалентно 327 236 грн.; - за договором позики від 28 березня 2013 року: - неповернуту позику у розмірі 3 000 доларів США, що еквівалентно 79 170 грн., відсотки за користування позикою у розмірі 3000 доларів США, що еквівалентно 79 170 грн.

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_6 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на часткове порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за договором позики від 04 червня 2012 року і ухвалити нове рішення в цій частині, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 04.06.2012 року в сумі 9000 доларів США, що еквівалентно 237 510 грн., відсотки за користування позикою в сумі 5400 доларів США, що еквівалентно 142 506 грн., штрафні санкції за повні 47 місяців прострочення зобов'язання у розмірі 25380 доларів США., що еквівалентно 669 778 грн. 20 коп.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки ОСОБА_6 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних про стягнення заборгованості за розпискою від 04.06.2012 року, відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів переглядає рішення саме в цій частині.

ОСОБА_7 рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Встановлено, що відповідно до розписки складеної ОСОБА_7 04 червня 2012 року, позивач надав відповідачу позику у розмірі 9 000 доларів США, зі сплатою процентів у розмірі 5% (що складає 5 400 доларів США), з кінцевим терміном повернення не пізніше 04 червня 2013 року, загальною сумою 14400 доларів США (а.с. 82).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за розпискою від 04.06.2012 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності до даних вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. При цьому виходячи із положения ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_7 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за розпискою від 04.06.2012 року під час судових дебатів.

Відповідно до ст. 193 ЦПК України у судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Згідно ст. 194 ЦПК України якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що подання будь-яких заяв чи клопотань у судових дебатах не передбачено чинним цивільним процесуальним законодавством. У випадку подання заяви чи клопотання у судових дебатах та необхідності з'ясування обставин, які у них викладені, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі, а після з'ясування цих обставин проводить судові дебати та видаляється до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем ОСОБА_7 було зроблено заяву про застосування до частини позовних вимог строку позовної давності тільки під час промови у судових дебатах, суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі, а після з'ясування даних обставин повернутись до судових дебатів.

Проте, суд першої інстанції вказаних процесуальних дій не вчинив, чим допустив порушення норм процесуального права.

Однак, так як відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до винесення рішення у справі, що відповідає положенням ст. 267 ЦК України, така заява підлягає розгляду і судом апеляційної інстанції.

Так, згідно розписки ОСОБА_7 від 04 червня 2012 року, він зобов'язався повернути позику в сумі 9000 доларів США разом із процентами не пізніше 04 червня 2013 року. Отже, сторонами визначено строк виконання зобов'язання 04.06.2013 року. Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання у встановлений строк, у позивача з 05.06.2013 року виникло право звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості.

З урахуванням загального строку позовної давності, ОСОБА_6 мав право звернутись із таким позовом до 05.06.2016 року. Однак, позовну заяву позивачем подано 20.12.2016 року.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо переривання строку позовної давності у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості за процентами, оскільки такі твердження не доведені відповідними належними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення боргу за розпискою від 04.06.2012 року, однак, помилково рахував строк позовної давності починаючи з 04 червня 2012 року, а не з 05 червня 2013 року (після спливу строку виконання зобов'язань).

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права щодо розгляду заяви про застосування строку позовної давності під час судових дебатів у справі. Однак, вказані порушення не вплинули на правильність вирішення справи по суті позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року слід залишити без змін.

Крім того, оскільки ухвалою судді Апеляційного суду Черкаської області Пономаренка В.В. від 19 червня 2017 року ОСОБА_6 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, з нього слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 8800 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8800 гривень, перерахувавши його на спеціальний рахунок Державного бюджету України.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :