Рішення № 67664205, 11.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/721/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1405/17Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Хіль Л.М.,

суддів Абрамова П.С., Гальонкіна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ПАТ «Банк Форвард» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, прохаючи стягнути з останньої на користь ПАТ «Банк Форвард» за договором про надання та використання платіжної картки № 96438654 заборгованості в сумі 27958 грн. 04 коп., що складається з заборгованості за договором в сумі 27868 грн. 96 коп.; 3% річних у сумі 89 грн. 08 коп. Стягнути з відповідачки на користь ПАТ «Банк Форвард» судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що між ПАТ «ОСОБА_3 Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання та використання платіжної картки №96438654 відповідно до заяви №94262042 від 26 грудня 2011 року п.3 якої містив пропозицію (оферту) про укладення такого договору, акцептовану банком 09 квітня 2012 року. Договір про картку укладний на умовах, викладених у вказаній заяві, тарифах по карткам та умовах надання та обслуговування платіжних карток, які є складовою та невід'ємною частиною договору про картку. Згідно п.6 заяви відповідач зобов'язалася повернути отриманий кредит відповідно до Умов по карткам, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до діючих тарифів. Згідно з п. 8.9 Умов по карткам, банк має право стягувати з клієнта проценти за користування кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі (в т.ч. штрафи/пені), передбачені Договором про картку (у тому числі Умовами по карткам та/або Тарифами).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання станом на 04 жовтня 2016 року кредитна заборгованість відповідача перед банком становить 27958, 04 грн., в тому числі заборгованість за договором - 27868, 96 грн., три відсотки річних - 89,08 грн.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року позовні вимогиПАТ «Банк Форвард» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форвард» заборгованість за договором використання платіжної карки № 96438654 у розмірі 23902,20 грн. з яких 22831,58 коп. сума непогашеного кредиту, 994,46 грн. відсотки за користування кредитом та 76,16 грн. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Оржицького районного суду Полтавської області від 29 травня 2017 року усунуто описку в мотивувальній частині рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року. Абзац 2 стор. 5 мотивувальної частини рішення від 31 березня 2017 року викладено у наступній редакції: «Суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь ПАТ «Банк Форвард» заборгованість за договором використання платіжної картки № 96438654 у розмірі 23902,20 грн., з яких 22831,58 грн. сума непогашеного кредиту, 994,46 грн. відсотки за користування кредитом та 76,16 грн. 3% річних».

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та ПАТ «БАНК ФОРВАРД» звернулися з апеляційними скаргами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохала його скасувати в частині задоволення позовних вимог банку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд в основу оскаржуваного рішення поклав неналежні докази, а саме: виписку з особового рахунку за період з 09.04.2012 року по 03.10.2016 року, розрахунок заборгованості та заключний рахунок-виписку, не звернувши уваги на її належні докази на спростування факту наявності будь-якої заборгованості.

Також ОСОБА_2 у апеляційній скарзі вказала на розбіжності у розрахунках заборгованості, викладених у судовому рішенні.

Порушення норм процесуального права судом ОСОБА_2 вбачає в неотриманні від відповідача «належним чином» оформленого розрахунку заборгованості та здійснення власного розрахунку заборгованості.

Окремою процесуальною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову у повному обсязі ОСОБА_2 вважає не застосування судом з її заявою до спірних правовідносин строку позовної давності, який, як вона вважає розпочався з 09.04.2012 року, тоді як позов був поданий банком 06.10.2016 року.

Із рішенням в частині відмови у задоволенні позову не погодився позивач ПАТ «Банк Форвард», посилаючись на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що суми боргу вказані в реєстрі операцій під назвою «прострочений непогашений борг» є недостатньо обґрунтованими сумами до сплати за договором, оскільки положення цього договору не містять плат під назвою «прострочений непогашений борг». Так, апелянт констатує, що банком в реєстрі операцій відображено саме несвоєчасність сплати відповідачем боргу за договором № 96438654, а не встановлено окрему плату за таким договором. Поняття «прострочення зобов`язання» наявне у чинному законодавстів та передбачено нормою чт. 612 ЦК України. Також, апелянт вказав на неможливість здійснення розрахунку трьох процентів річних, не визначивши попередньо прострочену суму боргу. Заперечення факту наявності простроченого боргу та при цьому стягнення з відповідача трьох процентів річних є протиріччям. З огляду на викладене, апелянт наголошує й на правильності наданого ним розрахунку трох процентів річних та суми судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга ПАТ «Банк Форвард» до задоволення підлягає з наступних підстав.

Так, згідно з нормою ст. 308 ЦПК України,апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «ОСОБА_3 Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард», із заявою № 94262042, яка містила пропозицію (оферту) на умовах, викладених у цій заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів, укласти з нею кредитний договір, в рамках якого відкрити банківський рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватися виключно в рамках Кредитного договору, та надати кредит в сумі, зазначеній в графі «Сума кредиту», шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта (п.1 Заяви). З пункту 3 Заяви (оферти) вбачається, що ОСОБА_2 на умовах, викладених у цій Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку (Умови по карткам) та ОСОБА_4 по карткам просила укласти з нею Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого випустити на її ім'я платіжну картку, найменування якої вказане в графі «Тип картки» розділу 6 «Інформація про картку»; відкрити їй поточний рахунок (у гривні), що буде використовуватись в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки; для здійснення операцій за рахунком картки клієнта, сума яких перевищує залишок коштів на рахунку картки клієнта, встановити ліміт кредитної лінії під операції з карткою в межах десяти тисяч гривень та здійснювати відповідно до ст.1069 ЦК України кредитування рахунку картки.

На підставі зазначеної Заяви (оферти), в межах строку для відповіді, встановленого п.6.2 Заяви, ПАТ «ОСОБА_3 Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард», 09 квітня 2012 року прийняв (акцептував) пропозицію і уклав з ОСОБА_2 Договір про надання та обслуговування платіжної картки № 96438654, відкрив рахунок № 26256001857785 і надав у користування платіжну картку, тобто вчинив дії, які відповідно до п. 4.2 Заяви вважаються акцептом оферти відповідача.

ОСОБА_4 по карткам відповідач отримала у день отримання картки, а також діючі ОСОБА_4 та Умови по карткам розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет, які є згальнодоступними та з якими відповідач може у будь-який час ознайомитись (п.2.17 Умов по карткам).

Відповідач погодилася, що ліміт встановлюється за рішенням банку (п.6.2 Заяви).

З матеріалів долучених позивачем до матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_2 булла ознайомлена з текстом заяви № 94262042 та графіком платежів, який містить інформацію про необхідність забезпечення коштів на рахунку в дати і в розмірах, вказаних у ньому. Щомісячний платіж складає 700,00 грн, останній платіж 692,88 грн.

Відповідно до норми ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормою ст. 527 ЦК України,боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до приписів ст. 10-11, 60 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неналежність доказів на підставі яких було постановлене оскаржуване рішення про часткове задоволення позову колегія суддів сприймає критично, адже апелянтом не було доведено її тверджень про відсутність «конкретного» розрахунку заборгованості, адже такий розрахунок міститься у матеріалах справи ( том 1, а.с. 147-152), з якого вбачається саме заявлена банком сума основної заборгованості позичальника. Не доведеними є також доводи апелянта про те, що виписка з особового рахунку, розрахунок заборгованості та заключний рахунок-виписка підписані «не спеціалістами» у сфері банківських кредитних відносин.

Розбіжності у сумах заборгованості, що були зазначені у різних частинах оскаржуваного рішення, на які вказала апелянт, судом першої інстанції були усунуті шляхом постановлення ухвали про виправлення описки від 29.05.2017 року (том 2, а.с. 30).

Колегія суддів також констатує правильність висновку суду першої інстанції про неможливість обчислення строку позовної давності саме з 09.04.2012 року та застосування наслідків його спливу у даному випадку, так як ОСОБА_2 користувалась картковим рахунком (отримувала грошові кошти з нього) та в погашення заборгованості за кредитним договором здійснювала сплату грошових коштів (не у повному обсязі), що відображено в розрахунку заборгованості за договором № 96438654 після вказаної у заяві дати 09.04.2012 року, останній платіж датовано 09.07.2015 року. Вказана обставина також підтверджується реєстром вхідних та вихідних операцій за рахунком 26256001857785, відкритим згідно договору № 96438654 від 09.04.2012 року (том 2, а.с. 187-201).

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, оскільки ОСОБА_2 зверталась до ПАТ «ОСОБА_3 Стандарт» із заявою з пропозицією укласти з нею кредитний договір. На підставі зазначеної Заяви (оферти) ПАТ «ОСОБА_3 Стандарт», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форвард», 15 січня 2013 року прийняв (акцептував) пропозицію і уклав з ОСОБА_2 Договір про надання та обслуговування платіжної картки, відкрив рахунок і надав у користування платіжну картку, тобто вчинив дії, які відповідно до п.4.2 Заяви вважаються акцептом оферти відповідача. Саме вказані дії є підставою для стягнення коштів на користь позивача.

Підписана ОСОБА_2, заява містить інформацію про розмір відсотків за кредитом, щомісячний платіж, дату платежу, розмір платежів за надані інші послуги в межах даного договору чи за порушення виконання умов договору.

Як вже зазначалось вище, наявність між сторонами кредитних відносин, отримання відповідачем кредитних коштів, наявність заборгованості, часткове повернення кредиту, сплата відсотків ОСОБА_2, зокрема з використанням отриманої від банку згідно укладеного кредитного договору платіжної картки, підтверджується виписками по особовому рахунку ОСОБА_2 (том 1, а.с. 19-63), розрахунком заборгованості ( том 1, а.с. 66-70, 202-221), реєстром вхідних та вихідних операцій за рахунком № 26256001857785 (том 1, а.с. 187-201).

Колегія суддів констатує, що жодного контр розрахунку відповідачкою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції надано не було. Квитанції на підтвердження сплати боргу ОСОБА_5 перед банком, що долучені представником відповідачки до матеріалів справи відображені у розрахунку заборгованості, що наданий банком та не спростовують його.

Що стосується висновку суду першої інстанції про часткову відмову у задоволенні позову у зв`язку із тим, що платіж у розмірі 4042,92 грн., зазначений як прострочений не погашений борг не узгоджується із тарифами які діяли на момент укладення та дії договору про картку та умовами надання та обслуговування платіжних карток, адже у них не передбачено таку відповідальність клієнта, що має назву прострочений не погашений борг, колегія суддів погоджується із доводами апелянта ПАТ «Банк Форвард» про його хибність, з огляду на наступне.

Зі змісту норми ст. 612 ЦК України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта ПАТ «Банк Форвард» про те, що прострочена непогашена сума боргу, яку суд першої інстанції визначив як власну назву виду платежу позичальника за кредитним зобов`язанням є загальною назвою події порушення ОСОБА_2 строків оплати боргу, що вбачається з вищезазначених належних доказів, долучених банком до матеріалів справи. До того ж, в реєстрі операцій, роздруківка якого долучена до матеріалів справи, прострочена не погашена частина боргу зазначена не як окрема плата за договором № 96438654, а як складова частина основного боргу, строк для сплати якого вже пройшов. Також, вірним є твердження апелянта ПАТ «Банк Форвард» про те, що без зазначення того, сплата якої саме частина основного боргу порушена, неможливо обчислити три проценти річних, що підлягають сплаті боржником в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує правильність наданого банком розрахунку трьох відсотків річних, виходячи з наступних показників:

27868,96 грн. сума заборгованості за договором;

період розрахунку: з 27.08.2016 року (перший день після закінчення 30-денного строку оплати заключного рахунку-виписки) по 04.10.2016 року (всього 39 днів);

сума трьох процентів річних станом на 04.10.2016 року: 27868,96 х 3% х 39/366 = 89,06 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, то відповідно до норми ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення позову банку у повному обсязі, то і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають документально підтверджені понесені банком судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1378 грн. (том 1, а.с. 1) та 1515 грн. 80 коп. (том 2, а.с. 5), що разом складає 2893 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» - задовольнити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 31 березня 2017 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість за договором про надання та використання платіжної картки № 96438654 в сумі 27958 грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 2893 грн. 80 коп. судових витрат, понесених позивачем при сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Судді: П.С. Абрамов

ОСОБА_7

З оригіналом згідно: ОСОБА_1