Постанова № 67661113, 06.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 року Справа № 904/11564/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Науменко І.М., Євстигнеєв О.С.

Секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, посвідчення №КВ 4440 від 02.10.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №115/1 від 07.06.2017 р.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 року у справі №904/11564/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгівельний дім "Інфанта", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", м. Дніпро,

про стягнення 240 793,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 року у справі №904/11564/16 (Головуючий колегії, суддя Панна С.П.. судді: Юзіков С.Г., Петренко Н.Е.) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ Д" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ІНФАНТА" 240 793 грн. 09 коп. основного боргу, 3 611 грн. 89 коп. судового збору.

Рішення господарського суду обґрунтовано приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та вимогою позивача про сплату заборгованості за Договором, яка була направлена відповідачу та отримана останнім.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, місцевим судом не в повному обсязі було зясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилається на неправомірну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання останнього про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/3161/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Інфанта" про вчинення певних дій, а саме вивезення товару поставленого ним на умовах Договору поставки № 361 від 15.07.2014 року. Дана справа, як вважає відповідач, пов'язана зі справою № 904/11564/16, та без розгляду справи № 910/3161/17 неможливий розгляд справи по суті № 904/11564/16, що є підставою для зупинення провадження.

За твердженням скаржника, взаємоповязаність вказаних справ полягає, зокрема, у єдиній підставі розгляду обох справ, а саме: Договору поставки № 361 від 15.07.2014 року щодо зобовязання покупця своєчасної оплати отриманого товару та зобовязання постачальника вивезти нереалізований товар. На думку скаржника, в залежності від прийнятого рішення по справі № 910/3161/17, можливе задоволення позовних вимог по даній справі з урахуванням суми повернутого товару.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач, посилаючись на п. 5.8 Договору, в якому визначена подія (реалізація товару), з настанням якої починається перебіг строку для оплати покупцем вартості поставленого товару, відповідач вважає, що позивачем не надано доказів настання для відповідача обовязку по оплаті поставленого товару, у матеріалах справи відсутні докази початку відліку строку для оплати товару.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ІНФАНТА" та товариством з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ Д" був укладений договір поставки № 361, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, а Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару Постачальником та його отримання Покупцем. Датою поставки вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю за умови одночасного надання Постачальником усіх необхідних товаросупровідних документів на товар, визначених п. 2.10. Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, поставка товару Покупцю здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDР у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), а також із урахуванням особливостей що випливають із умов цього Договору, протягом 5 банківських днів з моменту подання Покупцем замовлення, яке повинно містити дані та інформацію, передбачену пунктом 2.4 договору.

В пункті 2.3. Договору сторонами узгоджено, що адреса поставки вказується покупцем у замовленні на партію товару. Адреси пунктів доставки торгової мережі "ПроСтор" ("ProStor") вказані у Графіку постачання (Додаток №3) до Договору та є невід'ємною частиною Договору. Постачальник зобов'язується здійснювати поставку товару до роздрібних магазинів Покупця, згідно Додатку № 3. Поставка товару може здійснюватися до центрального складу Покупця, тільки за умови, що між постачальником та покупцем укладено додаткову угоду до цього Договору, про здійснення постачання товару до центрального складу Покупця, за інших умов товар на центральному складі Покупця не приймається.

Відповідно до п. 4.9. Договору, Покупець має право повернути товар, а Постачальник зобов'язаний його забрати у випадку узгодження повернення товару між сторонами.

Відповідно до п. 5.13 Протоколу узгодження розбіжностей до договору постави № 361 від 15.07.2014 року Покупець зобов'язаний надавати звіт з реалізації продукції, який містить залишок продукції та кількість проданих товарів не пізніше 7 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5.8 Договору, оплата за товар здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України кожні 30 (тридцять) календарних днів за реалізований товар. Оплата за реалізований товар, поставлений до відкриття нового магазина мережі "ПроСтор" ("ProStor"), Покупець оплачує наступним чином: перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту відкриття відповідного магазину.

Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.9. Договору).

Згідно з п. 5.10. Договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку Покупця. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідні чи святкові дні, то останнім днем платежу буде вважатись банківський день, що є наступним після такого вихідного чи святкового дня.

На виконання умов Договору з липня 2014 року по січень 2016 року Позивач передав, а Відповідач прийняв у товар загальною вартістю 600039,24 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 1 т. 2 - а.с. 162 т. 4).

Відповідачем здійснено часткову оплату вартості Товару, отриманого згідно вищезазначених видаткових накладних, в сумі 312833,51 грн., що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (а.с. 163-181 т. 4), а саме: банківська виписка від 05.09.2014 року на суму 5000,00 грн.; банківська виписка від 03.10.2014 року на суму 10000,00 грн.; банківська виписка від 31.10.2014 року на суму 10000,00 грн.; банківська виписка від 12.11.2014 року на суму 10000,00 грн.: банківська виписка від 18.11.2014 року на суму 7000,00 грн.; банківська виписка від 04.12.2014 року на суму 5000,00 грн.: банківська виписка від 20.02.2015 року на суму 6598,51 грн.: банківська виписка від 05.03.2015 року на суму 6000,00 грн.; банківська виписка від 19.03.2015 року на суму 9000,00 грн.; банківська виписка від 22.04.2015 року на суму 11000,00 грн.; банківська виписка від 14.05.2015 року на суму 49000,00 грн.: банківська виписка від 26.06.2015 року на суму 10000,00 грн.; банківська виписка від 09.07.2015 року на суму 20000,00 грн.; банківська виписка від 16.07.2015 року на суму 4800,00 грн.; банківська виписка від 13.08.2015 року на суму 9000,00 грн.; банківська виписка від 19.11.2015 року на суму 40435,00 грн.: банківська виписка від 30.12.2015 року на суму 20000,00 грн.: банківська виписка від 17.02.2016 року на суму 40000,00 грн.; банківська виписка від 12.03.2016 року на суму 40000,00 грн.

На підставі п.4.9 Договору Відповідач повернув, а Позивач прийняв товар на загальну суму 46412,64 грн, що підтверджується накладними на повернення та актом розбіжностей (а.с. 67- 88 т.5).

Враховуючи викладене, сума боргу Відповідача перед Позивачем склала 240793,09 грн. (600039,24 грн. - 312833,51 грн. - 46412,64 грн. = 240793,09 грн.). Вказане підтверджується актом звірки підписаним сторонами (а.с. 18 т. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2016 року позивачем надіслано відповідачу вимогу вих. №44/16 від 28.10.2016 року про сплату заборгованості за Договором (а.с. 182 т. 4), яка була отримання відповідачем відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 187 т. 4).

Доказів сплати існуючої заборгованості відповідачем до суду не надано.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 240793,09 грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, та відсутності доказів оплати суми боргу, направлення позивачу звітів про реалізовану продукцію, відкриття нових магазинів (згідно п. 5.8, п.5.13 договору), висновок господарського суду про стягнення заборгованості є правомірним та обґрунтованим.

Доводи відповідача щодо неправомірного залишення без задоволення клопотання останнього про зупинення провадження по справі спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто господарський суд повинен обґрунтувати в чому саме полягає неможливість розгляду справи до вирішення повязаної з нею справи.

Зі змістом наведеної норми кореспондує пункт 3 частини 2 ст. 86 ГПК України, який передбачає, що ухвала господарського суду має містити, в числі іншого, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство. Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку зясовувати: як повязана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Оскільки приписи даної норми процесуального права (ст.79 ГПК України) є імперативними і передбачають встановлення можливості або неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Враховуючи, що суд під час розгляду справи зясував дійсні права та обовязки сторін стосовно предмета позову у даній справі в даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відхилення господарським судом клопотання про зупинення провадження у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини. Тому, суд вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 року у справі №904/11564/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.07.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Науменко

Суддя О.С. Євстигнеєв