Постанова № 67661035, 06.07.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа № 906/539/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Гудак А.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мазурка А.А. - представника за довіреністю від 28.12.2016р. №7811-К-О

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 04.02.2017 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Житомирської області від 09.06.15 р.

у справі № 906/539/15 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Житомир

про стягнення 33600,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 червня 2015 року у справі №906/539/15 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 33600,68 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 21515,75 грн. заборгованості за кредитом, 7965,61 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2771,30 грн. пені, 1348,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_3 звернувся із апеляційною скаргою, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального прав, нез'ясуванням істотних обставин справи, таким, що підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції, виходячи із такого.

Так, з посиланням на ст.1055 ЦК України, скаржник наголошує, що матеріали справи містять заяву про відкриття поточного рахунку, яка на думку позивача є кредитним договором, що помилково визнано доведеним судом першої інстанції. Доказів того, що сторонами було підписано будь-який письмовий договір, крім наявної в матеріалах справи заяви про відкриття поточного рахунку, немає. А тому вважає, що кредитний договір є нікчемним, через недодержання письмової форми, що було проігноровано судом першої інстанції.

Крім того, з посиланням на ст. 1054 ЦК України зазначає, що спірні правовідносини у цій справі не можна віднести до кредитних, адже ані чіткої суми кредитного ліміту, ані чіткої процентної ставки сторонами встановлено не було, отже, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо укладення ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Приватбанк" кредитного договору, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Разом з тим, скаржник на підтвердження своєї позиції посилається на постанови Верховного суду України у справах № 6-16цс15 від 11.03.15 та постанові 6- 698цс15 від 10.06.15 p.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 09 червня 2015 року у справі №906/539/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Приватбанк" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого, з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №3-1142гс16 вказує, що відповідач, підписавши заяву, погодився з Умовами та Правилами, Тарифами банку, які разом із заявою становлять договір банківського обслуговування.

Крім того, зазначає, відповідно до п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 №254, визначені реквізити, які повинна містити виписка по рахунку, до яких не відноситься підпис посадової особи банку, що спростовує твердження скаржника про те, що виписка по рахунку кредиту не є належним та допустимим доказом наявності боргу перед банком, так як не підписана головним бухгалтером банку.

Разом з тим, 30.05.2017 року на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2017 року від ПАТ "КБ "Приватбанк" надійшли письмові пояснення, у яких зазначає таке.

Так згідно наказу СП-2011-236 від 11.03.2011 на момент укладення договору 21.03.2011р. було актуалізовано "Умови та правила надання банківських послуг", відповідно до п. 3.18.1.6 яких надається право зміни ліміту банком в односторонньому порядку без узгодження з клієнтом.

У вказаних вище Умовах, зокрема, визначено, що нарахування відсотків за ставкою 0% річних, якщо кредитні кошти повернуті до 25 числа наступного за місяцем отримання коштів (пункт 3.18.4.1.2). При необнуленні дебетного сальдо відсотки сплачуються в розмірі 24% річних до 90 дня користування лімітом, а з 91 дня нараховується відсотки за ставкою 48% річних та пеня (пункт 3.18.4.1.3).

Пунктом 3.18.4.4 передбачена сплата комісії в розмірі 0,9 % від максимальної суми отриманого кредиту за попередній місяць.

Нарахування неустойки здійснюється протягом 3 х років, строк позовної давності збільшений сторонами до 5 років. Пункти 3.18.5.4 та 3.18.5.7.

Таким чином, так як клієнт отримав кредитний ліміт, та скористався коштами з 28.10.2013 по 25.11.2013, не обнулив дебетне сальдо, відповідно, з 25 числа банк розпочав нарахування відсотків по ставці 24% річних, а за спливом 90 днів, тобто з 04.03.2013 вся сума боргу 22000 грн. винесена на прострочку, нарахування відсотків здійснювалося в розмірі 48% у відповідності до пункту 3.18.4.1.3 та розпочалось нарахування пені на основний борг.

Поряд з цим, клієнту нараховано комісію (пункт 3.18.4.4), яка неперіодично була погашена, однак на простроченні була вже з грудня 2013 року, по причині чого на неї була нарахована пеня.

Отже з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент укладення договору, розмір заборгованості складає: основний борг 21515,75 грн., відсотки 6885,04 грн., комісія 1348,02 грн., пеня 2757,96 грн.

Щодо нарахування відсоткової ставки в розмірі 56% річних на прострочений борг з 01.07.2014р. позивач зазначає наступне.

Наказом № СП-2014-6780656 від 10.06.2014 було внесено зміни до умов. З цієї дати нарахування відсотків вже передбачено пунктом 3.2.1.4.1.3 "Умов та правил надання банківських послуг", в розмірі 36% річних на поточний борг та 56% на прострочений, а тому з 01.07.2014 року банком нараховується саме такий розмір відсотків.

З посиланням на постанови ВГСУ від 21.03.2017р. у справі №910/5536/15 -г та від 23.01.2017р. у справі №909/255/16 зазначає про правомірність дій банку по зміні умов.

Разом з тим, до суду апеляційної інстанції скаржником заявлялося клопотання про призначення у справі судово - економічної експертизи фінансово - кредитних операцій.

Судова колегія вважає за необхідне відхилити заявлене клопотання до суду апеляційної інстанції за безпідставністю, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи "судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В силу ч.5 ст.42, ч.2 ст.43 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

За наведеного, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази та документи для вирішення спору по суті без призначення судово - економічної експертизи фінансово - кредитних операцій.

Також, представником відповідача в судовому засіданні заявлялися усні клопотання про витребування оригіналу Умов та правил надання банківських послуг станом на 21.03.2011р. з підписами та мокрими відбитками печатки та оригінали наказів СП-2011-236 від 11.03.2011р., СП-2014-6892290 від 11.08.2014р., якими актуалізовано Умови та правила надання банківських послуг, та оголошення перерви в судовому засіданні для додаткового з'ясування обставин справи з ОСОБА_3.

Представник позивача заперечив проти задоволення заявлених клопотань, оскільки вказані вище умов та накази долучені до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях, не суперечать іншим доказам у справі, крім того, Умови та правила надання банківських послуг в єдиному екземплярі на паперовому носії знаходяться в м.Дніпропетровську, а тому не бачить потреби їх витребовувати. Також заперечив проти оголошення перерви в судовому засіданні, оскільки відповідач жодного разу не звертався до банку у позасудовому порядку.

Судова колегія відхиляє вказані клопотання, оскільки надані позивачем докази відповідають вимогам ст. 36 ГПК України і не викликають сумнівів у їх достовірності, та ОСОБА_3 мав достатньо часу з моменту винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду (03.04.2017р.) для ознайомлення з матеріалами справи, звернення до банку з вимогою про надання виписок по його рахунку тощо, та здійснення контрозрахунку заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 09 червня 2015 року у справі №906/539/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Вказує, що правомірним буде стягнення основного боргу у розмірі 21515,75 грн., відсотків у розмірі 6885,04 грн., комісії у розмірі 1348,02 грн. та пені у розмірі 2757,96 грн..

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 21.03.2011р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно з якою відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування від 21.03.2011р. З підписанням вказаної заяви відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Матеріалами справи підтвердено, що позивач свої зобов'язання за договором від 21.03.2011р. виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт, максимальний розмір якого становив 22000,00грн. (з 15.03.2013 р.), згідно з довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та виписками з банківського рахунку підприємця ОСОБА_3 за період з 21.03.2011р. по 13.05.2015р. та за період з 03.03.2014 р. по 12.02.2015 р..

Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по кредиту, процентах та комісії.

02.11.2014р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 24.10.2014р. за вих.№10221ZRZ2S0D4 про усунення порушення та погашення заборгованості за договором банківського обслуговування від 21.03.2011р., а саме: прострочену заборгованість за тілом кредиту - 21515,75 грн., прострочену заборгованість по відсотках - 4250,56 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом - 573, 46 грн., пеню - 289,42 грн.. Проте, вказану претензію відповідачем було залишено без відповіді, заборгованість не погашено.

За наведених обставин, позивач, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст.193, 232 ГК України, Умовами та правилами надання банківських послуг, 10.04.2015 року звернувся із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 33600,68 грн., з яких 21515,75 грн. заборгованості за кредитом, 7965,61 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2771,30 грн. пені, 1348,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 09 червня 2015 року у справі №906/539/15 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 33600,68 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 21515,75 грн. заборгованості за кредитом, 7965,61 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2771,30 грн. пені, 1348,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Разом з тим, 30.05.2017 року позивачем до Рівненського апеляційного господарського суду подано уточнений розрахунок ціни позову, відповідно до якого основний борг - 21515,75 грн., відсотки - 6885,04 грн., комісія - 1348,02 грн., пеня - 2757,96 грн.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині стягнення пені, процентів за користування кредитом та витрат зі сплати судового збору, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, 21.03.2011р. звернувшись із заявою про відкриття банківського рахунку та картки зі зразками підписів та відбитка печатки, що підписана сторонами та скріплена печаткою банку, вчинено дії щодо укладення з позивачем договору банківського обслуговування, згідно з яким відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" і "Тарифів" банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору від 21.03.2011р.

Пунктом 3.18.1.1. Умов, зокрема, визначено, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до 3.18.1.8 Умов, серед іншого, вказано, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.03.2011р сторонами шляхом приєднання укладено договір, який фактично є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Водночас, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як свідчать матеріали справи, договір банківського обслуговування б/н від 21.03.2011 року у встановленому законодавством порядку не розірвано та не визнано недійсним. Відповідачем суму заборгованості в розмірі 21515,75 грн. не спростовано, будь-яких доказів у погашення зазначеної суми боргу суду не надано.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інтенції про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 21515,75 грн. та задоволення позову в цій частині.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно 3.18.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7 Умов)

За неналежне виконання своїх зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2771,30 грн..

Перевіривши уточнений розрахунок пені за період з 01.01.2014р. по 12.02.2015р., наданий позивачем суду апеляційної інстанції, вважає його арифметично правильним у розмірі 2668,14 грн., а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині стягнення пені.

Разом з тим, позивач нарахував відповідачу 7965,61 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 1348,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

У відповідності до розділу Умов 3.18.4. яким встановлено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).(п.3.18.4.1).

Згідно із п. 3.18.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі-"період в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

П. 3.18.4.1.2 Умов при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У п. 3.18.4.1.3 умов, зокрема, передбачено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За умовами п. 3.18.4.4 Умов визначено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6,.3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Перевіривши уточнений розрахунок процентів, наданий позивачем суду апеляційної інстанції, вважає його арифметично правильним у розмірі 6885,04 грн., а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині стягнення процентів. З відповідача на коритсь позивача слід стягнути 6885,04 грн. процентів, а у стягненні 1080,57грн. - відмовити.

Щодо нарахування заборгованості по комісії за користування кредитом, судова колегія вважає його правильним у розмірі 1348,02 грн., а тому погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Отже, відображені вище висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі є помилковими, оскільки неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Так, судом першої інстанції не було взято до уваги, чи була чинна редакція Витягу із Умов та правил надання банківських послуг, додана до позовної заяви на 21.03.2011р. та не було в повному обсязі перевірено подані позивачем розрахунки ціни позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 09.06.2015р. у справі №906/539/15 слід змінити у частині стягнення пені, процентів за користування кредитом та судового збору, а у решті -залишити без змін.

Згідно зі ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище, матеріалами справи, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 червня 2015 року у справі №906/539/15 змінити в частині стягнення пені, процентів за користування кредитом та витрат зі сплати судового збору.

У решті - рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ідентифікаційний код 14360570) 21515,75 грн. заборгованості за кредитом, 6885,04 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2757,96 грн. пені, 1348,02 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, всього - 32506,77грн. та 1767,52 грн. витрат зі сплати судового збору.

У позові про стягнення 13,34грн. пені та 1080, 57 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ідентифікаційний код 14360570) на користь фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 65,43 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №906/539/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.