Постанова № 67661031, 04.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 922/127/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.., суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач не зявився;

відповідач не зявився;

3-тя особа - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№813Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2017 року у справі №922/127/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конбитех", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Компанія Едельвейс", м. Харків,

3-я особа , яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Граківські Комбікорма", смт. Чкаловське,

про стягнення коштів в сумі 443481,03 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. (суддя Суярко Т.Д.) визнано недійсним договір №2/ВПВ від 04.01.2016р. про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАКІВСЬКІ КОМБІКОРМА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНБИТЕХ".

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНБИТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС" про стягнення заборгованості за договором поставки №01-08 від 01.08.2015р. в сумі 391976,40 грн., а також штрафної неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за невиконання грошового зобовязання в сумі 51504,63 грн. - відмовлено.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАКІВСЬКІ КОМБІКОРМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС" про стягнення заборгованості за договором поставки №01-08 від 01.08.2015р. в сумі 391976,40 грн., а також штрафної неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за невиконання грошового зобовязання в сумі 51504,63 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "КОМПАНІЯ ЕДЕЛЬВЕЙС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАКІВСЬКІ КОМБІКОРМА" заборгованість за договором поставки №01-08 від 01.08.2015р. в сумі 391976,40 грн., судовий збір в сумі 1217,96 грн.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАКІВСЬКІ КОМБІКОРМА" - відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2017р. по справі №922/127/16 та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конбитех" задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські Комбікорма" відмовити, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "ТБ "Компанія Едельвейс" надало заперечення на апеляційну скаргу (вх.№4298 від 19.04.2017р.), в яких просить оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, сторони своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського кодексу України не скористались, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 01 серпня 2015 року між ТОВ Граківські комбікорма (в особі представника за довіреністю №3 від 05.01.2015 р. ОСОБА_1В.) (як постачальником) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (в особі директора ОСОБА_2А.) (як покупцем) було укладено договір поставки №01-08 (далі договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобовязується передати у власність покупця комбікорма (товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору поставки, кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невідємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

У пункті 3.2 договору поставки сторони домовились, що загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, зроблених згідно оформлених накладних.

Відповідно до п. 3.3 договору поставки, загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, зробленими протягом усього терміну дії цього договору.

Зі змісту п. 4.2 договору поставки вбачається, що сторони дійшли згоди, що зобовязання постачальника по поставці товару за даним договором вважаються виконаними з моменту оформлення сторонами накладної на товар.

Згідно з п. 4.3 договору поставки, датою поставки партії товару є дата у видаткових накладних або у іншому належним чином оформленому первинному документі, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 30 банківських днів з дати відвантаження товару.

Додатковою угодою №1 від 03.08.2015 р. до договору поставки ТОВ Граківські Комбікорма (в особі представника за довіреністю №3 від 05.01.2015 р. ОСОБА_1В.) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (в особі директора ОСОБА_2А.) внесли зміни до п. 5.1 договору поставки, виклали його в новій редакції, відповідно до якої оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок у строк до 31 грудня 2016 року.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних №№ 1604 від 19.08.2015 р. на суму 65258,70 грн.; 1613 від 20.08.2015 р. на суму 61623,60 грн.; 1617 від 21.08.2015 р. на суму 60758,10 грн.; 1618 від 21.08.2015 р. на суму 51034,50 грн.; 1631 від 25.08.2015 р. на суму 52420,50 грн.; 1644 від 27.08.2015 р. на суму 51876,00 грн.; 1655 від 28.08.2015 р. на суму 49005,00 грн., в період з 19 серпня 2015 року по 28 серпня 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 391976,40 грн.

На підтвердження факту поставки відповідачу вказаного вище товару на загальну суму 391976,40 грн. позивач надав також податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, витяги з єдиного реєстру податкових накладних.

ТОВ Граківські Комбікорма, звертаючись з позовом до суду, стверджувало, що відповідач порушив свої грошові зобовязання за договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості з оплати вартості отриманого ним товару в розмірі 391976,40 грн. та зумовило звернення з позовом у даній справі до суду.

Додатковою угодою №2 від 14.08.2015 р. до договору поставки ТОВ Граківські комбікорма (в особі представника за довіреністю №3 від 05.01.2015 р. ОСОБА_1В.) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (в особі директора ОСОБА_2А.) внесли зміни до договору поставки, доповнили його п. 9.6, відповідно до якого відступлення права вимоги (зміна кредитора) за цим договором допускається виключно за погодженням з другою стороною договору.

04 січня 2016 року між ТОВ Граківські Комбікорма (в особі директора ОСОБА_3С.) (як первісним кредитором), ТОВ КОНБИТЕХ (в особі директора ОСОБА_4Л.) (як новим кредитором) та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс було укладено договір №2/ВПВ про відступлення права вимоги (далі договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор надає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №01-08 від 01 серпня 2015 року (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань за основним договором, у тому числі сплати боргу за основним договором в сумі 391976,40 грн.

Згідно з п. 2.1 новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в розмірі 391976,40 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора або будь-яким іншим способом згідно чинного законодавства України.

За приписами п. 3.1 договору відступлення права вимоги, первісний кредитор зобовязується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором.

Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 04 січня 2016 року по договору відступлення права вимог свідчить, що 04 січня 2016 року ТОВ Граківські Комбікорма передало, а ТОВ ТОВ КОНБИТЕХ прийняло докази поставки за договором, заборгованість за яким становить предмет спору у даній справі, а саме: видаткові накладні №№ 1604 від 19.08.2015 р. на суму 65258,70 грн.; 1613 від 20.08.2015 р. на суму 61623,60 грн.; 1617 від 21.08.2015 р. на суму 60758,10 грн.; 1618 від 21.08.2015 р. на суму 51034,50 грн.; 1631 від 25.08.2015 р. на суму 52420,50 грн.; 1644 від 27.08.2015 р. на суму 51876,00 грн.; 1655 від 28.08.2015 р. на суму 49005,00 грн., сам договір поставки, а також товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

У п. 3.2 договору про відступлення права вимоги сторони домовились, що первісний кредитор зобовязаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.

Листом від 06 січня 2016 року вих. №13-01/16 ТОВ Граківські комбікорма повідомив відповідача про укладення договору про відступлення прав вимоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2016 р. (суддя Калініченко Н.В.) договір № 2/ВПВ про відступлення права вимоги від 04 січня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Граківські Комбікорма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конбитех" визнано недійсним. Рішення не набрало законної сили.

ТОВ "Конбитех" зазначає, що відповідач свої грошові зобовязання за договором поставки щодо оплати вартості отриманого товару в розмірі 391976,40 грн. не виконав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2016 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ Граківські Комбікорма, подану в порядку статті 26 ГПК України, а ТОВ Граківські Комбікорма допущено до участі у даній справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

ТОВ Граківські Комбікорма стверджує, що договір про відступлення права вимоги є нікчемним, оскільки його було укладено всупереч умов додаткової угоди №2 від 14.08.2015 р., без погодження з відповідачем (як боржником), окрім того, відповідний договір відступлення права вимоги було укладено без попереднього погодження з загальними зборами засновників ТОВ Граківські Комбікорма, як то передбачено вказаним вище рішенням загальних зборів учасників ТОВ Граківські Комбікорма, оформленим протоколом №29/07-15 від 29 липня 2015 року.

ТОВ Граківські Комбікорма, посилаючись на положення ст.83 ГПК України, просить суд визнати договір відступлення права вимоги недійсним з тих же підстав, з яких просить визнати його нікчемним.

Отже, ТОВ Граківські Комбікорма (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) вважає, що спірна заборгованість в розмірі 391976,40 грн. має бути стягнута з відповідача саме на користь ТОВ Граківські комбікорма.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ Граківські Комбікорма поставила відповідачу товар на загальну суму 391976,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 1604 від 19.08.2015 р. на суму 65258,70 грн.; 1613 від 20.08.2015 р. на суму 61623,60 грн.; 1617 від 21.08.2015 р. на суму 60758,10 грн.; 1618 від 21.08.2015 р. на суму 51034,50 грн.; 1631 від 25.08.2015 р. на суму 52420,50 грн.; 1644 від 27.08.2015 р. на суму 51876,00 грн.; 1655 від 28.08.2015 р. на суму 49005,00 грн, а також податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, витягами з єдиного реєстру податкових накладних. Відповідні обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту п. 5.1 договору поставки (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №1 від 03.08.2015 р. змін) вбачається, що сторони домовились, що оплата товару здійснюється у строк до 31 грудня 2016 року.

Таким чином, строк оплати отриманого відповідачем товару згідно видаткових накладних №№ 1604 від 19.08.2015 р. на суму 65258,70 грн.; 1613 від 20.08.2015 р. на суму 61623,60 грн.; 1617 від 21.08.2015 р. на суму 60758,10 грн.; 1618 від 21.08.2015 р. на суму 51034,50 грн.; 1631 від 25.08.2015 р. на суму 52420,50 грн.; 1644 від 27.08.2015 р. на суму 51876,00 грн.; 1655 від 28.08.2015 р. на суму 49005,00 грн. (всього на 391976,40 грн.) станом на момент розгляду даної справи настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів сплати вартості отриманого на підставі наведених вище видаткових накладних товару на загальну суму 391976,40 грн., суд дійшов правомірного, на думку судової колегії, висновку, що відповідач прострочив виконання своїх грошових зобовязань за договором поставки на загальну суму 391976,40 грн.

Вирішуючи питання щодо субєкта, на користь якого заборгованість за договором поставки на загальну суму 391976,40 грн. підлягає стягненню, господарський суд зазначив таке.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ КОНБИТЕХ посилається на те, що за договором відступлення права вимоги до нього перейшло право вимоги за договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст. 512 ЦК України, внаслідок передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається заміна кредитора у зобовязанні.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до п. 9.6 договору поставки (з урахуванням додаткової угодою №2 від 14.08.2015 р. до договору поставки, ТОВ Граківські Комбікорма та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс - відступлення права вимоги (зміна кредитора) за цим договором допускається виключно за погодженням з другою стороною договору.

У матеріалах справи відсутні докази належного узгодження з боржником відступлення права вимоги, обовязковість якого передбачено договором поставки. Наявний у справі лист від 06 січня 2016 року вих.№13-01/16, в якому ТОВ Граківські Комбікорма повідомив відповідача про укладення договору про відступлення прав вимоги, про відповідні обставини не свідчить.

Таким чином, договір про відступлення укладено з порушенням вимог п. 9.6 договору поставки та частини першої статті 516 ЦК України, тому є підстави для визнання його недійсним на підставі частиною першою статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи наведене вище, керуючись положеннями ст. 83 ГПК України, суд визнав недійсним договір №2/ВПВ від 04.01.2016 р. про відступлення права вимоги на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на недійсність договору №2/ВПВ від 04.01.2016 р. про відступлення права вимоги та положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, обумовлений цим договором юридичний наслідок щодо переходу від ТОВ Граківські Комбікорма до ТОВ КОНБИТЕХ права вимоги за договором поставки не виник.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ КОНБИТЕХ щодо стягнення на його користь заборгованості за договором поставки в сумі 391976,40 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ Граківські Комбікорма, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За договором поставки №01-08 від 01.08.2015 р. постачальником є ТОВ Граківські Комбікорма, а покупцем ТОВ ТБ Компанія Едельвейс. За зобовязанням про сплату вартості поставленого товару за вказаним договором поставки боржником є ТОВ ТБ Компанія Едельвейс (відповідач), а кредитором - ТОВ Граківські Комбікорма (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).

У звязку з визнанням недійсним договору №2/ВПВ від 04.01.2016 р. про відступлення права вимоги, заміни кредитора за договором поставки не відбулось. Отже, кредитором щодо стягнення заборгованості за договором поставки залишилось ТОВ Граківські Комбікорма.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок місцевого суду, що заборгованість за договором поставки в сумі 391976,40 грн. підлягає стягненню на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ Граківські Комбікорма, а її позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 договору поставки його сторони (ТОВ Граківські Комбікорма та відповідач) погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору відповідач сплачує ТОВ Граківські Комбікорма на вимогу останнього штрафну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем (відповідачем) свого зобовязання за цим договором.

Враховуючи, що обовязок відповідача щодо оплати вартості отриманого за договором поставки товару настав 31.12.2016 р., позовні вимоги щодо стягнення штрафної неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ(як санкції за несвоєчасну оплату товару) за період з 29.09.2015 р. по 15.01.2016 р. - не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.

Тому, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафної неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за невиконання грошового зобовязання в сумі 51504,63 грн.

Позиція позивача з приводу того, що додаткові угоди до договору поставки №№1 від 03.08.2015 р. та 2 від 14.08.2015 р. є неукладеними не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

В ч. 1 ст. 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додаткові угоди до договору поставки №№1 від 03.08.2015 р. (арк.с.49, т.с.1) та 2 від 14.08.2015 р. укладені, як і договір поставки, в простій письмовій формі, скріплені печатками та підписані повноважними представниками обох сторін, місять всі необхідні реквізити та умови.

Так, додаткові угоди з боку третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ТОВ Граківські Комбікорма) підписано ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності №3 від 05.01.2015 р., виданої директором ОСОБА_5 Повноваження ОСОБА_5 як директора ТОВ Граківські Комбікорма станом на момент видачі довіреності №3 від 05.01.2015 р. підтверджуються даними з ЄДРПОУ (ОСОБА_5 з ЄДРПОУ), поясненнями ТОВ Граківські Комбікорма (вх.№15666 від 16.05.2016 р). Докази про скасування довіреності №3 від 05.01.2015 р. в матеріалах справи відсутні.

Вказані додаткові угоди укладено між ТОВ Граківські Комбікорма та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс, які визнають факт підписання вказаних правочинів.

Позивач не виступає стороною ані договору поставки, ані підписаних до нього додаткових угод; в порушення вимог ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, тверджень ТОВ Граківські Комбікорма та ТОВ ТБ Компанія Едельвейс з приводу укладення додаткових угод не спростував.

Місцевим господарським судом встановлено, що з боку відповідача додаткові угоди було підписано ОСОБА_2, яка на момент підписання додаткових угод діяла на підставі статуту відповідача як його директор. Питання повноважень ОСОБА_2 підтверджуються матеріалами реєстраційної справи ТОВ Торгівельний будинок Компанія Едельвейс, наданими на вимогу суду Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Справжність підписів підписантів додаткових угод матеріалами справи не спростовується, факт вчинення даних правочинів пізніше зазначеної дати їх підписання висновок судово-технічної експертизи документів № 6536 від 19.12.2016 р. - не встановлює, а інших доказів на підтвердження таких обставин позивачем, в порушення ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано.

Посилання позивача та колишнього директора ТОВ Граківські Комбікорма (ОСОБА_3С.) на неможливість поставлення на додаткових угодах печаток ТОВ Граківські Комбікорма у звязку з виключенням з 18.08.2015 р. з обігу старого зразка печатки та запровадження нового зразка печатки із введенням його в обіг з 19.08.2015 р. (Протокол №19/15 загальних зборів учасників ТОВ Граківські Комбікорма т.с. 4 арк.с. 160), звернення колишнього директора ТОВ Граківські Комбікорма (ОСОБА_3С.) до правоохоронних органів щодо зникнення печатки та статутних документів товариства - не спростовують висновку суду щодо укладення додаткових угод.

Щодо тверджень позивача про недійсність додаткових угод до договору поставки №№1 від 03.08.2015 р. та 2 від 14.08.2015 р., суд обґрунтовано вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

В ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на особу, яка оспорює правочин (позивача у даній справі).

Втім, позивач, в порушення вимог ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, презумпцію правомірності додаткових угод не спростував, доказів на підтвердження факту підписання додаткових угод в інші дати, ніж ті, якими вони датовані, не надав. Окрім того, висновок судової експертизи відповідні обставини не підтвердив.

Посилання ТОВ Граківські Комбікорма на недійсність договору відступлення права вимоги у звязку із прийняттям 29.07.2015 р. загальними зборами учасників ТОВ Граківські комбікорма рішення про заборону з 30.07.2015 р. виконавчому органу товариства (директору) та особам, уповноваженим у встановленому порядку на підписання договорів від імені товариства, укладати від імені ТОВ Граківські Комбікорма договори: переведення боргу; відступлення права вимоги; угоди про збільшення відстрочки платежу; додаткові угоди до раніше укладених договорів, - без попереднього письмового погодження з вищім органом управління товариства - загальними борами учасників (засновників), оформленого протоколом №29/07-15 від 29.07.2015 р., є безпідставними, оскільки вказане рішення визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 06 квітня 2016 року у справі №922/696/16 (суддя Сальнікова Г.І.). Рішення у справі №922/696/16, згідно відомостей бази даних Діловодство спеціалізованого суду, набрало законної сили.

Посилання ТОВ Граківські Комбікорма та відповідача на недійсність договору відступлення права вимоги у звязку з виконанням підписів представників сторін договору іншими особами - не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Окрім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як підписанти договору про відступлення права вимоги, в своїх письмових пояснення зазначили, що договір №2/ВПВ про відступлення права вимоги від 04 січня 2016 року від сторін договору (ТОВ КОНБІТЕХ та ТОВ Граківські Комбікорма) було підписано ними особисто як директорами товариств на той час (пояснення ОСОБА_3 вх.№17330 від 25.05.2016 р.; пояснення ОСОБА_4 вх.№17277 від 25.05.2016 р.).

Посилання позивача про відсутність у ОСОБА_3С на момент укладення договору відступлення права вимоги достатнього обсягу цивільної дієздатності для підписання договору відступлення права вимоги, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки відповідно до пояснень 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ТОВ Граківські Комбікорма) (т.с.4 арк.с. 91) та витягів з ЄДРПОУ, на момент укладення договору відступлення права вимоги директором 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ТОВ Граківські Комбікорма) був ОСОБА_3

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов висновків, підтверджених матеріалами справи, при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи, твердження, викладені у скарзі, спростовуються висновками суду першої інстанції, а тому, підстав для його скасування у колегії суддів немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2017 року у справі №922/127/16 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 10.07.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.