Рішення № 67660973, 03.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р.Справа № 922/1933/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод Салтівський", м. Харків про стягнення 61754,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод Салтівський", м. Харків (далі - відповідач) звернулось Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд", м. Київ (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 61754,75 грн., з яких: 26111,55 грн. - пеня, 19320,00 грн. - штраф, 13481,323 грн. - втрати від інфляції, 2841,87 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за біржовим контрактом Аграрної біржі № 2521АБ, укладеного між сторонами 22.12.2016. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.06.2017 о 11:00.

19.06.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№ 19905), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

20.06.2017 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву (вх.№ 20091), в яких він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в позові. Надані документи було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.06.2017 було оголошено перерву до 03.07.2017 до 11:45.

03.07.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№ 21513), в яких він наполягає на задоволенні позову та заперечує проти тверджень відповідача, викладених у запереченнях на позовну заяву. Надані документи було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Разом з тим, 03.07.2017 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№ 21495), в якому він просить суд відкласти розгляд справи через неможливість явки представника відповідача у судове засідання та надання доказів, що мають значення по справі.

Розглянувши подане клопотання, суд відхиляє його, виходячи з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником відповідача суду не надано.

Відповідач не був позбавлений можливості завчасно надати суду додаткові докази, які, на його думку, необхідні для вирішення спору по суті та направити до суду іншого представника, відповідно до ст. 28 ГПК України.

Крім того, господарський суд враховує, що клопотання відповідача не містить посилань на обставини, які унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній матеріалами, не містить воно і посилань на ті чи інші докази, необхідні для правильного вирішення спору, які має позивач або інша особа та для витребування яких необхідно відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 03.07.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" 22.12.2016 був укладений біржовий контракт Аграрної біржі № 2521АБ (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець (ПАТ Аграрний фонд) зобовязується передати у власність покупцю (ТОВ "Хлібозавод "Салтівський") товар, вказаний у контракті, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену цим контрактом.

Пунктом 1.2. контракту передбачено, що його предметом є наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99.

Пунктом 1.3. контракту встановлена кількість товару, що продається - 48,000 тонн.

Відповідно до п. 2.3. контракту загальна сума товару становить 276 000,00 грн.

Пунктом 5.3. контракту передбачено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформляється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

22.12.2016 Публічним акціонерним товариством Аграрний фонд було виписано дозвіл-довіреність на переоформлення продуктів переробки № 09/3510 (а.с.13).

Також, 22.12.2016 між ПАТ Аграрний фонд та ТОВ Хлібозавод Салтівський було підписано видаткову накладну № 4057, якою засвідчено факт прийняття ТОВ Хлібозавод Салтівський борошна пшеничного вищого ґатунку обсягом 48,000 тонн на загальну суму 276 000,00 грн. (а.с. 14).

Згідно з п. 4.1. контракту сторонами було передбачено, що покупець повинен протягом 14 календарних днів з моменту виписки дозволу-довіреності на переоформлення товару, сплатити вартість товару.

Однак, як стверджує позивач, ТОВ Хлібозавод Салтівський перерахувало ПАТ Аграрний фонд 276 000,00 грн. за продукцію з прострочкою, а саме у період з 10.05.2017 по 17.05.2017, без врахування положень п. 4.1. контракту, оскільки останнім днем, коли грошові кошти повинні були перераховані на рахунок позивача є 05.01.2017.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов контракту, ПАТ Аграрний фонд направило на адресу ТОВ Хлібозавод Салтівський вимогу від 27.04.2017 № 02-08/4/783, в якій просило останнього сплатити пеню, штраф, інфляційні та 3 % річних, нарахованих за невчасно сплачену суму боргу в строк до 12 травня 2017, але дана вимога була залишена без відповідного реагування з боку відповідача, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дослідивши зміст, укладеного між позивачем та відповідачем біржового Контракту Аграрної біржі № 2521АБ від 22.12.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату поставленого товару по контракту № 2521АБ від 22.12.2016 з порушенням строків визначених в контракті, що підтверджується виписками по особовому рахунку, а саме: 10.05.2017 на суму 100 000,00 грн.; 11.05.2017 на суму 50 000,00 грн.; 12.05.2017 на суму 100 000,00 грн.; 13.05.2017 на суму 20 000,00 грн.; 17.05.2017 на суму 6 000,00 грн. Копії відповідних виписок досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с 15-19).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом позову по даній справі є стягнення з відповідача 26111,55 грн. - пені, 19320,00 грн. - штрафу, 13481,323 грн. - втрат від інфляції, 2841,87 грн. - 3 % річних.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, не погоджується з відповідним розрахунком штрафних санкцій, та зазначає, що на момент звернення позивача до суду, заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, тому вважає недоцільне нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, а також вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних не передбачено умовами договору, та протирічить Закону, оскільки відповідно до положень ст. 625 ЦК України, 3% річних стягуються у разі, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, а контрактом вже передбачено штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, з чого випливає, що повторне нарахування процентів на проценти недоцільне.

Однак, заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобовязання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, виконання своїх зобов'язань за договором, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст.625 ЦК України).

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. контракту встановлено, що за порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. п. 2.3. та 4.1. цього контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що в діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 7% загальної ціни товару.

Перевіривши розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, надані позивачем, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та розрахований вірно.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26111,55 грн. - пені, 19320,00 грн. - штрафу, 13481,323 грн. - втрат від інфляції, 2841,87 грн. - 3 % річних є законними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 1 код ЄДРПОУ 39121098) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38926880) - 26111,55 грн. пені, 19320,00 грн. штрафу, 13481,323 грн. втрат від інфляції, 2841,87 грн. - 3 % річних та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 10.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2