Рішення № 67660566, 03.07.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р.Справа № 922/1698/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Ковяги (перший відповідач) , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", с. Слобода-Межирівська (другий відповідач) про стягнення 196700,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - перший відповідач) та СТОВ "МИР" (далі - другий відповідач) звернулося ТОВ "Талино" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором поставки захисту рослин №29/06 від 29.06.2016 у сумі 196700,40 грн., з яких: 175500,00 грн. основний борг та 21200,40 грн. пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору поставки №29/06, що був укладений між позивачем та другим відповідачем 29.06.2016 та умов договору поруки №П-29/06, що був укладений між позивачем та першим відповідачем 29.06.2016. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.06.2017 о 10:15.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2017 розгляд справи було відкладено на 03.07.2017 о 11:15 год.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні 03.07.2017 не скористався, причину неявки не повідомив Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Представники першого та другого відповідачів правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 29.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Талино" (постачальник, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мир" (покупець, другий відповідач) був укладений договір поставки засобів захисту рослин № 29/06 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця засоби захисту рослин (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті, по цінам і в строки, передбачені договором.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки, позивач поставив СТОВ "Мир" засоби захисту рослин в асортименті, кількості та по цінам на загальну суму 175500,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печаткою обох сторін видатковою накладною № РН-00000029 від 01.07.2016 (а.с.12).

Як передбачено п. 3.7. договору поставки повна оплата товару повинна бути здійснена покупцем в строк до 31 жовтня 2016 року.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав у повному обсязі, втім другий відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого позивач був змушений звернутись до суду для захисту свого права з цим позовом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів виконання другим відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки щодо здійснення оплати за поставлений товар, другий відповідач визнається судом таким, що прострочив своє зобов'язання щодо оплати поставленого товару на суму 175500,00 грн.

Крім того, 29.06.2016 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель, перший відповідач) був укладений Договір поруки № П-29/06 (далі - договір поруки), у відповідності до умов якого, ФОП ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником (СТОВ "Мир") зобов'язань щодо здійснення останнім розрахунку та можливих штрафних санкцій за Договором поставки засобів захисту рослин № 29/06 від 29.06.2016, укладеного між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 7.2 договору поруки він набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до моменту повного виконання зобов'язань, забезпечених порукою (до 31.12.2017).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 6.2 договору поставки сторони погодили, що при порушенні термінів оплати по цьому договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення.

При перевірці розрахунку пені, нарахованої позивачем за період з 01.11.2016 по 31.03.2017 (а.с.18) було встановлено часткову помилковість відносно її розміру, а тому судом, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та за допомогою Юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", було зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 20307,08 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що за порушення строків оплати товару з відповідачів належить стягнути пеню у розмірі 20307,08 грн. В решті заявленої пені слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи те, що перший та другий відповідач не надали суду доказів на підтвердження сплати ними заборгованості перед позивачем за договором поставки у сумі 175500,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, правомірними, не спростованими відповідачами та такими, що підлягають задоволенню, що стосується пені, то вона підлягає часткову задоволенню у сумі 20307,08 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує роз'яснення Вищого господарського суду викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", а саме: якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612, 712 ЦК України; ст. ст. 173, 174, 179 ГК України; ст. ст. 1, 4, 12, 32, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "Мир" (23122, Вінницька область, Жмеринський район, с. Слобода-Межирівська, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 03377840, п/р 260033083245 в ПАТ "Ощадбанк", м. Вінниця, МФО 302076) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63021, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 9-А, кв. 27, код ЄДРПОУ 38385149, п/р 26000388775 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 175500,00 грн. - основного боргу та 20307,08 грн. пені.

В частині позовних вимог про стягнення 893,32 грн. пені - відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність "Мир" (23122, Вінницька область, Жмеринський район, с. Слобода-Межирівська, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 03377840, п/р 260033083245 в ПАТ "Ощадбанк", м. Вінниця, МФО 302076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 9-А, кв. 27, код ЄДРПОУ 38385149, п/р 26000388775 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) судовий збір в розмірі 1468,55 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63021, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талино" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 9-А, кв. 27, код ЄДРПОУ 38385149, п/р 26000388775 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) судовий збір в розмірі 1468,55 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 10.07.2017 р.

Суддя О.В. Погорелова