Рішення № 67660502, 27.06.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.06.2017 Справа № 920/434/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПИ-НКО ЛТД», м.Запоріжжя;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми;

про стягнення 16 403 грн. 08 коп.,

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Харченко Р.В., довіреність від 16.01.2017;

Від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Нестеренко О.В.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16 403 грн. 08 коп., з яких: 13 000 грн. 00 коп. передоплати за непоставлений товар, 2 457 грн. 00 коп. пені, 946 грн. 08 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №0111/16 від 01.11.2016, а також судові витрати по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

01 листопада 2016 р. між ТОВ «ПИ-НКО ЛТД» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки №0111/16 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити, а позивач - прийняти та оплатити товар (пиломатеріали).

Згідно п. 1.2. Договору за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання даного Договору можуть бути змінені конкретні дані (кількість, асортимент, ціна, строки поставки), внесені в положення даного Договору шляхом підписання Специфікацій.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що умовами оплати є: 30% вартості товару - передплата протягом 5 календарних днів з дня виставлення відповідачем рахунку на оплату; 70% вартості товару - протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору та специфікації №1 до Договору від 01.11.2016 та на підставі рахунку №66/11 від 29.11.2016 /а.с.14/ перерахував 29.11.2016 відповідачу 20 000 грн. 00 коп. передплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням №158 від 29.11.2016 /а.с.13/, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань товар позивачу не поставив.

21 березня 2017 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №211/03-17 про повернення передплати в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що грошові кошти (передплату) відповідач повернув позивачу частково - в розмірі 7 000 грн. 00 коп. 22.03.2017 р., про що свідчить картка рахунку позивача /а.с.16/

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 13 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Враховуючи те, що відповідачем не подано суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13 000 грн. 00 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 457 грн. 00 коп. пені, нарахованої за період з 20.12.2016 р. по 11.05.2017 на виконання п. 7.3. Договору, яким передбачено, що за порушення строків поставки відповідач сплачує пеню позивачу в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 865 грн. 60 коп., нарахованої за період з 20.12.2016 р. по 11.05.2017.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 946 грн. 08 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період 20.12.2016 р. по 11.05.2017 на виконання вимог ст. 536 ЦК України, якою передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими кошами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Зі змісту ст. ст. 1046, 1048 ЦК України вбачається, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 946 грн.08 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. В обґрунтування своїх вимог позивач подав суду договір про надання правової допомоги №050517 від 05.05.2017, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 11.05.2017 на суму 8 000 грн. 00 коп., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №460 від 02.02.2004, акт приймання-передачі виконаних робіт від 11.05.2017.

Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПИ-НКО ЛТД» (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 16, кв. 23, код 32638696) 13 000 грн. 00 коп. передоплати за непоставлений товар, 1 865 грн. 60 коп. пені, 946 грн. 08 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 542 грн. 24 коп. судового збору, 3 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 10.07.2017 р.

Суддя О.В. Коваленко