Рішення № 67660361, 03.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017р. Справа № 914/1179/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «ТАНІР», с.Довжик Житомирської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЗАРГО», с.Плугів Золочівського району Львівської області

про стягнення 1304,19грн.

Cуддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «ТАНІР», с.Довжик Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЗАРГО», с.Плугів Золочівського району Тернопільської області про стягнення 1304,19грн., з яких 410,25грн. пені, 424,52грн. 3% річних та 469,42грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 13.06.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 03.07.2017р.

Позивачем явки повноважного представника в судове засідання 03.07.2017р. не забезпечено, проте, надіслано заяву ТзОВ «Торгівельний Дім «ТАНІР» про відсутність спору в інших судових органах та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№23043/17 від 29.06.2017р.). У вказаному клопотанні позивач просить забезпечити проведення судового засідання у справі №914/1179/17, що призначене на 03.07.2017р. об 11год. 30хв. у режимі відеоконференції у господарському суді Житомирської області.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.74-1 ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов’язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

З огляду на вищенаведене, судом відхилено клопотання про проведення судового засідання 03.07.2017р. в режимі відеоконференції, оскільки його подано із порушенням встановленого законом процесуального строку без подання заяви про його відновлення.

У вказаному клопотанні ТзОВ «Торгівельний Дім «ТАНІР» просить суд, у випадку не можливості проведення засідання в режимі відеоконференції, розглянути справу без присутності представника позивача на підставі наявних у справі документів. Вказане клопотання прийнято судом.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 03.07.2017р. не забезпечено, письмового відзиву та витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, копію ухвали суду від 13.06.2017р. про порушення провадження по справі направлено на адресу ТзОВ «ІНЗАРГО» зазначену у позовній заяві, а саме: 80746, Львівська область, Золочівський район, с.Плугів, вул.Тернопільська, буд.17, що відповідає місцезнаходженню юридичної особи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На час проведення судового засідання зазначену кореспонденцію установою зв’язку не повернуто.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз’яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв’язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «ТАНІР» (позивач по справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЗАРГО» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір постачання №17/01/04 від 03.01.2017р., за яким постачальник зобов’язався передати, а покупець – прийняти та оплатити продукти харчові (далі за текстом договору разом – товар) на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1).

У відповідності до умов договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних (п.2.1), а вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється (п.2.2). Розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 10 календарних днів з дати поставки такої партії (п.4.1). Датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред’явлений до підпису від час приймання-передачі товару (п.3.7). Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або в іншій формі та спосіб, що не заборонені чинним законодавством України, за умови попереднього погодження форми і способу розрахунків із постачальником (п.4.2).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №70 від 23.01.2017р., №100 від 30.01.2017р., №139 від 06.02.2017р., №190 від 13.02.2017р. та №234 від 20.02.2017р. поставлено товар на загальну суму 12540,00грн., яку у встановлений договором строк не оплачено, що підтверджується також підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами звіряння, про те, що станом на 28.02.2017р. заборгованість ТзОВ «ІНЗАРГО» на користь ТзОВ «Торгівельний Дім «ТАНІР» становила 12540,00грн. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи. Вказану заборгованість повністю погашено лише 12.05.2017р.

Зважаючи на прострочення боржника, ТзОВ «Торгівельний Дім «ТАНІР» нараховано на суму заборгованості 410,25грн. пені, 424,52грн. 3% річних та 469,42грн. індексу інфляції, про стягнення яких з ТзОВ «ІНЗАРГО» і пред’явлено позов до суду.

При вирішенні спору та прийнятті рішення по справі суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи передбачену договором оплату товару протягом 10 календарних днів з моменту його отримання, а також встановлений цивільним законодавством порядок обчислення строків, суд приходить до висновку, що останнім днем платежу за отриманий товар згідно видаткової накладної №70 від 23.01.2017р. є 02.02.2017р., видаткової накладної №100 від 30.01.2017р. – 09.02.2016р., видаткової накладної №139 від 06.02.2017р. – 16.02.2017р., видаткової накладної №190 від 13.02.2017р. – 23.02.2017р. та видаткової накладної №234 від 20.02.2017р. – 02.03.2017р.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження належного та своєчасного виконання ТзОВ «ІНЗАРГО» взятих на себе за договором зобов’язань із оплати за отриманий згідно з договором товар, суд приходить до висновку, що прострочення боржника із оплати за товар поставлений за видатковою накладною №70 від 23.01.2017р. настало 03.02.2017р., видатковою накладною №100 від 30.01.2017р. – 10.02.2016р., видатковою накладною №139 від 06.02.2017р. – 17.02.2017р., видатковою накладною №190 від 13.02.2017р. – 24.02.2017р. та видатковою накладною №234 від 20.02.2017р. – 03.03.2017р.

У відповідності до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п.7.3.1 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Провівши відповідний перерахунок, зважаючи на момент прострочення боржника по оплаті за товар за кожним фактом поставки та визначений позивачем строк нарахування неустойки – по 11.05.2017р., суд, не виходячи за межі позовних вимог про стягнення пені, приходить до висновку, що вони підлягають до задоволення в повному обсязі на суму 410,25грн.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що у п.7.3.1 договору, сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику 15% річних від суми заборгованості, тобто за домовленістю визначили більшу процентну ставку, аніж передбачено законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. роз’яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю (п.1.10). Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї (п.5.1). Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Провівши відповідний перерахунок, беручи до уваги вищенаведене та зважаючи на момент прострочення боржника по оплаті за товар за кожним фактом поставки та визначений позивачем строк нарахування 15% річних та індексу інфляції – по 11.05.2017р., суд приходить до висновку, що вони підлягають до задоволення частково. Так, до стягнення з відповідача належить 419,37грн. 15% річних та 319,45грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,69грн. слід покласти на відповідача, а в решті – на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЗАРГО» (Львівська область, Золочівський район, с.Плугів, вул.Тернопільська, буд.17; код ЄДРПОУ 38501167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «ТАНІР» (Житомирська область, Житомирський район, с.Довжик, вул.Шевченка, буд.4; код ЄДРПОУ 38741892) 410,25грн. пені, 419,37грн. 15% річних, 319,45грн. індексу інфляції та 1409,69грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2017р.

Суддя Щигельська О.І.