Рішення № 67660331, 04.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/4501/17

За позовом: заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор в інтересах держави в особі міністерства оборони України

до відповідача-1: державної організації (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Київське квартирно-експлуатаційне управління

про: визнання правочину недійсним.

Суддя Балац С.В.

Представники:

прокурор у справі: Шекшеєва В.С. - посвідчення від 26.02.2013 № 015375;

позивач: Логін Р.А. - за довіреністю від 28.12.2016;

відповідача-1: Скрипченко Ю.О. - за довіреністю від 14.06.2017 № 1/102;

відповідача-2: не з'явилися.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сажієнко І.О. - за довіреністю від 01.08.2016 № 303/25-3273.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі міністерства оборони України із позовом до державної організації (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва та товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП" про визнання правочину недійсним

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між відповідачами договір про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3872, підлягає визнанню судом недійсним, оскільки суперечить положенням частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що враховуючи приписи ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4501/17. Розгляд справи призначений на 15.05.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 15.05.2017 відклав розгляд даної справи на 29.05.2017. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі Київське квартирно-експлуатаційне управління, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

До господарського суду надійшли письмові пояснення Київського квартирно-експлуатаційного управління, відповідно до яких останній підтримав позов прокурора та просив суд його задовольнити оскільки відповідачами при укладенні оспорюваного договору про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 3872 не враховано керівні положення чинного законодавства, чим порушено права та інтереси держави, уповноваженим органом управління якого є міністерство оборони України.

Відповідач-1, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду на те, що укладений між відповідачами договір від 27.09.2016, зареєстрований в реєстрі за № 3872 не є договором про спільну діяльність. За твердженнями відповідача-1 на період будівництва відповідачу-2 передано не земельну ділянку, а лише будівельний майданчик, який розміщений на земельній ділянці, яка належить відповідачу-1 на праві постійного користування, із постійного користування відповідача-1 земельна ділянка не вибула, а тому висновки про те, що керівник відповідача-1 здійснив відчуження земельної ділянки не відповідають дійсності. Умови вказаного договору не містять в собі обов'язки сторін по внесенню вкладів, а відтак правовий режим майна не змінюється. Також відповідач-1 вказує про те, що актом приймання-передачі від 22.12.2016 житлових приміщень (квартир) до спірного договору відповідач-2 передав а відповідач-1 отримав в рахунок виконання зобов'язань викладених у спірному договорі квартири № 27 та № 43 по вул. Герцена, 35-А у Шевченківському районі м. Києва, що свідчить про обізнаність позивача щодо намірів забудови відповідачами земельної ділянки, яка є об'єктом забудови за укладеним між останніми оспорюваним договором. Крім того, оспорюваний договір є змішаним та має елементи договору будівельного підряду, а відтак не входить до переліку договорів, при укладенні яких необхідне обов'язкове погодження органу управління майном.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2017 розгляд справи відкладено на 14.06.2017.

Відповідач - 2 правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

До господарського суду надійшли пояснення позивача, в яких останній підтримав позов прокурора та просив суд його задовольнити, оскільки відповідачі у даній справі уклали спірний договір, який суперечить вимогам закону, наслідком чого є позбавлення позивача можливості використовувати земельну ділянку, яка є об'єктом забудови за укладеним між відповідачами оспорюваним договором.

Представник відповідача-1 звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у закритому засіданні, оскільки у даному судовому процесі озвучуються відомості, які можуть підпадати під визначення "державна таємниця".

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 14.06.2017 відклав розгляд даної справи на 04.07.2017. Вказаною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про розгляд справи у закритому судовому засіданні, оскільки матеріали справи не містять інформації під визначенням "державна таємниця". Крім того, зазначене клопотання подано після початку розгляду справи по суті.

Прокурором у справі подані до суду письмові пояснення, відповідно до яких останній вказує, що відповідно до повідомлення заступника міністра оборони України від 12.06.2017 № 220/4536 та начальника головного квартирно-експлуатаційного управління № 303/8/32/581 від 13.06.2017 позивач не надавав погодження на квартири № 27 та № 43 по вул. Герцена, 35-А у Шевченківському районі м. Києва та не підписував акти прийому-передачі.

В судовому засіданні 04.07.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора, повноважних представників позивача, відповідачів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між державною організацією (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва, (далі - відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП" (далі - відповідач-2) укладено договір про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3872 (далі - Договір/оспорюваний правочин), відповідно до предмету якого відповідач-1 та відповідач-2 зобов'язуються побудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (далі - об'єкт) (п. 2.1 Договору).

Пунктом 1.1.4 Договору визначено, що об'єкт (об'єктом будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов'язані.

Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що для реалізації цього Договору відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються відповідачу-2 для виконання функцій замовника будівництва об'єкту, визначено цим Договором.

Розділом 3 Договору сторонами Договору визначено положення об'єкту забудови, а саме:

- об'єктом забудови є земельна ділянка за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Онуфрія Трутенка, 3, площею 6,2224 га. (кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0008) та площею 0,2860 га. (кадастровий номер 8 000 000 000:79:364:0071) (п. 3.1 Договору);

- відповідач-1 зобов'язується на умовах, визначених Договором, забезпечити реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену у п. 1.1.5 Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі, здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об'єкт (п. 3.2 Договору);

- право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до відповідача-2. Відповідач-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках цього Договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1.1 Договору відповідач-2 приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об'єкта, у тому числі стосовно:

- отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об'єкту;

- укладання договору підряду на виконання проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва;

- забезпечення будівництва об'єкту будівельними матеріалами, устаткуванням обладнанням, конструкціями і комплектуючими виробами;

- ведення технічного нагляду за будівництвом, підписання актів виконаних робіт та інших документів щодо обсягу, якості, строку виконання та вартості робіт, здійснення контролю за своєчасним виконанням пусконалагоджувальних робіт, визначення балансової вартості об'єкту;

- введення Об'єкту в експлуатацію;

- оформлення прав власності на частину об'єкту, яка буде належати відповідачу-2

- виконання інших функцій, зокрема, але не виключно, визначених розділом 3 Положення про замовника-забудовника, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що відповідач-2 виконує оплату всіх витрат пов'язаних із виконанням умов Договору шляхом сплати коштів безпосередньо на рахунки виконавців робіт, постачальників товарів чи надавачів послуг відповідно до укладених з ними договорів.

Положеннями розділу 7 Договору визначені частки сторін в об'єкті, а саме, зокрема:

- сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника, відповідач-1 отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 8 % (восьми відсотків) загальної площі квартир цього об'єкту, після введення його в експлуатацію згідно актів розподілу площ цього об'єкту (п. 7.1 Договору);

- міністерство оборони України (далі - позивач) після введення об'єктів в експлуатацію отримує у власність частину об'єкту у вигляді окремих квартир у розмірі 100 % (ста відсотків) частки, визначеної п. 7.1 Договору (п. 7.1.1 Договору);

- за виконання функцій замовника відповідач-2 отримує майнові права, а після закінчення будівництва об'єкта, право власності на частину об'єкту будівництва, за виключенням належної відповідачу-1, згідно п. 7.1 частки.

Спір між сторонами судового процесу, виник в результаті того, що укладений між відповідачами Договір підлягає визнанню судом недійсним, оскільки суперечить положенням частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що враховуючи приписи ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З аналізу оспорюваного договору вбачається, що останній носить характер сумісної діяльності, а отже є договором про спільну діяльність.

Згідно із ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Стаття 1134 Цивільного кодексу України встановлює, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах по справам від 02.11.2010 № 11/11, від 24.01.2008 № 8/22.

Як вбачається із тексту Договору та наявних матеріалів справи, відповідач-1 у даній спільній діяльності вніс свою частку - земельну ділянку, що належить йому на праві постійного користування.

Відповідно до положення Про центральне територіальне управління капітального будівництва, затверджене наказом позивача від 25.07.2006 № 453 (далі - Положення), відповідач-1 є державною госпрозрахунковою установою позивача та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей.

Засновником відповідача-1 є позивач.

Майно відповідача-1 є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Положенню.

Функції по управлінню майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює позивач.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Пунктом 2 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, визначено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладання договору разом з відповідними документами.

Як зазначалося вище, відповідач-1 вносив в оспорюваний договір свою частку у вигляді земельної ділянки, що є його майном на праві постійного користування, а отже враховуючи всі вище зазначені норми, повинен був, до укладання оспорюваного договору, узгодити таку дію із своїм засновником, тобто позивачем.

Судом встановлено, що оспорюваний договір не був погоджений з позивачем, що також підтверджується листом головного квартирно-експлуатаційного управління позивача від 27.01.2017 № 303/8/32/49.

Доводи відповідача-1 про те, що оспорюваний договір є договором будівельного підряду, а також про те, що відповідачем-1 відповідачу-2 була передана не земельна ділянка, а лише будівельний майданчик судом відхилені, оскільки як встановлено судом оспорюваний договір є договором про спільну діяльність, а будівельний майданчик, враховуючи умови оспорюваного договору) - це і є саме земельна ділянка, на якій і здійснюється будівництво.

Посилання відповідача-1 на акт приймання-передачі житлових приміщень (квартир) від 22.12.2016 до оспорюваного договору судом відхилені, враховуючи лист від 13.06.2017 № 303/8/32/581, відповідно до якого позивачем приймання квартир за оспорюваним договором не здійснювалось, акти приймання-передачі не підписувались, квартири на облік не зараховувались.

Крім того, наказом міністерства юстиції України, копія якого наявна в матеріалах справи, скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2016 № 31543040 та № 31542035, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів № 16553636 та № 16552713, відповідно до яких право забудови земельної ділянки за оспорюваним договором було надане відповідачу-1.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки, як встановлено судом, оспорюваний договір є договором про спільну діяльність та в порушення умов Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 %, договорів спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, не був погоджений з позивачем. Крім того, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - про право забудови земельної ділянки за оспорюваним договором, яке було надане відповідачу-1 скасовані наказом міністерства юстиції України.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про будівництво житлового комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва від 27.09.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3872, укладений між державною організацією (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП".

3. Стягнути солідарно з державної організації (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 28-А; ідентифікаційний код: 34578571) та товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП" (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131; ідентифікаційний код: 40154729) на користь генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 липня 2017 року

Суддя С.В. Балац