Рішення № 67660272, 04.07.2017, Господарський суд Луганської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2017 року Справа № 913/451/17

Провадження №18/913/451/17

За позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (м. Київ) в особі його філії – Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Донець Балаклійського району Харківської області

до відповідача – публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 20036,77 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 19.12.2016 № 2-362д;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17900,20 грн. по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період: липень 2016 р. - грудень 2016 р. за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13, трьох процентів річних в сумі 350,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 1785,65 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 20.06.2017 № 01-02-43/1198 проти позову заперечує частково – в частині вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідач вказав, що починаючи з квітня 2014 р. в зв’язку з проведенням антитерористичної операції та території Донецької та Луганської областей здійснення господарської діяльності на території Луганської області стало неможливим; через дію незаконних озброєних формувань на території не підконтрольній владі України у межах Луганської області, відповідача позбавлено права володіння та користування його майном вартістю 311807340,60 грн.; підприємство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані; на сьогоднішній день та протягом попередніх років діяв економічно необґрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними мережами; Торгово-промисловою палатою України відповідачу видано Сертифікати (висновки) про форс-мажорні обставини в тому числі від 26.09.2014 № 658 за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13.

Клопотанням від 29.06.2017 відповідач просив відкласти розгляд справи в зв’язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві вказав, що згідно договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13 (з додатковими угодами до нього), укладеному між сторонами за позовом, позивач в період: липень 2016 р. – грудень 2016 р., надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 17900,20 грн., що підтверджується актами про виконання робіт по транспортуванню газу від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016, 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016.

Позивач зазначив, що акти про виконання робіт по транспортуванню газу від 31.07.2016, від 31.08.2016, від 30.09.2016, 31.10.2016 (за липень – жовтень 2016 р.) підписані представником відповідача, тоді як від підписання актів від 30.11.2016 та від 31.12.2016 (за листопад і грудень 2016 р.) відповідач відмовився без зазначення причин.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17900,20 грн. по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період: липень 2016 р. - грудень 2016 р. за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13, трьох процентів річних в сумі 350,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 1785,65 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 20.06.2017 № 01-02-43/1198 проти позову заперечує частково – в частині вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідач вказав, що починаючи з квітня 2014 р. в зв’язку з проведенням антитерористичної операції та території Донецької та Луганської областей здійснення господарської діяльності на території Луганської області стало неможливим; через дію незаконних озброєних формувань на території не підконтрольній владі України у межах Луганської області, відповідача позбавлено права володіння та користування його майном вартістю 311807340,60 грн.; підприємство знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані; на сьогоднішній день та протягом попередніх років діяв економічно необґрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними мережами; Торгово-промисловою палатою України відповідачу видано Сертифікати (висновки) про форс-мажорні обставини в тому числі від 26.09.2014 № 658 за договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 18.01.2013 № ЛГВ001/7ТГ13.

Клопотанням від 29.06.2017 відповідач просив відкласти розгляд справи в зв’язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню в зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, з врахуванням того, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Крім того, клопотанням від 19.06.2017 відповідач вже заявляв аналогічне клопотання (про відкладення розгляду справи), при чому, він обґрунтовував своє клопотання саме зайнятістю свого представника в іншому судовому процесі, і гарантував (як зазначено у клопотанні) прибуття свого представника у наступне судове засідання.

Однак, представник відповідача у наступне судове засідання (04.07.2017) не прибув, проте до суду надійшло аналогічне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі) із зазначенням про гарантії прибуття його представника у наступне судове засідання.

Суд вважає наявні матеріали справи достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

18.01.2013 між сторонами за позовом укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими № ЛГВ001/7ТГ13 (з додатковими угодами до нього).

Згідно п. 1.1. договору, позивач (Газотранспортне підприємство) зобов’язався надати відповідачу (Замовнику) послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу Замовника до пунктів призначення – газорозподільних станцій (ГРС), для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормованих витрат, а відповідач зобов’язався вносити плату за надані послуги в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013, та до повного виконання зобов’язань сторін.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.2. договору).

Додатковою угодою від 01.07.2016 № 15 до вказаного договору, строк дії останнього був продовжений до 31.12.2016.

Згідно п. 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються позивачем (Газотранспортним підприємством) та відповідачем (Замовником) актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі – акти наданих послуг).

Пунктами 3.2 та 3.3 договору встановлено, що позивач до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє відповідачу два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача, а відповідач протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов’язується повернути позивачу один примірник підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем (п. 3.5 договору).

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 договору).

Оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах ста відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу (абз. 1 п. 5.5 договору).

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (абз. 2 п. 5.5 договору).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період: липень 2016 р. - грудень 2016 р.

За вказаний період, обома сторонами були підписані та належним чином оформлені акти наданих послуг з транспортування природного газу за період: липень – жовтень 2016 р.:

Позивач надіслав відповідачу акт за листопад 2016 р. від 30.11.2016. на суму 493,33 грн. (обсяг протранспортованого газу – 111,111 тис. куб. м.).

Листом від 19.12.2016 відповідач повернув без підписання позивачу акт за листопад 2016 р. від 30.11.2016 та просив конкретизувати його із зазначенням категорії споживачів.

Листом від 05.01.2017 № 7-06-133-3 позивач повторно надіслав відповідачу два примірника акту за листопад 2016 р. від 30.11.2016 з конкретизацією категорії споживачів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29).

Відповідач акт не підписав та не повернув його позивачу.

Листом від 31.01.2017 № 7-06-387-3 позивач надіслав відповідачу акт за грудень 2016 р. від 31.12.2016 на суму 679,13 грн. (обсяг протранспортованого газу – 152,957 тис. куб. м.), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35).

Відповідач також вказаний акт не підписав та не повернув його позивачу.

Факт того, що у листопаді 2016 р. позивач протранспортував та передав у розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі – 111,111 тис. куб. м. (для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормативних витрат), підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 30.11.2016, який підписано повноважним представником ПАТ «Луганськаз» та скріплено його печаткою (а.с. 27).

Факт того, що у грудні 2016 р. позивач протранспортував та передав у розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі – 152,957 тис. куб. м. (для задоволення власних потреб та покриття обсягів виробничо-технологічних втрат і нормативних витрат), підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2016, який підписано повноважним представником ПАТ «Луганськаз» та скріплено його печаткою (а.с. 34).

Відповідач вимоги, в частині стягнення основного боргу в сумі 17900,20 грн., не оспорив, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не подав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 17900,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв’язку з чим, на вимогу позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому розрахунку позивача, втрати від інфляції за період: вересень 2016 р. – квітень 2017 р. складають 1785,65 грн., три проценти річних за період: з 21.08.2016 по 23.05.2017 складають 350,92 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання в зв’язку з форс-мажорними обставинами та в зв’язку із скрутним фінансовим становищем не приймаються судом до уваги в зв’язку з наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 218 ГК України визначено:

« 1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.».

Пунктами 3.1. та 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз’яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі № 4/719, яка в силу приписів ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховувалися судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно, вказані нарахування не є господарськими санкціями, - видом господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, діюче законодавство (ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України) пов’язує наявність дії непереборної сили зі звільненням саме від штрафних (господарських) санкцій, а не від інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, які такими санкціями не являються.

Вказане стосується і можливості зменшення розміру штрафних санкцій в зв’язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1600 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, 87, ідентифікаційний код 05451150, на користь публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (м. Київ) в особі його філії – Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Донець Балаклійського району Харківської області, вул. Стадіонна, 9, ідентифікаційний код 00153146, борг в сумі 17900,20 грн. за послуги транспортування природного газу, три проценти річних в сумі 350,92 грн., втрати від інфляції в сумі 1785,65 грн., витрати на судовий збір в сумі 1600 грн.; наказ видати.

04 липня 2017 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення буде складено 10 липня 2017 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко