Рішення № 67660257, 05.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/72/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017 Справа № 908/1045/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1; 69039, АДРЕСА_2)

про стягнення 1 614,64 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Бурдак О.В., довіреність №юр-45-1216 від 27.12.2016 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.05.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 606,27 грн.

Ухвалою суду від 19.05.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/1045/17, справі присвоєно номер провадження - 5/72/17, розгляд якої призначено на 12.06.2017 р. Ухвалою суду від 12.06.2017р. розгляд справи відкладено на 05.07.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 05.07.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

22.06.2017р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 20.06.2017р. за вих. №Zpz-CK-2713-0617, у якій позивач здійснив уточнений розрахунок заборгованості та штрафних санкцій, а саме змінив період обрахунку пені та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 210,69 грн., пеню у розмірі 175,80 грн., 3% річних в розмірі 44,28 грн. та інфляційні втрати в розмірі 183,87 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду, оскільки відповідає статті 22 ГПК України.

Позивач підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.06.2017р. за вих. №Zpz-CK-2713-0617. Суду надано наступні пояснення: 30.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено типовий договір №2015/ТП-КП-112552 на постачання природного газу за регульованим тарифом. У відповідності до умов договору , на протязі 2015-2016рр. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 210,69 грн., що підтверджується актами приймання передачі. Станом на 26.04.2017р. в порушення умов договору відповідачем не було виконано свої грошові зобов'язання перед позивачем, тобто за поставлений газ коштів не було сплачено. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків, сума боргу відповідача склала 1 210,69 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 210,69 грн., пеню в розмірі 175,80 грн., 3% річних в розмірі 44,28 грн. та інфляційні втрати в розмірі 183,87 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 12.06.2017р. та 05.07.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом на адресу відповідача, а саме: 69000, АДРЕСА_1, було надіслано копію ухвали про порушення провадження від 19.05.2017р. №908/1045/17, яку було вручено 26.05.20217р. уповноважений особі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №6900116090751 (а.с. 35).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є наступна адреса: 69039, АДРЕСА_2, саме з цих підстав, суд направив відповідачу кореспонденцію по справі. На вказану адресу відповідачу була також надіслана копія ухвали про відкладення розгляду справи від 12.06.2017р. №908/1045/17, яку було вручено 20.06.20217р. уповноважений особі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №6903900964520 (а.с. 42).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (далі - Постачальник), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - Газорозподільне підприємство) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Споживач) було укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КП-112552 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбаченим договором. Передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору. Газорозподільне/Газотранспортне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл/транспортування газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску. Взаємовідносини між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством у частині розподілу/транспортування газу до пунктів призначення регулюються окремим договором на розподіл/транспортування природного газу, укладеним між постачальником та газорозподільним/газотранспортним підприємством.

Відповідно до п. 2.3. договору, обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Згідно п. 2.5. договору, за підсумками розрахункового періоду споживач протягом двох робочих днів погоджує з газорозподільним/газотранспортним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу.

Пунктом 3.6 договору визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до п. 2.5 розділу ІІ договору.

Відповідно до п. 3.9., акти приймання-передачі газу підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами та тарифами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п. 4.6. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної/щодекадної (потрібне підкреслити) 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). (…). У випадках недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.3.3. договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Згідно п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Пунктом 6.2.2. договору встановлено, що договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з 01 липня 2015р. та укладається на строк до 31 грудня 2015р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (…).

У додатку 1 до договору сторони погодили, що споживачем є ФОП ОСОБА_3, АДРЕСА_1 режим роботи газового обладнання 24 год. на добу.

Станом на час прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений договір є чинним. Доказів зворотнього матеріали справи не містять та представниками сторін до справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочинну, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов типового договору від 30.06.15р. №2015/ТП-КП-112552 у грудні 2015р. поставлено відповідачу природний газ на суму 306,18 грн., що підтверджується актом від 31.12.15р. №ЗЗП00005841 приймання передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 30.06.15р. №2015/ТП-КП-112552 на суму 306,18 грн. У січні 2016р. поставлено відповідачу природний газ на суму 678,38 грн., що підтверджується актом від 31.01.2016р. №ЗЗП00000913 приймання передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.16р. №11416FJGO1AP016 на суму 678,38 грн. Вказані акти підписані особисто відповідачем - ФОП ОСОБА_1 (а.с. 14-15). У квітні 2016р. поставлено відповідачу природний газ на суму 226,13 грн., що підтверджується актом від 30.04.2016р. №ЗЗП00006389 приймання передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.16р. №11416FJGO1AP016 на суму 226,13 грн., зазначений акт підписаний уповноваженою особою відповідача - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності. (а.с. 16).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 4.6. договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної/щодекадної (потрібне підкреслити) 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). (…). У випадках недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із п. 4.7. договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного/газотранспортного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплату природного газу поставленого у грудні 2015 р., січні 2016р. та в квітні 2016р. в сумі 1 210,69 грн. у строк визначений пунктом 4.6. типового договору на постачання природного газу від 30.06.15р. № 2015/ТП-КП-112552 не провів, чим порушив умови вказаного договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за постачання природного газу у грудні 2015р., січні 2016р. та у квітні 2016р. на суму 1 210,69 грн. не здійснив.

Отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності основного боргу в розмірі 1 210,69 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи.

Предметом позовних вимог у цій справі з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог є, також, і стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 44,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 183,87 грн. та пені у розмірі 175,80 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 17.12.2013 р. № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1. вказаної постанови пленуму, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З пункту 5.1. зазначеної постанови пленуму вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Згідно із розрахунками позивача відповідачу нараховано 3% річних за період з 06.01.2016р. по 05.02.2016р., 06.02.2016р. по 05.05.2016р., 06.05.2016р. по 04.05.2017р. (за 485 дні) у розмірі 44,28 грн. та інфляційних втрат за період з січня 2016 р. по березень 2017р. у розмірі 183,87 грн. Судом перевірено вказані розрахунки позивача за допомогою КП "Законодавство", та встановлено, що розрахунки є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування пені надано сторонам ст. 231 ГК України.

Пунктом 6.2.2. договору встановлено, що договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені заявлені позивачем обґрунтовано.

Згідно з розрахунками позивача відповідачу нараховано пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з 06.01.2016р. по 06.07.2016р. (термін прострочення становить 183 дні) в сумі 175,80 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 2% пені, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 210,69 грн. - суми основного боргу; 175,80 грн. - пені; 44,28 грн. - суми 3% річних; 183,87 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором, або спростувати доводи позивача.

Отже, з підстав зазначених вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 1 614,64 грн., в т.ч.: 1 210,69 грн. - суми основного боргу; 175,80 грн. - пені; 44,28 грн. - суми 3% річних; 183,87 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1; 69039, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 39587271) суму основного боргу у розмірі 1 210 (одна тисяча двісті десять) грн. 69 коп., пеню у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 10.07.2017р.