Рішення № 67660243, 03.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017р. Справа № 914/1176/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект», м.Харків

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м.Львів

про стягнення 12977,33грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект», м.Харків до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м.Львів про стягнення 12977,33рн., з яких 11840,01грн. основного боргу, 221,68грн. 3% річних та 915,64грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 13.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2017р.

Позивачем явки повноважного представника в судове засідання 03.07.2017р. не забезпечено, подано клопотання із поясненнями по суті спору та заяву про долучення до матеріалів справи додаткові документи (вх.№22920/17 від 27.06.2017р., вх.№23114/17 від 30.06.2017р.). ТзОВ «ВО «Укрспецкомплект» просить розглянути справу за відсутності представника позивача за матеріалами, наявними у справі. Вказане клопотання прийнято судом.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 03.07.2017р. не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект» (позивач по справі) виставлено Державному підприємству «Львівський бронетанковий завод» (відповідач по справі) рахунок-фактуру №9525/124 від 01.06.2016р. на оплату тканини 23М в кількості 47,95кв.м. на загальну суму 23680,01грн. з ПДВ, на підставі якого, 30.09.2016р. відповідачем перераховано платіжним дорученням №1403 на користь позивача 11840,00грн. Окрім того, ДП «ЛБТЗ» надано ТзОВ «ВО «Укрспецкомплект» гарантійний лист №1 (Прим. №636-П) від 04.10.2016р., яким гарантувало оплату тканини протягом 10-ти днів.

З огляду на таке, 06.10.2016р. позивачем поставлено відповідачу зазначений товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-000473 від 04.10.2016р.

Проте, відповідачем взяте на себе зобов’язання із оплати виконано лише частково, шляхом внесення передоплати, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11840,01грн.

Відтак, ТзОВ «ВО «Укрспецкомплект» звернулось до ДП «ЛБТЗ» із претензією №0949/10/124 від 25.10.2016р., в якій просило в строк до 01.11.2016р. погасити існуючу заборгованість. У відповідь на неї, ДП «ЛБТЗ» листом №2844 від 01.11.2016р. повідомило про неможливість погашення заборгованості зважаючи на важке фінансове становище підприємства оборонного призначення, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, яке виконує оборонне замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи повторні претензії позивача №1098/12/124 від 02.12.2016р. та №137/ЮР від 03.05.2017р. залишено без відповіді та задоволення.

Зазначене зумовило звернення ТзОВ «ВО «Укрспецкомплект» до суду із позовом про стягнення з відповідача окрім 11840,01грн. основного боргу, також 221,68грн. 3% річних та 915,64грн. індексу інфляції.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Аналізуючи правовідносини, що склались між сторонами, суд зазначає, що ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з вимогами ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За положенням ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Договір, згідно з ч.1 ст.639 ЦК України, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази в їх сукупності суд, беручи до уваги характер дійсних правовідносин між сторонами, приходить до висновку, що ними в спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Так, відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, товар отримано представником покупця за довіреністю 06.10.2016р. Беручи до уваги визначений самим відповідачем у гарантійному листі строк оплати товару, суд, зважаючи на встановлений законом порядок обчислення строків, приходить до висновку, що товар підлягав оплаті в повному обсязі до 17.10.2016р. включно.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11840,01грн. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, нарахованих на суму основного боргу, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відтак, прострочення боржника із оплати за отриманий товар настало 18.10.2017р.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. також роз’яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 915,64грн. індексу інфляції підлягають до задоволення в повному обсязі, в той час як вимоги про стягнення 3% річних слід задоволити частково, оскільки до стягнення належить 220,71грн., нарахованих за період з 18.10.2016р. по 01.06.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1599,88грн. слід покласти на відповідача, а в решті – на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (м.Львів, вул.Стрийська, буд.73; код ЄДРПОУ 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «Укрспецкомплект» (м.Харків, проспект Московський, буд.199-Б; код ЄДРПОУ 37366256) 11840,01грн. основного боргу (вартості поставленого товару), 220,71грн. 3% річних, 915,64грн. індексу інфляції та 1599,88грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2017р.

Суддя Щигельська О.І.