Рішення № 67660216, 06.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017Справа №910/23543/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні»

до Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія»

про стягнення 97 979,75 російських рублів, що еквівалентно 41 969,63 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Тукало О.М. (дов. №354-ю від 19.12.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

21.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» про стягнення 97 979,75 російських рублів, що еквівалентно 41 969,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем агентського договору №ДД/В-312/13 від 20.05.2013.

Згідно з частинами першою і третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

19.12.1992 Україна приєдналася до Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності»).

Згідно з підпунктом «в» частини першої статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Відповідно до частини 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, що була підписана та ратифікована Україною й Російською Федерацією, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

З даного позову вбачається, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за Агентським договором №ДД/В-312/13 від 20.05.2013 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Пунктом 8.2 Договору №ДД/В-312/13 від 20.05.2013 (в редакції додаткової угоди №9 від 09.09.2016) визначено, що у випадку, якщо шляхом переговорів сторони не змогли дійти згоди, всі спори і розбіжності підлягають розгляду в Господарському суді міста Києва.

Відповідно до умов Договору №ДД/В-312/13 від 20.05.2013 принципалом є Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні».

Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право») спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, даний позов підлягає розгляду господарським судом міста Києва.

Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, регулює також порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації.

Так, згідно зі статтею 5 Угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу.

Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб.

При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо.

При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави.

При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Таким чином, для належного повідомлення Акціонерного товариства «Перша вантажна компанія» про час і місце розгляду даної справи, останньому необхідно вручити копію даної ухвали в нотаріально засвідченому перекладі на російську мову через компетентний суд Російської Федерації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016, з урахування ухвали господарського суду м. Києва від 27.12.2016 про виправлення описки, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/23543/16, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 06.07.2017, оскільки встановлено, що місцезнаходженням відповідача - Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» є Російська Федерація, м. Москва, вул. Стара Басманна, 12 будівля 1, зобов'язано позивача - «Перша Вантажна компанія в Україні» (м. Київ) в термін до 31.01.2017 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду міста Києва від 23.12.2016 про порушення провадження у справі №910/23543/16 та позовної заяви у двох примірниках та враховуючи необхідність звернення до Арбітражного суду міста Москви (Російська Федерація) із судовим дорученням, провадження у даній справі зупинено до 06.07.2017.

Позивач через загальний відділ діловодства суду на виконання ухвал від 23.12.2016 та від 27.12.2016 надав нотаріально засвідчений переклад російською мовою ухвал суду, позовної заяви та додатків до неї.

01.02.2017 господарським судом міста Києва було надіслано до Арбітражного суду міста Москви (Російська Федерація) судове доручення про вручення документів Акціонерному товариству «Перша Вантажна Компанія».

11.04.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшла ухвала Арбітражного суду міста Москви (Російська Федерація) про неможливість виконання судового доручення господарського суду м. Києва про вручення документів Акціонерному товариству «Перша Вантажна Компанія», у зв'язку із неявкою останнього. Втім, слід зазначити, що неявка представника відповідача до Арбітражного суду міста Москви не була визнана судом поважною підставою для відкладення судового засідання, оскільки, в тому числі відповідача було належним чином повідомлено про час та дату судового засідання.

Представник позивача прибув у судове засідання 06.07.2017, надав пояснення по суті справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2017 не з'явився.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи

20.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» (далі - позивач, принципал) та Відкритим акціонерним товариством «Перша Вантажна Компанія», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перша Вантажна Компанія» (далі - відповідач, агент), укладено агентський договір №ДД/В-312/13, відповідно до п. 1.1 якого агент зобов'язується за винагороду від свого імені, за дорученням і за рахунок принципала здійснювати юридичні та інші дії, пов'язані з організацією виконання робіт по поточного ремонту (ТР-2), підготовкою під навантаження (ТР-1), а також промивання і пропарювання ( ППС) вантажних вагонів, які належать принципалу на праві власності або іншій законній підставі (далі - вантажні вагони), в тому числі укладати з третіми особами угоди (договори), угоди до наявних договорів на ТР-2, ТР-1, ППС, їх транспортування до місця проведення ремонту та назад й інші угоди, необхідні для виконання прийнятого за договором доручення.

Відповідно до п. 1.4 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016, агент організує відповідальне зберігання знятих при ремонті придатних і непридатних (металобрухт) деталей і вузлів на території виконавця ремонту, а також організовує продаж непридатних деталей і вузлів (далі - металобрухт) за цінами, які узгоджені сторонами в протоколі узгодження ціни металобрухту, оформленому відповідно з формою згідно з додатком № 5 до договору.

За умовами п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016, протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду (місяця) агент надає принципалу звіт агента про реалізацію металобрухту, оформлений за формою згідно з додатком №6 до договору з додатком копій документів, що підтверджують реалізацію металобрухту.

Агент перераховує принципалу грошові кошти, отримані від реалізації металобрухту, в строк не пізніше 10 робочих днів з моменту надходження грошових коштів від покупців металобрухту.

Згідно з п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016, винагорода агента за договором в частині реалізації металобрухту встановлюється в розмір 5% від суми реалізації по угоді, здійсненою агентом з третьою особою на виконання своїх зобов'язань за договором. Сума винагороди агента включає ПДВ (18%). Агент самостійно розраховує винагороду і вказує її в звіті агента про реалізацію металобрухту. Звіт є одночасно актом здачі-приймання надання послуг. Витрати агента по реалізації металобрухту включені в винагороду агента і додатково не відшкодовуються.

Відповідно до п. 6.4 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016, агент щомісяця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, складає, підписує і направляє принципалу звіт агента про реалізацію металобрухту, з додатком копій підтверджуючих документів.

Згідно з п. 10.1 договору, в редакції додаткової угоди №8 від 09.09.2016, договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 включно.

Пунктом 8.2 договору №ДД/В-312/13 від 20.05.2013, в редакції додаткової угоди №9 від 09.09.2016, визначено, що у випадку, якщо шляхом переговорів сторони не змогли дійти згоди, всі спори і розбіжності підлягають розгляду в Господарському суді міста Києва, а відповідно до п. 8.3 цього договору сторони погодили, що зверненню до суду передує претензійний порядок вирішення спорів. Претензія повинна бути розглянута протягом 30 календарних днів з моменту її отримання.

Матеріали справи містять підписаний звіт агента про реалізацію металобрухту за липень 2016 року: №2/ЯРВ/А від 31.08.2016 на загальну суму 97 979,75 рос. руб., термін оплати якого настав 15.09.2016 відповідно до умов п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Претензією №Ю-1090 від 13.12.2016 позивач звертався до відповідача з вимогою сплати заборгованості у розмірі 97 979,75 рос. руб., у відповідь на яку відповідач листом №АО-ИД/Ю-499/16 від 20.12.2016 визнав борг, проте посилаючись на своє скрутне становище, відмовився сплатити заборгованість.

Зважаючи на вищевикладене Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» про стягнення 97 979,75 російських рублів, що еквівалентно 41 969,63 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за агентським договором №ДД/В-312/13 від 20.05.2013.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч. І ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов'язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Частиною 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19 грудня 1992 року, визначено, що компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.

Отже, сторони у договорі можуть самостійно визначити право, яке застосовується до договору, та суд, який буде розглядати та вирішувати спір між ними.

Враховуючи викладене, даний спір підлягає вирішенню в Господарському суді міста Києва із застосуванням матеріального і процесуального права України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016, протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду (місяця) агент надає принципалу звіт агента про реалізацію металобрухту, оформлений за формою згідно з додатком №6 до договору з додатком копій документів, що підтверджують реалізацію металобрухту.

Агент перераховує принципалу грошові кошти, отримані від реалізації металобрухту, в строк не пізніше 10 робочих днів з моменту надходження грошових коштів від покупців металобрухту.

Матеріали справи містять підписаний звіт агента про реалізацію металобрухту за липень 2016 року: №2/ЯРВ/А від 31.08.2016 на загальну суму 97 979,75 рос. руб., термін оплати якого настав 15.09.2016 відповідно до умов п. 3.6 договору, в редакції додаткової угоди №7 від 30.06.2016.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Претензією №Ю-1090 від 13.12.2016 позивач звертався до відповідача з вимогою сплати заборгованості у розмірі 97 979,75 рос. руб., у відповідь на яку відповідач листом №АО-ИД/Ю-499/16 від 20.12.2016 визнав борг, проте посилаючись на своє скрутне становище, відмовився сплатити заборгованість.

Отже, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з перераховування позивачу грошових коштів, отриманих від реалізації металобрухту та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 97 979,75 рос. руб.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97 979,75 російських рублів, що еквівалентно 41 969,63 грн. за агентським договором №ДД/В-312/13 від 20.05.2013 (з наступними доповненнями та змінами) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перша Вантажна Компанія» (105064, Росія, м. Москва, вул. Стара Басманна, буд. 12, будівля 1, ОДРН 11377469828562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Вантажна компанія в Україні» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 72 літера А, код 35839738) суму основного боргу у розмірі 97 979 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) російських рублів 75 коп., що еквівалентно 41 969 (сорок одній тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 11.07.2017.

Суддя В.О. Демидов