Рішення № 67660177, 03.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017Справа №910/7117/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг»

про стягнення 3 864 048,37 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ходюк О.Я. - по дов.

від відповідача: Марфич А.О.- по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» про стягнення 3 864 048,37 грн.

Ухвалою від 03.05.2017р. було порушено провадження по справі №910/7117/17 та призначено її розгляд на 19.05.2017р.

Відповідач у судове засідання 19.05.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, в тому числі, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, приймаючи до уваги ненадання всіх витребуваних судом документів, ухвалою від 19.05.2017р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2017р.

25.05.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Відповідач у судове засідання 08.06.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З огляду на неявку представника відповідача у судове засідання, приймаючи до уваги ненадання всіх витребуваних судом документів, ухвалою від 08.06.2017р. розгляд справи було відкладено на 26.06.2017р.

Представником позивача 09.06.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представником позивача у судовому засіданні 26.06.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, згідно яких частково визнав позовні вимоги.

Представниками сторін у судовому засіданні 26.06.2017р. подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 календарних днів.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення спільного клопотання позивача та відповідача про продовження строків розгляду справи.

Приймаючи до уваги клопотання сторін про продовження строку розгляду спору, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.07.2017р.

Ухвалою від 26.09.2017р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 03.07.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимог визнав частково.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 03.07.2017р.

В судовому засіданні 03.07.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2011р. між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» (позичальник) було укладено договір №1360-11 не відновлювальної кредитної лінії, відповідно до п.1.1 якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 000 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані грошові кошти в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 28.04.2016р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі, наведеному в п.3.1 даного договору.

За умовами п.2.1 договору №1360-11 від 29.04.2011р. видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з дати укладання даного договору по 27.04.2016р. за письмовими заявками позичальника, з дозволу банку, шляхом перерахування з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не буде наведено у письмовій заявці.

Пунктом 3.1 договору №1360-11 від 29.04.2011р. передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту за процентними ставками: 3% річних за період з дня видачі кредитних коштів до моменту передачі позичальником транспортних засобів, наведених у п.5.1 даного договору, в лізинг лізингоотримувачам, але не більше 90 днів з дати видачі кредитних коштів; 9,75% річних після передачі позичальником транспортних засобів в лізинг лізингоодержувачам чи після спливу 90 днів з дати видачі кредитних коштів до строку повернення кредиту, наведеного у п.2.4 договору; у випадку порушення позичальником строків погашення кредиту (частини кредиту), згідно графіку, наведеному у п.2.4 договору, 19,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобовязання за кредитом згідно вищенаведеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості; 19,5% за період з 29.04.2016р. до дня фактичного погашення заборгованості.

Пунктом 3.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення грошових коштів на позичковий рахунок. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів у році (366 днів у високосному році), в місяці - за календарем.

Згідно п.3.4 договору №1360-11 від 29.04.2011р. нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк до 26 числа кожного місяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У наведений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа місяця до 25 числа поточного місяця (включно).

У розділі 5 договору №1360-11 від 29.04.2011р. контрагентами було погоджено умови забезпечення кредиту та фінансовий стан позичальника.

Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного погашення сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.4 договору №1360-11 від 29.04.2011р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1360-11 від 29.04.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-10571 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

У додатку №1 до договору контрагентами погоджено графік погашення кредитної лінії.

Додатковими угодами від 31.05.2011р., від 30.06.2011р., від 23.08.2011р., від 24.11.2011р., від 19.12.2011р., від 24.01.2012р., від 01.03.2012р., від 01.03.2012р., від 15.03.2012р., 15.03.2012р., від 30.03.2012р., від 17.04.2012р., від 26.04.2012р., від 25.05.2012р., від 25.05.2012р., від 31.05.2012р., від 14.06.2012р., від 14.07.2012р., від 26.06.2012р., від 26.06.2012р., від 31.07.2012р., від 23.08.2012р., 26.11.2012р., від 20.12.2012р., від 22.01.2013р., від 26.02.2013р., від 26.03.2013р., від 26.03.2013р., від 25.07.2013р., від 25.07.2013р., від 06.08.2013р., від 20.08.2013р., від 26.11.2013р., від 28.11.2013р., від 03.12.2013р., від 26.12.2013р., від 27.01.2014р., від 25.02.2014р., від 27.02.2014р., від 25.04.2014р., від 27.03.2014р., від 25.04.2014р., від 23.05.2014р., від 27.05.2014р., від 23.06.2014р., від 24.07.2014р., від 31.07.2014р., від 14.08.2014р., від 26.08.2014р., від 30.09.2014р., від 23.10.2014р., від 30.10.2014р., від 27.11.2014р., від 25.12.2014р., від 25.12.2014р., від 26.02.2015р., від 25.03.2015р., від 14.04.2015р. до договору №1360-11 від 29.04.2011р. вносились зміни.

Зокрема, додатковою угодою від 26.02.2015р. контрагентами погоджено, що на умовах спірного правочину банк відкриває позичальнику не відновлювальну лінію на загальну суму 2 758 274 грн.

Внесено зміни до п.3.4 договору №1360-11 від 29.04.2011р., а саме визначено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк до 26 числа кожного місяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У наведений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 25.02.2015р. включно в строк до 31.03.2015р.

14.04.2015р. сторонами також було погоджено додаток №33 до договору №1360-11 від 29.04.2011р., в якому викладено графік зниження ліміту кредитної лінії. Згідно означеного графіку датою внесення останнього платежу є 28.04.2016р.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №1360-11 від 29.04.2011р. банком було видано позичальнику кредитні кошти на загальну суму 4 996 796,09 грн., на підтвердження чого заявником представлено до матеріалів справи меморіальні ордери та банківську виписку з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг».

При цьому, судом прийнято до уваги, що представником відповідача в процесі розгляду справи обставини щодо належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором не заперечувались, а факт отримання грошових коштів за кредитним договором Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» №1360-11 від 29.04.2011р. було підтверджено.

Як свідчать представлені суду документи, за весь час користування відповідачем кредитними коштами, банком на підставі умов договору №1360-11 від 29.04.2011р. було нараховано відсотки на загальну суму 1411210,49 грн.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Як вказувалось вище, п.3.4 договору №1360-11 від 29.04.2011р. визначено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк до 26 числа кожного місяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У наведений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 25.02.2015р. включно в строк до 31.03.2015р.

14.04.2015р. сторонами також було погоджено додаток №33 до договору №1360-11 від 29.04.2011р., в якому викладено графік зниження ліміту кредитної лінії. Згідно означеного графіку датою внесення останнього платежу є 28.04.2016р.

Отже, виходячи з умов договору №1360-11 від 29.04.2011р. (з урахуванням численних змін) та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк сплати процентів за користування не відновлювальною кредитною лінією та строк повернення позичальником кредитних коштів настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» належним чином свої обов'язки за договором №1360-11 від 29.04.2011р. виконано не було, проценти за користування не відновлювальною кредитною лінією в повному обсязі сплачено не було, кредитні кошти банку не повернуто, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за процентами в сумі 879 195,07 грн. та за тілом кредиту в розмірі 2490 190,28 грн.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти, приймаючи до уваги вимоги вищезазначених правових норм та умови договору №1360-11 від 29.04.2011р., враховуючи те, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не зарперечив, належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №1360-11 від 29.04.2011р. не відновлювальної кредитної лінії, не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 2 490 190,28 грн. та процентів за користування кредитними коштами в сумі 879 195,07 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних про стягнення пені в сумі 494663,02 грн. При цьому, суд в виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.8.1 договору №1360-11 від 29.04.2011р. за прострочення повернення кредитних коштів та/чи сплати процентів та/чи комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на порушення позичальником строків повернення кредитних коштів, позивачем за період з 29.04.2016р. по 29.10.2016р. було нараховано пеню на загальну суму 412446,27 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку пені за прострочення строків повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що останній є обгрунтвоаним та арифметично вірним.

Одночасно, за порушення позичальником строків сплати процентів за користування кредитними коштами банком нараховано та заявлено до стягнення неустойку за період з 29.04.2016р. по 29.10.2016р. (з урахуванням збільшення заборгованості за процентами) на загальну суму 82216,75 грн.

Однак, за висновками суду, наведений позивачем розрахунок пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом є необґрунтованим. При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №1360-11 від 29.04.2011р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не вбачається у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом шістьма місяцями.

Наразі, судом прийнято до уваги, що загалом заявником заявлено період стягнення з 29.04.2016р. по 29.10.2016р., проте, при визначенні суми заборгованості, на якому здійснюється нарахування визначено заборгованість з процентів за період з 29.04.2011р. по 30.09.2016р. (розрахунок б/н від 09.06.2017р.), що фактично суперечить приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, з огляду на умови договору щодо строку сплати відсотків.

Після здійснення власного перерахунку з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 48 774,14 грн.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» про стягнення пені, а саме на загальну суму 461 223,41 грн.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КрАЗ Лізинг» (01010, м.Київ, вул.Івана Мазепи, будинок 11-Б, ЄДРПОУ 34979070) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м.Київ, вул.Артема, будинок 60. ЄДРПОУ 09807856) заборгованість за кредитом в сумі 2 490 190,28 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 879 195,07 грн., пеню в сумі 461 223,41 грн. та судовий збір в сумі 57 459,13 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.07.2017р.

Суддя Спичак О.М.