Рішення № 67659878, 06.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/80/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 Справа № 908/1164/17

За позовом: Фермерського господарства “Лучисте-2А” (72202 Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд. 2а)

до відповідача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про визнання договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р. поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р. про поновлення договору на 49 років

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 20.08.1996 р., голова фермерського господарства, ОСОБА_3, довіреність № 2/01 від 01.01.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 32 від 17.05.2017 р.

СУТЬ СПОРУ:

06.06.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства “Лучисте-2А” до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р. поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р. про поновлення договору на 49 років.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2017 р., позовну заяву передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 07.06.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1164/17, присвоєно справі номер провадження 27/80/17 та призначено судове засідання на 21.06.2017 р.

У судовому засіданні 21.06.2017 р., за участю представників сторін від позивача: ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1 від 20.08.1996 р., голова фермерського господарства; ОСОБА_3, дов. № 2/01 від 01.01.2017 р.; від відповідача: ОСОБА_5, дов. № 27 від 20.04.2017 р., відповідно до ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, на вимогу позивача здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

У судовому засіданні 21.06.2017 р. оголошувалася перерва до 06.07.2017 р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

06.07.2017 р. до початку судового засідання до канцелярії суду о 10:55 год. позивачем надано клопотання № 1 про надання дозволу на здійснення фото, відеозапису та звукозапису в залі судового засідання під час розгляду справи № 908/1164/17, призначеної на 06.07.2017 р. о 12:00 год. своїми власними засобами і силами з метою за документування судового процесу, захисту своїх законних прав та інтересів, після кожного судового засідання зробити фотозйомку всіх документів, які мають і будуть надходити до судової справи для подальшого вивчення справи.

Клопотання позивача прийнято та задоволено судом.

06.07.2017 р. продовжено розгляд справи № 908/1164/17.

Судове засідання розпочалося о 13 год. 05 хв., а не о 12 год. 00 хв., за участю представників сторін від позивача: ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1 від 20.08.1996 р., голова фермерського господарства; ОСОБА_3, дов. № 2/01 від 01.01.2017 р.; від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 32 від 17.05.2017 р., у зв’язку із участю сторін у іншому судовому засіданні, яке відбувалося у приміщенні господарського суду Запорізької області, з іншим складом суду.

Судове засідання розпочалося о 13 год. 05 хв. в залі судового засідання № 200 із здійсненням відеофіксування судового засідання, за допомогою з використанням програмного комплексу TrueConf.

Крім того, відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”. Технічна фіксація здійснювалася на звукозаписувальному пристрої, інвентарний номер 1046009с.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

06.07.2017 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області о 10-58 год. надійшла заява з запереченнями Фермерського господарства “Лучисте-2А” про відвід судді Дроздової С.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 р. відмовлено Фермерському господарству “Лучисте-2А” у задоволенні заяви в порядку статті 20 ГПК України про відвід судді Дроздової Світлани Сергіївни у справі № 908/1164/17, текст даної ухвали оголошено представникам сторін у судовому засіданні.

При розгляді справі № 908/1164/17 о 13:54:40 год. суддею Дроздовою С.С. оголошено перерву на 10 хвилин, у зв’язку із зміною залу судового засідання, а саме: зал судового засідання № 200 був замінений на № 123 зал судового засідання , у зв’язку з розглядом у залі судового засідання № 200 справи № 904/10325/16 в режимі відеоконференцзв’язку з Дніпропетровським апеляційним господарським судом, з використанням програмного комплексу TrueConf, про що суддею Дроздовою С.С., провідним спеціалістом відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій господарського суду Запорізької області ОСОБА_6, секретарем судового засідання Шолоховою С.В. складено акт від 06.07.2017р. у справі № 908/1164/17.

У залі судового засідання № 123 о 14:01 год. продовжено слухання справи № 908/1164/17 з фіксуванням судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”. Технічна фіксація здійснювалася на звукозаписувальному пристрої, інвентарний номер 10460001с.

У судовому засіданні 06.07.2017 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, надав правове обґрунтування позву та документи, витребувані ухвалою суду (приєднані до матеріалів справи). В обґрунтування позову зазначив наступне: 27 квітня 2007 року між позивачем - Фермерським господарством «Лучисте-2А» та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області відповідно до чинного на той час законодавства та розпорядження Голови Веселівської райдержадміністрації Запорізької області № 163 від 18.07.2006р. та № 56 від 19.03.2007 р. був укладений договір оренди землі № 29. Проведена грошова оцінка земельної ділянки. Прийнято рішення про умови надання земельної ділянки дотримання таких умов: при складанні технічної документації обов'язково керуватися ЗУ «Про землеустрій»» Про оренду землі» застосувати «Еталон проекту відведення», розроблений Центром державного земельного кадастру та затверджений Державним комітетом України по земельних ресурсах 18.06.1999р., «Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів...» із змінами внесеними згідно наказу Держкомзему № 174 від 02.07.2003 року. Веселівський районний відділ земельних ресурсів надали висновок № 585 від 07.11.2006 р. по технічній документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про наявні обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки. Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства надали висновок за № 05-15/659 від 13.10.2006 р. щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Веселівська селищна рада Веселівського району Запорізької області надала висновок № 878 від 09.11.2006 р. по технічній документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про наявні обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки. Були визначені і узгодженні істотні умови договору оренди № 29. 14 травня 2007 року цей договір був зареєстрований за реєстраційним номером 040726800031. Ф.Г. «Лучисте-2А». в особі голови ОСОБА_2, своєчасно зареєстрував своє речове право оренди з правом пролонгації договору оренди № 29 від 27 квітня 2007 року на 35.2739 га ріллі і отримав ОСОБА_7 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 36944022 від 29.04.2015 р. (11:08:14 ч.).

Предметом вказаного договору є оренда земельної ділянки площею 35,2739 га ріллі. Договір був укладений строком на 10 років, але з кінцевою датою його дії -01.01.2017р. Пунктом 8 договору, в якому вказаний строк його дії, сторонами визначено, що після його закінчення орендар має переважне право поновити договір на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, що регулює оренду землі є ОСОБА_8 України «Про оренду землі» (далі - ОСОБА_8).

Умови пункту 8 договору № 29 відповідають нормам ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до сплив}' строк} договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 4 ст. 122 Земельною кодексу України та ч.4 ст.4 Закону України «Про оренду землі» Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, є їхнім орендодавцем.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства

України від 29.09.2016 р. № 333 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 р. за № 1391/29521) Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Керуючись вказаними нормами закону, Фермерське господарство «Лучисте-2А» своєчасно 21.09.2016 р. вперше звернулось до відповідача - ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Запорізькій області, як до орендодавця, з листом-повідомленням № 1 про намір продовжити дію договору на 49 років. До листа-повідомлення був наданий проект додаткової угоди на продовження договору оренди на 49 років № 29 від 27 квітня 2007 року, договір зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ Дії Центр Державного земельного кадастру реєстраційний № 040726800031 від 14 травня 2007 року.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом-повідомленням від 25.10.2016 р. № 27-8-0.41-7905/2-16 відмовило у продовженні договору оренди на 49 років, а натомість вказало на необхідність надання додаткових документів, які не передбачені чинним законодавством України, а саме відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. Також в цьому листі-повідомленні відповідач зазначає, що фермерським господарством «Лучисте-2А» додано лише один екземпляр проекту додаткової угоди.

Вдруге позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 1 31 жовтня 2016р., до якого додав довідку від Державної фіскальної служби України про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати: відомості про стан та використання земельної ділянки, а також три примірники додаткової угоди про продовження строку дії договору на 10 років.

Третій лист-повідомлення № 5 та заява № 11 з необхідними додатками, в тому числі з 4 примірниками додаткової угоди, були подані відповідачу 07.11.2016 р.

На всі три звернення 15.11.2016 р. позивач отримав одну загальну відповідь за № 27-8-0.41-8434/2-16, в якій було вказане, зокрема наступне:

«При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, річна сума орендної плати не може дути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Крім того, при визначенні розміру орендної плати Головне управління керується листом Держгеокадастру від 14.12.2015 М- ДС-22-28-0.13-17122/23-15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років. Тому, пропонуємо при поновленні договору оренди землі визначити істотні умови договору: розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років».

Відділ Держгеокадастру керується листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 №ДС-22-28-0.13-17122/23-15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що дорученням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру тільки рекомендується утриматись від вчинення певних дій. Ці рекомендації не є нормативно - правовим актом, обов'язковим для сторін правочину.

Відповідно до п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно статті 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Під час передавання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи Держгеокадастру та їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Запропоновані відповідачем нові умови договору не могли нас задовольнити, особливо ті. що стосуються безпідставного завищення орендної плати до рівня 8% від грошової нормативної оцінки землі.

Орендна плата в 8% відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, як вимагає Головне управління Держгеокадастру. означає забрати земельну ділянку насильницьким шляхом. Цю земельну ділянки власник (розпорядник) пропонував багатьом особам, але ніхто не захотів їх брати в оренду. Я ризикнув, погодився взяти цю земельну ділянку і мені пообіцяли, що плата, за користування нею, буде у розмірі земельного податку. Тому я неодноразово намагався пояснити своє становище, що така пропозиція для фермерського господарства є неможливою і просив порозуміння з боку ОСОБА_1 управління Держтеокадастру до виниклої ситуації, яка залишилась без належної уваги.

Підтвердженням і доказами цього стали неврожайні 2012-2013 років, фермерське господарство «Лучисте-2А» було на межі банкрутства. Позивач був вимушений взяти кредит. Намагався навіть продати свій власний земельний пай, щоб розрахуватися з боргами. Такими своїми діями з боку ОСОБА_1 Управління Держтеокадастру Запорізької області видно явне бажання зруйнувати господарство позивача, лишити його розвитку.

Позивач зазначив щодо терміну дії договору, запропонованого головним управлінням Держтеокадастру у Запорізькій області на 7 років. Так, такий строк оренди взагалі не виправдав наші сподівання та є неприйнятним для ФГ «Лучисте-2А». Так у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а том)- вона мала усі підстави вважати, що таке рішення с дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України", де суд дійшов висновку, що "ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

ОСОБА_8 України "Про оренду землі" встановлював, що строк оренди сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва визначався з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Фактично сторони мали право погодити строк між собою в межах граничного максимального строку (49 років). Водночас, за даними Української аграрної асоціації, проекти сівозміни розробили лише 2% землекористувачів. Розроблення проектів було вкрай не практичним, оскільки земельні масиви у користуванні постійно змінювались, що робило процес їх розроблення безкінечним та дорогим. Сторони могли домовлятися і укладати як довгострокові, так і короткострокові договори оренди. Проте, укладення договорів на короткий строк не стимулювало орендарів дбати про родючість ґрунтів, що подекуди призводило до їх виснаження. Нова ж редакція закону скасувала обов'язковість проектів сівозміни, натомість зафіксувала мінімальний 7-річний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренд) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства та особистого селянського господарства.

Запровадження мінімального строку користування земельними ділянками, за задумом законодавця, має забезпечити раціональне використання земель та заохочувати орендарів поліпшувати якість ґрунту орендованих земельних ділянок. Подібний досвід існує в європейських; країнах. Так, наприклад, у Франції, яка є одним з найбільших сільськогосподарських експортерів в Європі, встановлений 9-

річний мінімальний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. При цьому також діє принцип заохочення укладення договорів і на більш тривалий строк, а також зменшення податкового навантаження, за рахунок зниження податкової ставки на дохід, отриманий від оренди землі. Мінімальний строк оренди діє також в Бельгії (9 років), Нідерландах (6 років) та деяких інших країнах Європейського Союзу.

З огляду на вищезгаданий європейський досвід можна стверджувати, що запровадження в України мінімального строку для договорів оренди землі відповідає практиці країн з високою ефективністю сільськогосподарського виробництва. Чим законотворень заохочує орендарів працювати на землі та

укладати договори оренди на більш тривалий термін.

Строк дії договору оренди землі є його істотною умовою (згідно із статтею 15 Закону «Про оренду землі»). Враховуючи частину першу статті 651 Цивільного Кодексу України та положення статей 19, 30 Закону України «Про оренду землі», можна вносити зміни до умов договору оренди землі в частині строків його дії.

Однак, не зважаючи на законодавчу базу яка заохочує укладати договори оренди на більш тривалий термін не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі № 29 на 49 років. Позивач продовжує використовувати земельну ділянку, що є предметом договору № 29, в нашій господарській діяльності у власних інтересах та інтересах держави за її цільовим призначенням і на рік вперед проплатили орендну плату за 2017 рік. Доказом належного виконання цього зобов'язання є додані до позовної заяви довідка про відсутність заборгованості з податків та зборів станом на 15 травня 2017р. квитанції про сплату орендної плати за 2017 рік та податкові декларації.

Позивач продовжує користування спірною земельною ділянкою та вносимо відповідну орендну плату після закінчення строку дії договору, які свідчать про наш намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону (див. Правову позицію ВСУ у справі № 6-2540цс16 від 23 листопада 2016 року).

Про належне виконання нами прийнятих на себе зобов'язань в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням свідчать документи, що додані до позовної заяви, зокрема, Відомості про факт належного виконання орендарем своїх обов'язків від 31.10.2016 р. № 268. звернення Клопотання Веселівської районної ради від 04.11.2017р. № 444/02-10 до ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру у Запорізькій області про пролонгацію договорів оренди в тому числі договору оренди № 29.

Позивач вважає, що при такому стані справи ми маємо повне право на поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та виготовленої технічної документації на земельну ділянку з розробленням проекту її відведення.

Для вказаного поновлення договору необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди без рішення ради.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин пергаої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219нс 14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс 15 та у справі № 6-4цс15, у постанові від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15 від 25.05.16 у справі №911/1707/15.

Таким чином, припис зазначеної вище норми пов'язує автоматичне поновлення договору з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який, в свою чергу, має підтверджуватись або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання.

З огляду на те, що всі заперечення відповідача щодо продовження строку дії договору відбувались до закінчення строку його дії, а також на те, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди позивач не отримав письмового повідомлення про відсутність наміру орендодавця продовжувати договір оренди, про звільнення земельної ділянки та її повернення орендодавцю, то вважаємо, що договір оренди землі № 29 є поновленим на 49 років.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Тобто законом заборонено відмовляти орендарю в підписанні додаткової угоди до договору оренди землі або зволікати з її підписанням під загрозою оскарження таких дій або бездіяльності до суду.

Практикою Європейського суду з прав людини вироблено принцип, згідно з яким «органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права інакше ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах... економічного добробуту країни... або з метою захисту прав і свобод інших осіб».

З огляду на це, ВСУ вважає правильною практику судів, які відповідно до ст. 33 Закону визнають укладеною додаткову угоду до договору оренди землі про поновлення дії цього договору в разі не підписання її орендодавцем, якщо орендар не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення відповідного договору й після спливу строку його дії продовжує користуватися земельною ділянкою, а орендодавець протягом місяця після спливу строку дії договору не висловив заперечень проти додаткової угоди.

Саме принцип верховенства права закладено в зміст ст. 33 Закону, яким визначено, що не підписання додаткової угоди до договору або зволікання із цим дає право орендарю звернутися до суду. Втім, і це найважливіше, зволікання та не підписання додаткової угоди до договору не припиняє самих відносин оренди землі.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ч.ч. 6-10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленими спірного договору оренди землі на 49 років і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із приписами статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (ч. 1). У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ч. 2).

Але ж я хотів би ще добавити, що у виниклих наших правовідносинах мова йдеться про пролонгацію договорів оренди, а у такому випадку, кожна сторона має право викласти письмово свої наміри про продовження дії договору оренди землі, або не продовжувати.

Відповідач - головне управління Держтеокадастру у Запорізькій області не повідомив мені заздалегідь, про свій намір продовжувати чи не продовжувати дію договору оренди землі з фермерським господарством, а це слід розуміти, що відповідач головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не заперечував проти пролонгації існуючого договору оренди землі. З мого боку, я повідомив належним чином, що маю намір продовжити дію договору оренди землі і навіть своїми конкретними діями, відповідно до ст. 642 ЦК України підтвердив намір продовжити дію договору оренди землі, тобто, фермерське господарство «Лучисте-2Л». голова ОСОБА_2, восени 2016 року на поле вивозили гній, засіяли поле ячменем озимим. Навесні 2017 року сходи ячменю підкормили карбамідом (азотним добривом), провели обприскування гербіцидом та мікродобривами. Це свідчить і про подальше користування та намір і далі користуватися цією земельною ділянкою. Про це власнику землі Веселівській державній районній адміністрації Запорізької області, так і ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області було відомо, і вони проти цього не заперечували. Такий факт може свідчити про те що договір оренди землі був пролонгований на 49 років на тих самих умовах.

Отже, спонукання до укладання договору, а у даному випадку буде вірніше, пролонгація дії договору оренди землі терміном на 49 років – це відносини, які пов'язані з розглядом господарських договорів. Вони є предметом цивільного права, а тому відповідні права суб'єктів підлягають захисту шляхом звернення до суду в порядку, передбаченому для захисту цивільних прав.

У ст. 20 Господарського кодексу України, яка передбачає такий спосіб захисту прав, як установлення господарських правовідносин. Оскільки однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України), цей спосіб захисту опосередковує позовні вимоги про зобов’язання укласти договір. Крім вимоги про спонукання до укладення договору оренди землі, орендар може заявити вимогу про спонукання до продовження дії договору оренди на новий термін.

Як свідчить судова практика, більшість позовів про спонукання до укладення договорів складають саме позови про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки. Але ж мій позов, про не укладання договору оренди, а продовження строку (пролонгація) договору оренди на тих самих умовах терміном на 49 років. Фермерському господарству «Лучисте-2А» голова ОСОБА_2 було передано в оренду земельну ділянку площею 35,2739 га відповідно до ст.124 ЗК України. Тобто це питання вирішувалось на сесії районної Ради, відповідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і було прийнято відповідне рішення про передачу в оренду земельної ділянки шляхом укладання договорів. Виготовлена та оплачена технічна документація на підвід земельних ділянок в натурі на місцевості.

Тобто, власник землі вже прийняв відповідне рішення про надання земельної ділянки фермерському господарству «Лучисте-2А» в оренду, але ухиляється від продовження дії такою договору. Це зумовлено тим, що законодавство не передбачає підстав для відмови уповноваженого органу від продовження дії такого договору за наявності чинного рішення нього органу про надання земельної ділянки в оренду.

Пролонгація строків оренди земельної ділянки є продовження строків договору оренди земельної ділянки на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Отже, якщо після спливу місячного терміну, передбаченого для пред’явлення заперечень щодо пролонгації договору оренди, орендодавець фактично відмовляється переоформити відповідну угоду на новий строк, то це дає мені право звернутися до суду з вимогою визнати договір оренди земельної ділянки площею 35.2739 га поновленим на 49 років.

Такий спосіб захисту адекватний порушеному праву на укладання договору оренди на новий строк та випливає зі ст.638 ЦК України, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Оскільки домовленість щодо істотних умов договору оренди земельних ділянок була досягнута нами при укладанні договору оренди 27 квітня 2007 року на 35,2739 га і ст.ЗЗ Закону України «Про оренду землі» передбачає поновлення таких договорів на тих самих умовах, такі договори оренди вважаються пролонгованими.

Таким чином, враховуючи те, що орендодавець не надав претензії щодо неналежного виконання фермерським господарством «Лучисте - 2А», голова ОСОБА_2, умов договору оренди земельної ділянки № 29 площею 35,2739 га у визначений законом місячний термін, після закінчення дії договору оренди земельної ділянки 01.01.2017 р., а фермерське господарство «Лучисте-2А» своїми діями, продовжує працю на земельній ділянці, то договір оренди слід вважати пролонгованим.

Дивлячись на усю наявну у позивача переписку очевидно, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області діє не в інтересах розвитку фермерського господарства, що спонукає мене до звернення у судові органи, таким чином забираючи наші законні права та інтереси гарантовані Конституцією України. Звертаючись у державні органи влади мені відповідали, що закон тільки на папері. Читаючи всі статті законів у відповідях ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області вони підходять найточніше, тільки не враховуючи Конституцію України та закон «Про звернення громадян» де бере початок втрати законних прав та інтересів, втрати дорогого часу та грошей фермерського господарства.

Приклад цього, це сьогоднішнє насильницьке забрання у фермерського господарства «Лучисте-2А», голова ОСОБА_2, земельної ділянки 35,2739 га, запропонувавши або платити 8% або заберемо землю, на якій я за 10 (десять) років тяжкої праці зробив рекультивацію, а всі державні органи влади відмовляються надавати документи, які свідчать про те, що ця земельна ділянка підлягала рекультивації, посилаючись на те, що документи загубились, або вони не пам"ятають як це було.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Оскільки грунт на ділянці перенасичений солями, то необхідні заходи для відновлення його властивостей. До таких заходів відноситься рекультивація. Більш детальні положення про рекультивацію вміщені у ст. 52 ч.і та ст. 53 Закону України «Про охорону земель». У ст. 53 вищевказаного закону зазначаються види рекультивації, серед яких є біологічна рекультивація. Біологічна рекультивація - це комплекс заходів щодо створення сприятливого водно-повітряного та поживного режимів грунту для сільськогосподарських і лісових культур. Комплекс заходів біологічної рекультивації земель для сільськогосподарського використання визначається фізико-хімічними властивостями підстеляючих порід і нанесеного родючого шару грунту або потенційно родючої породи. Цей комплекс охоплює запровадження сівозмін, насичених культурами на сидеральне добриво, внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив, мульчування, тощо.

Також, позивач звернув увагу на статтю 193 ЗКУ - наприклад у 2008 році в Україні проведено рекультивацію 2098 га (у тому числі і ця земельна ділянка 35 га ріллі).

Позивач просить поважний суд взяти до уваги те що. фермерським господарством «Лучисте-2А». понесенні величезні витрати на рекультивацію земельної ділянки, на її обробку, утримання у належному стані, посів, підживлення, на закупівлю хімічних препаратів, добрив, дизельного палива, і витрачено багато років нашого життя на тяжку працю. Також, позивач просить суд урахувати довідки місцевих органів влади, голови Веселівської селищної ради ОСОБА_9 від 04.11.2016 року за № 02-05-11/2837 та відомості про стан і використання земельної ділянки 35,2739 га від 31.10.2016 р. № 268. Також, позивач просить суд урахувати клопотання місцевих органів влади, голови Веселівської районної ради ОСОБА_10 від 04.11.16 року № 444/02-10 до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати договір оренди землі № 29 укладений 27 квітня 2007 року між Фермерським господарством «Лучисте-2а» та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р. про поновлення договору на 49 років, та стягнути з відповідача на користь позивача 3 200 грн. 00 коп. судового збору.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2017 р. проти позову заперечив, на підставах, викладених у письмовому відзиві, наданому до канцелярії суду о 10:51 год. 06.07.2017 р. (приєднаний до матеріалів справи), в обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне: 27.04.2007 між Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області та Фермерським господарством «Лучисте-2А» укладено договір оренди землі № 29, який зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.05.2007 р. за № 040726800031. Розділ «Строк дії договору» (п. 8) містить інформацію, що вищевказаний договір укладено на 10 років і діє до 01.01.2017 року. Крім того, у вказаному розділі обумовлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж на 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію. Так, 21.09.2016 р. ФГ «Лучисте-2А» вперше звернулось до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Запорізькій області, як розпорядника земель сільськогосподарського призначення, з листом-повідомленням № 1 (вх. 27-4641/0/1-16 від 29.09.2016 р.) про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення розміром 35,2739 га ріллі терміном на 49 років (договір № 29 від 27 квітня 2007 року, кадастровий номер 2321255100:11:021:0014) на попередніх умовах, щодо яких сторони дійшли згоди, зазначені у Договорі оренди землі (договір № 29 від 27 квітня 2007 року).

25.10.2016 р. на вище вказаний лист-повідомлення, Головне управління

Держгеокадастру надало відповідь листом-повідомленням № 27-8-0.41-7905/2-16, яким відмовлено у поновленні договору оренди землі на тій підставі, що орендар, звернувшись з листом повідомленням № 1 від 21.09.2016 запропонував внести зміни до істотних умов договору, а саме умов щодо строку оренди земельної ділянки, з 10 років на 49 років, що не приймається орендодавцем.

Крім того, додатки до листа-повідомлення № 1 від 21.09.2016 р. не містили відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору, що стало ще однією підставою для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Виконання обов'язків землекористувачів визначених ст. 96 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 згаданої статті землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за

свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу,

за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної

ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та

землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам

місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших

природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

В контексті наведених норм матеріального права зазначаємо, що починаючи з 01.01.2013 р. (на момент коли Головне управління стало розпорядником вказаної земельної ділянки) орендар не надав на адресу ОСОБА_1 управління дані про стан і використання земель, як того вимагає п. 31 оспорюваного договору та п. «д» ст. 96 Земельного кодексу України.

31 жовтня 2016р. позивач вдруге звернувся до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру із листом-повідомленням № 1 (вх. № 27-5288/0/1-16 від 31.10.2016) до якого, на виправлення недоліків, було додано довідку від Державної фіскальної служби України про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати; відомості про стан та використання земельної ділянки, а також три примірники додаткової угоди про продовження строку дії договору на 10 років.

Через певний, короткий проміжок часу, а саме 07 листопада 2016, ФГ «Лучисте-2А» подало третій лист-повідомлення № 5 (вх.27-5473/0/1-16 від 0-7.11.2016) та заяву № 11 (вх. 27-5467/0/1-16 від 07.11.2016) з необхідними додатками, в тому числі з 4 примірниками додаткової угоди.

На всі три звернення, 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 управління було надано відповідь листом № 27-8-0.41-8434/2-16, якою запропоновано поновити договір оренди № 29 від 27 квітня 2007 року, на умовах 8% орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років.

Надаючи вказану відповідь, Головне управління Держгекадастру у Запорізькій області керувалося листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 №ДС-22-28-0.13-17122/23- 15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років.

Проте, відповіді на лист ОСОБА_1 управління від 15 листопада 2016 року № 27-8-0.41-8434/2-16 отримано не було.

У зв'язку з цим, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вважає, що між ним та ФГ «Лучисте-2А» не було досягнено домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, саме тому переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

У позовній заяві ФГ «Лучисте-2А» посилається, що лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 № ДС-22-28-0.13-17122/23-15 носить рекомендаційних характер та не є обов'язковим для сторін правочину.

Оскільки, вказаний лист не суперечить приписам нормативно-правових актів, то Головне управління Держгеокадастру цілком правомірно використало його в обґрунтування власної позиції.

По-друге, Закон України «Про оренду землі» встановив мінімальний 7-ми річний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. За задумом законодавця такий строк забезпечує раціональне використання земель, надає змогу перевірити по спливу цього терміну чи забезпечувалося належне використання земельної ділянки та попереджати виснаження земель.

Таку позицію займає і практика Європейського Суду з прав людини, якою вироблено принцип, згідно з яким «органи державної влади не можуть втручатися у здійснення права інакше ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах...економічного добробуту країни».

По-третє, позивач посилається на те, що всі заперечення відповідача щодо продовження строку дії договору відбувалося до закінчення строку його дії, а також, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди ФГ «Лучисте-2А» не отримувало письмового повідомлення про відсутність наміру орендодавця продовжувати договорі оренди.

З вказаного питання, зазначаємо те, що позивач до закінчення строку дії договору оренди, а саме 21.09.2016 звернувся з пропозицією поновлення вказаного вище договору оренди земельної ділянки. Як вже було зазначено вище, на цей лист, мало місце заперечення ОСОБА_1 управління від 25.10.2016 № 27-8-0.41-7900/2-16 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки. Заперечення було надано в місячний термін, як того і вимагає земельне законодавство.

Саме тому, варто говорити про те, що до спірних правовідносин доречно та правильно буде застосувати ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Така позиція випливає, також і із судової практики та полягає у наступному.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі», яка унормовує питання поновлення договору оренди землі, містить дві самостійні конструкції щодо поновлення договору на новий строк, перша закріплена в частині 1 цієї статті, друга закріплена у ч. 6 цієї ж норми.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (на поновлення договору оренди землі).

Частиною 4 ст. 33 Закону передбачено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частина 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин не застосовується з наступних підстав:

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, лише у разі якщо орендар не звертався до орендодавця з листом - повідомленням про поновлення договору оренди і відповідно не надсилав орендодавцю додаткову угоду, а просто мовчки продовжував користуватися земельною ділянкою після того, як закінчився строк договору оренди, і за умови, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав орендарю лист повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.

В даному ж випадку орендар (позивач по справі) надіслав до орендодавця додаткову угоду, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав орендарю лист повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.

За таких підстав, в даному випадку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин не може бути застосована.

До спірних правовідносин застосовуються частини 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, слід зазначити, що аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України по судовим справам, де розглядаються ідентичні правовідносини.

Зокрема, така позиція висвітлена Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2015 року по справі 6-10цс15. З огляду на об'ємність вказаної позиції та її однотипністю з позицією, викладеною в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, в цих письмових поясненнях вона не дублюватиметься.

Також, така позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 23 березня 2016 року по справі 6-146цс16 (копія наявна на офіційному веб-сайті Верховного Суду України).

Так, згаданий суд в наведеній постанові зазначив, що цитую:

«Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.»

Підсумовуючи наявність наведених обставин в контексті правової позиції, висвітленої Верховним Судом України, слід зазначити, що для застосування норми матеріального права, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», повинні мати місце лише події, пов'язані з продовженням користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 управління, до спірних правовідносин по справі № 908/1164/17 не можна застосувати норми матеріального права, викладені в ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

У спірних правовідносинах підлягають застосування норми ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Окремо слід зосередити увагу на ключовому моменті, який полягає в тому, що під час поновлення договору оренди землі можуть мати місце лише події, передбачені або ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", або ч. 6 цієї ж статті закону. Одночасна наявність цих подій є взаємовиключною. Відповідно, і застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, викладених в ч.ч.1-5 та в ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у судових справах може відбуватись лише шляхом їх взаємовиключення.

Також слід дослідити невелику по об'єму позицію Верховного Суду, викладену у згаданій постанові, яка дозволяє встановити обставину неможливості застосування до спірних правовідносин у справі № 908/570/16 норми матеріального права, яка висвітлена в ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Так, цитую: «Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.»

Отже, для застосування згаданої норми матеріального права повинні мати місце лише події, пов'язані з продовженням користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

У спірних правовідносинах, які розглядаються по справі № 908/1164/17, серед інших, мали місце такі події: орендар до закінчення строку дії договору звернувся до ОСОБА_1 управління з листом-повідомленням та додатковою угодою; орендарю направлено лист-повідомлення від 25.10.2016 про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, враховуючи наявність обставин, викладених в попередньому абзаці цих письмових пояснень, на думку ОСОБА_1 управління, до спірних правовідносин по справі № 908/1164/17 не можна застосувати норми матеріального права, викладені в ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», як того хоче позивач.

По-четверте, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, нормами вказаної статті передбачено, що розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності належить до виключних повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

На думку відповідача, позовні вимоги в частині укладення додаткової угоди до договору оренди землі не відноситься до компетенції господарських судів, враховуючи положення п. 2.14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2016 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Зокрема, п. 2.14 зазначеної постанови встановлено, що за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Головне управління, також, поділяє правову позицію, яка була сформована під час розгляду чисельних судових справ, в частині, що положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, враховуючи при цьому статті 6, 203, 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його за наявності вільного волевиявлення особи, непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Зокрема, з точки зору управління, вищезазначена правова позиція в першу чергу базується на наступних фундаментальних засадах цивільного законодавства:

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (стаття 203 ЦКУ);

- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316

ЦКУ);

- власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном(ст. 317 ЦКУ);

- власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦКУ).

По-п'яте, у зв'язку із зазначеним, Головне управління вважає за необхідне коротко акцентувати увагу на таких нормах Земельного кодексу України:

1. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, (ст. 78 ЗКУ).

2. Право власності на землю гарантується (ст. 1 ЗКУ).

3. Одним з принципів земельного законодавство є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави (ст. 5 ЗКУ)

4. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ст. 78 ЗКУ).

На думку Головне управління, суб'єкти господарювання, які мають намір поновити договір оренди, вважають, що у держави в особі ОСОБА_1 управління є лише обов'язки і зовсім відсутні права, зокрема, такі як розпоряджатися земельними ділянками на власний розсуд (ст. 78 ЗКУ), що передбачає право змінювати умови договору оренди землі на вигідних для держави умовах та керуватися чинними на сьогоднішній день та такими що не суперечать чинному законодавству актами, нехай навіть і рекомендаційного характеру.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 06.07.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов – це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально – правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Веселівської районної державної адміністрації № 163 від 18.07.2006 р. надано дозвіл Фермерському господарству «Лучите-2а» на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для передачі її в оренду строком на 10 років із земель державної власності Веселівської селищної ради, площею до 50,0 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням № 56 від 19.03.2007 р. затверджено розроблену відповідно до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 218, від 18.07.2006 р. № 163 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку:

- для надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Фермерському господарству «Лучите-2а», голова ОСОБА_2, площею 37,3614 га пасовищ, що розташована на землях реформованого КСП ім. Шевченко Менчикурівської сільської ради (невитрибувані земельні частки (паї); Фермерському господарству «Лучисте-2а», голова ОСОБА_2, площею 10,1286 га багаторічних насаджень (горіхоплідні), що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради; Фермерському господарству «Лучисте-2а», голова ОСОБА_2, площею 35,2739 га ріллі, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради.

- для створення громадського пасовища Фермерському господарству «Лучисте-2а», голова ОСОБА_2, загальною площею 48,6137 га, в тому числі пасовищ – 46,7499 га під господарськими шляхами та прогонами – 0,2782 га, інші сільськогосподарські землі – 1,5856 га, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради.

Даним розпорядженням передано в оренду, на умовах зазначених у розпорядженні

Веселівської районної державної адміністрації від 02.10.2006 р. № 218, від 18.07.2006 р. № 163:

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Фермерському господарству «Лучисте-2а», голова ОСОБА_2, площею 37,3614 га пасовищ, що розташована на землях реформованого КСП ім. Шевченко Менчикурівської сільської ради (невитрибувані земельні частки (паї); Фермерському господарству «Лучисте-2а», голова ОСОБА_2, площею 10,1286 га багаторічних насаджень (горіхоплідні), що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради; Фермерському господарству «Лучисте-2а», голова ОСОБА_2, площею 35,2739 га ріллі, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради.

Відповідності до п. "а" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 27.04.2007р.) надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання було віднесено до компетенції районних державних адміністрацій на їх території.

27.04.2007 р. між Веселівською районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_7 (орендодавець) та Фермерським господарством «Лучисте-2а» в особі голови ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі № 29.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Веселівської селищної ради.

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,2739 га, у тому числі ріллі 35,2739 га, пасовища 0,00 га, інші 0,00 га.

Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 365 963 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на 10 років і діє до 01.01.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар покинення не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Згідно п. 37 договору, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження

земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди земельної ділянки від 27.04.2007р. № 29 зареєстровано у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040726800031 від 14.05.2007 р.

Земельна ділянка передана орендарю Фермерському господарству «Лучисте-2а» в особі голови ОСОБА_2 орендодавцем Веселівською районної державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_7, про що складений акт прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 27.04.2007 р.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, який набрав чинності з 01.01.2013 р., райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано ОСОБА_1 управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 р. № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

У зв'язку із прийняттям Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування змінилися.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України (в редакції Закону № 5059-VІ від 05.07.2012р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами 3, 4 ст. 122 Земельного Кодексу України (в редакції Закону № 5245-VІ від 06.09.2012р.) встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної

громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з

урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” постановлено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв’язку з набранням чинності зазначеного вище закону, розпорядником земель за договором оренди землі від 27.04.2007 р. слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до п. 4 пп. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Враховуючи наведене, після укладення між Вільнянською районною державної адміністрацією (Орендодавцем) та позивачем (Орендарем) договору оренди землі та станом на час закінчення терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві. І, як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі, яким на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

З метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням № 1 від 21.09.2016 р.

Даним листом-повідомленням орендар просив продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 29 від 27.04.2007 р. на попередніх умовах, по яким сторони дійшли згоди, зазначені у договорі оренди землі, терміном на 49 років. До заяви було додано: проект додаткової угоди, витяг з ДРРПННМ про РІРП, копію свідоцтва про реєстрацію ФГ «Лучите-2А», копію диплома про вищу аграрну освіту, копію договору оренди № 29 від 27.04.2007 р.

Лист-повідомлення зареєстрований відповідачем 29.09.2016 р. вх. № 4641/0/1-16.

25.10.2016 р. на лист-повідомлення позивача № 1 від 21.09.2016 р., Головне управління Держгеокадастру надало відповідь листом-повідомленням № 27-8-0.41-7905/2-16, яким відмовлено у поновленні договору оренди землі на тій підставі, що орендар, звернувшись з листом повідомленням № 1 від 21.09.2016 р. запропонував внести зміни до істотних умов договору, а саме умов щодо строку оренди земельної ділянки, з 10 років на 49 років, що не приймається орендодавцем та зазначено, що додатки до листа-повідомлення № 1 від 21.09.2016 р. не містили відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору, що стало ще однією підставою для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відмовляючи у продовжені строку дії договору, про що позивачу направлений лист-повідомлення № 27-8-0.41-7905/2-16 від 25.10.2016 р., відповідач не вказав жодного порушення орендарем приписів діючого законодавства або умов договору. А лише зазначив, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними в листі-повідомлені та проекті додаткової угоди.

В подальшому, позивач звертався до відповідача з листами повідомленнями № 1 від 31.10.2016 р., № 5 від 07.11.2016 р. та заявою № 11 від 07.11.2016 р. про виправлення недоліків, вказаних у листі – повідомлені відповідача від 25.10.2016 р. № 27-8-0.41-7905/2-16, просив продовжити термін дії договору № 29 від 27.04.2007 р. терміном на 10 років на попередніх умовах по яким сторони дійшли згоди, надав довідку від Державної фіскальної служби України про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати; відомості про стан та використання земельної ділянки, а також чотири примірники додаткової угоди про продовження строку дії договору на 10 років та інші необхідні додатки.

На всі три звернення, 15.11.2016 р. ОСОБА_1 управління було надано відповідь листом № 27-8-0.41-8434/2-16, якою запропоновано поновити договір оренди № 29 від 27 квітня 2007 року, на умовах 8% орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років.

Надаючи вказану відповідь, Головне управління Держгекадастру у Запорізькій області керувалося листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 р. №ДС-22-28-0.13-17122/23- 15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років.

Фермерське господарство «Лучисте-2А» продовжило користуватися (і користується на даний час) спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 27.04.2007 р. укладено до 01.01.2017 р.

В абзаці 4 пункту 2.9 постанови від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пленум Вищого господарського суду України наголошує, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

В свою чергу, ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і

запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого

самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин, між сторонами наявний спір щодо продовження дії договору, який відповідно до ст. 10 ГПК України може вирішити господарський суд.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.1998 р. N 161-ХІV "Про оренду землі", ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції станом на 22.08.2014р.), договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вже зазначалося, строк дії договору оренди землі від 27.04.2007 р. № 29 укладено на 10 років до 01.01.2017 р.

В пункті 2.17 постанови від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пленум ВГС України роз'яснив, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Підстави і порядок поновлення договору оренди землі врегульовані нормою ст. 33 Закону України “Про оренду землі”.

Так, відповідно до ч. ч. 1 – 5 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Водночас, частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачена інша підстава поновлення договору оренди землі, а саме: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема, із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

При цьому, за приписами частин 8, 9 статті 33 цього Закону додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що у орендаря виникає право на продовження дії договору у разі: належного виконання умов договору; своєчасного звернення з листом-повідомленням до орендодавця; надсилання на адресу орендодавця проекту додаткової угоди; відсутність заперечень орендодавця щодо подальших правовідносин.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, позивач, після закінчення строку дії договору, продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності та надсилання, протягом строку встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

З листа - повідомлення від 15.11.2016 р. № 27-8-0.4-8434/2-16 вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не заперечує проти поновлення договору оренди землі в розумінні ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а запропонувало, керуючись листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 р. № ДС-22-28-0.13-17122/23- 15, визначити істотні умови договору: розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком дії оренди 7 років.

Крім того, визначені законодавцем заперечення орендодавця у поновленні договору оренди землі можливі виключно протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди.

Відповідач не надав доказів на підтвердження укладання договору оренди спірної земельної ділянки з іншими особами.

В даному випадку, на момент отримання позивачем листів-повідомлень відповідача від 25.10.2016р. вих. № 27-8-0.41-7905/2-16, № 27-8-0.41-8434/2-16 строк договору оренди земельної ділянки від 27.04.2007 р. ще не закінчився.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що орендарем вимоги щодо звернення до орендодавця у встановлені законом строки та вимоги щодо додавання до такої заяви проекту додаткової угоди виконано.

При цьому, суд виходить з того, що як умови договору оренди земельної ділянки, так і ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не передбачають певного переліку документів (крім проекту додаткової угоди), які має додати орендар до повідомлення про намір продовжити договір оренди. Крім того, відповідно до гл. 51 ЦК України факт порушення зобов’язання доводиться особою, яка заявляє про порушення, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Дослідивши додані сторонами матеріали, судом встановлено, що ФГ «Лучисте-2А» своєчасно та в повному обсязі сплачувалась орендна плата за договором, про що свідчать довідки Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_1 управління ДФС у Запорізькій області про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів) та сплати Єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ФГ «Лучисте-2А» № 410 від 31.10.2016 р., № 172 від 16.05.2017 р., квитанції та податкові декларації з плати за землю(земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) квитанції про сплату орендної плати, в тому числі за 2017 рік (завірені належним чином копії містяться в матеріалах справи).

Позивачем надано довідку відділу агропромислового розвитку Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області « 01-04/146 від 15.05.2017 р. та довідку Веселівської селищної ради № 02-05-11/1387 від 16.05.2017р., які підтверджують, що за результатами обстеження ФГ «Лучисте-2А», встановлено, що станом на 15.05.2017 р. та 16.05.2017 р. на орендованих даним господарством земельних ділянках, розташованих на території Веселівської селищної ради площею 35,2739 га ріллі кадастровий № 2321255100:11:021:0014 - посіяний озимий ячмінь, на земельній ділянці 48,6137 га громадське пасовище кадастровий № 2321255100:11:018:0002 - знаходиться пасовище, яке використовується за цільовим призначенням, селянами випасається худоба. На земельній ділянці 10,1286 га кадастровий № 2321255100:09:018:0043 - знаходяться багаторічні насадження, горішник.

Крім того, у листі до голови Веселівської селищної ради ОСОБА_11, голова ФГ «Лучисте-2А» зазначив, що на даний час на земельній ділянці 35,2739 га посіяний озимий ячмінь (Канадський сорт), закуплені мінеральні добрива для весняного підживлення озимого ячменю та засоби захисту рослин, закуплені дизельне паливо, мастильні матеріали для польових робіт, придбана важка техніка, трактор Т-150, земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, дотримується сівозміни, додержуються вимог про охорону довкілля, заболочені місця орендованої земельної ділянки розорюються, проводиться чизелювання, вирубуються пагони дерев з лісосмуги та лісу, збирається сміття, каміння, пластикові пляшки, які забруднюють поля, дотримується меж встановлених Держкомземом, для підвищення родючості ґрунту та проведення рекультивації вносяться органічні добрива (коров’ячий перегній) у 2016 році, та мінеральні добрива у минулих роках.

Такі обставини не спростовані відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо належного виконання ФГ «Лучисте-2А» умов договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р., що підтверджується вищевказаними документами, які є належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, як зазначалось, строк дії спірного договору оренди землі № 29 від 27.04.2007 р. закінчився 01.01.2017 р., жодних заперечень щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням будь-яких, об'єктивних підстав для такої відмови, матеріали справи не містять, а відповідачем не зазначено, натомість наявна у справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача, не було реалізовано виключно з формальних підстав. Крім того, після закінчення строку договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять документів, а відповідачем під час розгляду справи не доведено, що позивач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не посилається на конкретні порушення, допущені орендарем під час дії договору оренди землі.

З наведеного слідує, що лист-повідомлення позивача орендодавцем не розглянуто та не надано повідомлення про прийняте ним рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що орендар належно виконував обов'язки за умовами договору, а тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на той самий строк, на тих самих умовах, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відносно посилання відповідача на недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, в т.ч., розміру орендної плати, суд зазначає, що жодних спорів сторін щодо оплати орендних платежів у неналежному розмірі під час дії договору оренди, а також після відмови відповідача продовжити його дію, матеріали справи не містять. Відповідачем при відмові в продовжені дії спірного договору питання невідповідності орендної плати чинному законодавству не порушувалося. Крім того, питання щодо збільшення розміру орендних платежів підпадає під дію та регулювання ст. ст. 181, 188 ГК України і повинно вирішуватися сторонами окремо від питання продовження дії самого договору оренди.

Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини 11 статті 33 цього Закону України “Про оренду землі” відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, законодавством прямо передбачено оскарження відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі у судовому порядку, тому у разі визнання такої відмови органу в судовому порядку незаконною, права землекористувача підлягають захисту, у відповідності до вищенаведених вимог закону, шляхом поновлення його порушених прав, що виникли в результаті такої відмови органу, у зв’язку з чим вимога про зобов’язання укласти додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 10.04.2007 р. заявлена обґрунтовано.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

А відтак, способом захисту порушеного права є спонукання до укладення додаткової угоди, оскільки без її підписання сторонами та належного оформлення, договір оренди землі не буде поновлений, тобто права та обов’язки особи не будуть у належній спосіб встановлені на новий термін.

Як вище зазначалось, зміст та умови додаткової угоди відповідають вимогам чинного законодавства, а саме приписам Закону України “Про оренду землі”, Цивільного кодексу України .

Крім того, суд зазначає, що ведення товарного сільськогосподарського виробництва на спірній земельній ділянці для позивача є його єдиним видом діяльності, яка забезпечує отримання прибутку, враховуючи специфіку яка зумовлена його місцезнаходженням та родом діяльності, у зв’язку з чим, судом враховується позиція Веселівської районної ради Запорізької області щодо поновлення договору оренди землі саме з позивачем, оскільки ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором оренди, що підтверджується клопотанням голови Веселівської районної ради Запорізької області № 444/02-10 від 04.11.2016 р. до начальника ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області. (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно, для поновлення договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи також положення частин восьмої та дев'ятої зазначеної статті Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 року у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15.

Господарським судом встановлено у даній справі обов'язкові умови, за наявності яких позивач має право на поновлення договору оренди на той же строк та на тих же умовах: орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, орендар належно виконує обов'язки за договором та відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, орендар вчинив необхідні дії для укладення додаткової угоди на виконання частини 8 статті 33 Закону.

Одночасно господарський суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях статті 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

При розгляді справи № 908/1164/17 встановлено, що відповідач у встановлений законом строк обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії договору не надав, а тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто на десять років.

Оскільки відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди, яка має бути укладена в обов'язковому порядку у місячний строк, то позовна вимога ФГ «Лучисте-2А» щодо визнання такої додаткової угоди укладеною, підлягає задоволенню частково, оскільки позивач, пропонуючи строк дії договору оренди до 2065 року, не взяв до уваги, що у відповідності до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», договір вважається поновленим на той самий строк, тобто, у даному випадку на десять років.

Крім того господарський суд вважає за необхідне зауважити, що зазначення позивачем у редакції додаткової угоди положень щодо набрання нею чинності з дати державної реєстрації суперечить суті самого спору і прийнятого в результаті його розгляду рішення. Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі, оскільки вона не підписується сторонами, у зв'язку із ухиленням від такого підписання відповідачем.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості задоволення позову, оскільки вони спростовуються вищезазначеними обставинами справи та вимогами законодавства України.

Таким чином, оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі докази, суд дійшов висновку, що оскільки позивач продовжив користуватися спірною земельною ділянкою по закінченню строку договору оренди, відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, законні права позивача підлягають захисту шляхом визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором від 27.04.2007 р., на строк десять років, внаслідок чого наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 3 200 грн. 00 коп. судового збору покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фермерського господарства “Лучисте-2А”, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Визнати поновленим на 10 (десять) років договір оренди землі № 29 від 27.04.2007р. укладений між Фермерським господарством “Лучисте-2А” (72202 Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд. 2а, код ЄДРПОУ 3386049) та ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007р. про поновлення договору, на тих самих умовах, які передбачені договором, в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди землі № 29 від 27.04.2007 р (зареєстрованого 14.05.2007р

№ 040726800031)

м. Запоріжжя 06.07.2017 р.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689, вул. Українська, 50, м. Запоріжжя) в особі в.о. начальника ОСОБА_12, що діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, іменованому в подальшому «Орендодавець», з однієї сторони, та

Фермерське господарство «ЛУЧИСТЕ-2А» (код ЄДРПОУ 33836049) в особі голови ОСОБА_2, відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», Земельного Кодексу України, Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, за домовленістю сторін уклали додаткову угоду :

1. Продовжити термін дії Договору оренди землі № 29 від 27.04.2007 року

на 10 років

Строк дії договору до 2027 року

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною вищевказаного договору, складена у трьох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін і один для органу державної реєстрації.

Орендодавець Орендар

Головне управління Фермерське господарство

Держгеокадастру «ЛУЧИСТЕ -2А», голова

у Запорізькій області ОСОБА_2

ЄДРПОУ 39820689 ЄДРПОУ 33836049

вул. Українська, 50 вул. Лучиста, 2а

м. Запоріжжя смт. Веселе

Веселівський район

Запорізька область

______ ОСОБА_12 _____ ОСОБА_2

МП МП

Стягнути з ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Фермерського господарства “Лучисте-2А” (72202 Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд. 2а, код ЄДРПОУ 33836049) 3 200 (три тисячі двісті) грн.. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 11.07.2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.