Рішення № 6765984, 09.11.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2009 р. Справа № 07/111-38 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-центр Україна», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕП», м.Луцьк про стягнення 34772грн. 22 коп. Суддя Сур’як О.Г. Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: Мартинюк С.І., довіреність від 02.03.2009р.

Суть спору: ТзОВ «Контакт-центр Україна» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ТзОВ «НЕП» 34772,22грн., в тому числі 22808,88грн. основного боргу за відвантажену продукцію виробничо-технічного призначення згідно видаткових накладних №К-00000619 від 19.05.2008р. та №К-00000632 від 21.05.2008р., 3720,05рн. інфляційних втрат, 945,70грн. – 3% річних та 7286,34грн. пені.

23.09.2009р. позивач, у зв’язку з частковою проплатою відповідачем боргу на загальну суму 11000грн., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути з останнього 23760,96грн., в тому числі 11808,88грн. основного боргу, 3720,05рн. інфляційних втрат, 945,70грн. –3% річних та 7286,34грн. пені.

В судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що основний борг перед позивачем погашений повністю, в зв’язку з чим в цій частині позов слід припинити згідно п.1-1 ст.80 ГПК України, крім того, пеня за прострочку платежів за згодою сторін не встановлювалась, а тому її нарахування є необґрунтованим, суми інфляційних втрат та 3% річних обраховані невірно.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, , господарський суд встановив наступне.

На підставі усної домовленості позивач - ТзОВ «Контакт-центр Україна» згідно видаткових накладних №К-00000619 від 19.05.2008р. та №К-00000632 від 21.05.2008р відвантажив відповідачу – ТзОВ «НЕП» товар (автоматичні вимикачі) на загальну суму 59405,68грн.

Факт отримання відповідачем обумовленого товару підтверджується довіреністю ТзОВ «НЕП» ЯПВ №398020 від 19.05.2008р., виданою на ім’я Савицького В.Г.

В силу ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідач отриманий товар оплатив лише частково всього на суму 36596,80грн, про що свідчать платіжні доручення №86 від 14.11.2008р., №6404 від 16.07.2008р. та №5994 від 19.05.2008р.

Частиною ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою добровільного врегулювання спору 10.06.2009р. позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою оплатити отриманий товар.

Однак, відповідач кошти за отриманий товар позивачу не сплатив, у зв’язку з чим у нього виник борг у розмірі 22808,88грн.

Як вбачається із наданими сторонами платіжних доручень №162 від 01.09.2009р., №183 від 08.09.2009р., №956 від 21.09.2009р. та №968 від 23.09.2009р. на день розгляду спору сума боргу в розмірі 22808,88грн. погашена відповідачем повністю, а тому провадження у справі в цій частині необхідно припинити на підставі п.11 ст.80 ГПК із-за відсутності предмету спору, оскільки оплата боргу здійснена відповідачем після подачі позовної заяви.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З врахуванням часткових проплат основного боргу відповідачем, з останнього, за прострочення платежу слід стягнути 91,34грн. інфляційних нарахувань за період червень 2009р., вересень 2009р. та 142,97грн. – 3% річних за період з 29.06.2009р. по 22.09.2009р., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та річних відмовити.

Також, позивач за прострочення виконання зобов’язання просить стягнути з відповідача 7286,34грн. пені.

Проте, згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Стаття 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, у зв’язку з тим, що між сторонами спору письмовий договір не укладався, а законом до господарських правовідносин, що виникли між сторонами, пеня не встановлена, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені розмірі 7286,34грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. 230 ГК України, ст. ст. 509, 546-549, 625 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 43, 49, п.11 ст.80 ГПК, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕП» (м.Луцьк вул..Червоноармійська, 13, код ЄДРПОУ 13349945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт-центр Україна» (м.Київ вул..Бережанська, 6-а, код ЄДРПОУ 33544337) 91,34грн. інфляційних нарахувань та 142,97грн. - 3% річних, а також 230,43грн. витрат по сплаті державного мита та 156,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 22808,88грн. основного боргу припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                   Сур'як О. Г.