Постанова № 67659652, 05.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 920/1056/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників сторін:позивачаФранюка А.В. дов. від 07.06.2017 №116 відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши матеріали касаційної скаргиПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017у справі№920/1056/16 господарського суду Сумської області за позовомПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської радипростягнення 5386848,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради про стягнення 5386848,41 грн., у тому числі 185854,55 грн. заборгованості, що виникла в результаті неналежного виконання договору купівлі-продажу природного газу №3229/15БО-29 від 19.12.2014, 3254668,59 грн. пені, 244494,26 грн. 3% річних, 1701831,02 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.02.2017 (головуючий суддя Джепа Ю.А., судді Костенко Л.А., Яковенко В.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3254668,59 грн. пені, 244494,26 грн. 3% річних, 1701831,02 грн. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 78014,93 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В.) скасоване в частині часткового задоволення позову і стягненні з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3254668,59 грн. пені, 244494,26 грн. 3% річних, 1701831,02 грн. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 78014,93 грн.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. В решті рішення залишене без змін.

Не погоджуючись із прийнятою постановою ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, а рішення господарського суду Сумської області від 01.02.2017 залишити в силі посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", статей 230-232 Господарського кодексу України, статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальнео підприємство "Ромникомунтепло" Роменської міської ради просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у останній.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 05.07.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даному випадку є стягнення 5386848,41 грн. заборгованості, з яких: 185854,55 грн. основний борг, 3254668,59 грн. пеня, 244494,26 грн. 3% річних, інфляційні втрати у сумі 1701831,02 нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №3229/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість з огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №3229/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу.

Щодо стягнення суми основного боргу місцевий суд відмовив з посиланням на те, що дана заборгованість була сплачена позивачу у серпні 2016, в той час як позов у даній справі було подано у жовтні 2016 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат виходила із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (покупець) було укладено договір №3229/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 3850 тис.куб.м.

Відповідно до пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 5900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 6.3 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі, якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1. цього договору.

Відповідно до пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно з пунктом 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому до договору між сторонами було укладено декілька додаткових угод, якими, зокрема, змінювалася ціна газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він передав відповідачу у власність протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14091665,52 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач зобов'язання за договором виконував з простроченням термінів, встановлених для сплати в договорі, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту статті 612 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача 185854,55 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання договору купівлі-продажу природного газу №3229/15БО-29 від 19.12.2014, 3254668,59 грн. пені, 244494,26 грн. - суму 3% річних, 1701831,02 грн. інфляційних втрат.

Зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу відповідач належним чином не виконав, що підтверджується матеріалами справи, проте згідно банківських виписок за серпень 2016 року вбачається, що 10.08.2016 останнім було перераховано на рахунок позивача 29341,15 грн., 19.08.2016 - 88256,27 грн., 23.08.2016 - 68257,13 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором №3229/15-БО-29 від 19.12.2014, а відтак остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів із порушенням строків, встановлених у договорі.

Колегією суддів апеляційного суду було встановлено, що платежі на загальну суму 185854,55 грн. становлять суму основного боргу, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь у межах заявленого у даній судовій справі позову. При цьому, дана заборгованість була сплачена позивачу ще у серпні 2016 року, у той час як позов у даній справі поданий до господарського суду 26.10.2016. Тобто, сума основного боргу, яку просив позивач стягнути з відповідача на свою користь є погашеною станом на момент звернення до суду з позовною заявою.

А відтак, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 185854,55 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №3229/15-БО-29 від 19.12.2014.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку виходячи із наступного.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;

Абзацами 3, 4 названого статті встановлено, що заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Статті 4, 5, 6 цього Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.

Статтею 7 вказаного Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Частина 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому статтею 3 даного Закону.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач листом №887 від 28.12.2016 звертався до Віце - прем'єр міністра України щодо роз'яснення статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України у відповідь листом №8/10-1741-16 від 29.12.2016 повідомило, зокрема, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що предметом спору у даній справі, зокрема, є пеня, інфляційні та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий у 2015 році природний газ; заборгованість була погашена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, що підтверджується розрахунками наданими позивачем та не заперечується сторонами; на момент звернення позивача до суду з позовом у позивача були підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних, однак до прийняття рішення по справі - 01.02.2017 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що згідно частини 3 статті 7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню, в зв'язку з чим обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду в частині стягнення вказаних сум та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат та відмовлено у задоволенні позову, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115 1117 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 920/1056/16 господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

О. Сибіга