Ухвала суду № 67659532, 03.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 р.Справа № 579/457/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 11.05.2017р. по справі №579/457/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області

про визнання неправомірними дій щодо відмови у включенні(зарахуванні) до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посаді прокурора та проведення перерахунку довічного щомісячного грошового утримання з 01 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській областы, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невключення (зарахування) до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року включно - 3 роки 1 місяць 2 дні;

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку щомісячного грошового утримання з 01 березня 2017 року з урахуванням включеного (зарахованого) часу роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району, що становить 3 роки 1 місяць 2 дні, до стажу роботи на посаді судді, що становить повні 23 роки роботи на посаді судді, на підставі яких йому призначено щомісячне довічне грошове утримання;

- скасувати рішення відповідача від 28.02.2017 року №5/Ш, яке оформлено листом, щодо відмови у задоволенні заяви про включення (зарахування) до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посаді прокурора та проведення перерахунку довічного грошового утримання з 01 березня 2017 року;

- зобов'язати відповідача включити (зарахувати) до стажу роботи на посаді судці, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року включно - 3 роки 1 місяць 2 дні

- зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного грошового утримання з 01 березня 2017 року з урахуванням включеного (зарахованого) часу роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району, що становить 3 роки 1 місяць 2 Дні, до стажу роботи на посаді судці, що становить повні 23 роки роботи на посаді судді, на підставі яких йому призначено щомісячне довічне грошове утримання.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у період з 04.05.1993 року по 15.09.2016 року він працював суддею Кролевецького районного суду Сумської області. На підставі постанови Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 року та відповідно до наказу В.о. голови Кролевецького районного суду Сумської області віл 15.09.2016 року №06-ОС позивача звільнено з посади судді Кролевецького районного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 16.09.2016 року позивачу призначено щомісячне грошове утримання. Однак, нарахування довічного грошового утримання проведено без врахування періоду роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року, що загалом становить 3 роки 1 місяць 2 дні. 15.02.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в який просив включити (зарахувати) вищевказану роботу до стажу роботи на посаді судді та провести перерахунок довічного грошового утримання. Листом від 28.02.2017 року №5/Ш відповідач відмовив у проведенні перерахунку грошового утримання. Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 11.05.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року включно - 3 роки 1 місяць 2 дні.

Визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку щомісячного грошового утримання з 01 березня 2017 року з урахуванням включеного (зарахованого) часу роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району, що становить 3 роки 1 місяць 2 дні, до стажу роботи на посаді судді, що становить повні 23 роки роботи на посаді судді, на підставі яких ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання.

Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року включно - 3 роки 1 місяць 2 дні.

Зобов'язано відповідача провести перерахунок позивачу щомісячного грошового утримання з 01 березня 2017 року з урахуванням зарахованого часу роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району, що становить 3 роки 1 місяць 2 дні, до стажу роботи на посаді судді, що становить повні 23 роки роботи на посаді судді, на підставі яких ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання.

В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Управління Пенсійного фонду України у Кролевецькому районі Сумської області на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 11.05.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що на час звернення позивача за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці роботи на посаді стажиста прокуратури, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Позивач надав клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час її апеляційного перегляду, що позивач у період з 04.05.1993 року по 15.09.2016 року працював на посаді судді Кролевецького районного суду Сумської області.

На підставі постанови Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 року та відповідно до наказу В.о. голови Кролевецького районного суду Сумської області віл 15.09.2016 року №06-ОС позивача звільнено з посади судді Кролевецького районного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

З 16.09.2016 року позивачу призначена виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 роки 4 місяців 12 днів.

При розрахунку розміру довічного грошового утримання відповідачем не враховано до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року, що загалом становить 3 роки 1 місяць 2 дні.

15.02.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в який просив включити (зарахувати) вищевказану роботу до стажу роботи на посаді судді та провести перерахунок довічного грошового утримання.

Листом від 28.02.2017 року №5/Ш відповідач відмовив у проведенні перерахунку грошового утримання.

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці помилково не було враховано до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року, що загалом становить 3 роки 1 місяць 2 дні.

На підставі положень ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України № 1402-VII), який набрав чинності 30.09.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України № 2453-VI), згідно ст. 120 якого було передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ч.2 ст. 141 Закону України № 2453-VI, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

Згідно положень ч.1 ст. 135 Закону України № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону України № 2453-VI (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач обраний суддею Кролевецького районного суду Сумської області рішенням 14 сесії Сумської обласної ради народних депутатів 21 скликання 29.04.1993 року та на посаду судді призначений 04.05.1993 року згідно наказу начальника управління юстиції Сумської ОДА №25-Л від 03.05.1993 року.

На той час діяв Закон України від 15.12.1992 р. № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон України № 2862-XII), положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України №2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Згідно ст.56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11. 1991 року №1789-ХІІ (в редакцій статті з 05.11.1991 року по 13.04.2012 року включно), під поняттям «прокурор» цього Закону слід розуміти: «помічники прокурора».

Відповідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (Закон доповнений ст.50-1 26.11.1993 року; ст.50-1 у редакції від 12.07.2001 року) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі зокрема стажистами в органах прокуратури.

Станом на час дії указаних нормативно-правових актів позивач вже мав стаж роботи на посаді судді більше 10 років.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно трудової книжки позивач працював на посаді помічника прокурора Кролевецького району з 02.04.1990 року до 01.09.1992 року включно, на посаді стажи ста прокуратури Глухівського району з 31.07.1989 року по 31.10.1989 року включно, на посаді стажиста помічника прокурора Кролевецького району з 01.11.1989 року по 31.03.1990 року.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону України № 2453-VI, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6 ст. 47 Закону).

Конституційний Суд України в рішенні від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Частинами 1-3 статті 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003 р.).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, працюючи суддею, мав законні сподівання на зарахування періоду роботи на прокурорських посадах до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді і які були у подальшому звужені.

Колегія суддів зазначає, що внесенням змін у Закон України № 2453-VI, шляхом викладення його у новій редакції Законом України від 12.02.2015 № 192-VIІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (набрав чинності 29.03.2015) було виключено пункт 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України № 2453-VI, який передбачав визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. На момент набрання чинності Закону України № 192-VIІ (29.03.2015 року) у позивача вже був в наявності стаж, який давав право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, Верховна Рада України звільнила позивача з посади судді саме у зв'язку з поданням заяви про відставку, а не з інших підстав, тим самим вищий законодавчий орган країни не заперечував наявність у позивача стажу роботи судді більше 20 років, необхідного для виходу у відставку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати період роботи на посаді стажиста прокуратури Глухівського району, стажиста помічника прокурора, помічника прокурора Кролевецького району з 31 липня 1989 року по 01 вересня 1992 року, що загалом становить 3 роки 1 місяць 2 дні.

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через те, що звернення позивача від 15.02.2017 року розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» та жодних рішень відповідачем за наслідком розгляду заяви прийнято не було, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, як було встановлено під час розгляду справи, відповідачем саме з моменту призначення позивачу щомісячного грошового утримання не було включено до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, вищевказаний період роботи в органах прокуратури.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що призначаючи позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці та обчислюючи його розмір, відповідач дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для зарахування до стажу роботи вищевказаний період.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність власних дій, що є предметом оскарження.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані дії відповідача не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Кролевецького районного суду Сумської області від 11.05.2017р. по справі №579/457/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 11.05.2017р. по справі №579/457/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі в Сумській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у включенні(зарахуванні) до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посаді прокурора та проведення перерахунку довічного щомісячного грошового утримання з 01 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2017 р.