Ухвала суду № 67659501, 06.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/190/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря Скоріної Т.С.

представника апелянта ОСОБА_1;

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро-Фінанс» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Квадро-Фінанс» (надалі ТОВ «Квадро-Фінанс») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2017 року:

-№ НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 223 189,00 грн.;

-№ НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1 542 091,25 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 1 233 833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 308 458,25 грн.;

-№ НОМЕР_3, яким застосовано штраф у розмірі 15 250,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позову зазначено декілька підстав.

Так, вважаючи протиправним рішення контролюючого органу щодо збільшення товариству податку на прибуток, позивач, посилаючись на вимоги Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вважає, що наданими первинними документами та документами фінансової звітності підтверджено витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування.

Далі, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення щодо збільшення товариству грошового зобовязання з податку на додану вартість та оскаржуючи рішення про застосування штрафу з цього податку, позивач зазначає, що у нього не виникли податкові зобовязання на загальну суму 30 500,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Херсонбуд», оскільки з боку цього підприємства помилково були перераховані грошові кошти, які контролюючий орган безпідставно вважав передплатою за договором про надання послуг.

З приводу завищення товариством податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Пансіонат Петровець», позивачем наголошено на тому, що у контролюючого органу були відсутні повноваження проводити податкову перевірку законності господарських операцій даних платників податків, оскільки це не було передбачено направленням на перевірку та наказом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року №0000051422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 542 291,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року №0000061422 про застосування штрафу у сумі 15 250,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, судом відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області зазначає, що судове рішення прийнято без повного дослідження усіх істотних обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з наступних підстав.

Так, фактичні обставини справи свідчать про наступне.

У грудні 2016 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Квадро-Фінанс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при отриманні безпроцентної поворотної позики від ПАТ «Херсонська ТЕЦ», згідно договору від 13 травня 2015 року № 1/111, та при проведенні господарських операцій з: ТОВ «Херсонбуд», ТОВ «Укрпрофбуд», ПП «ВКФ «Стройдом», ТОВ «ВКФ «Дніпробуд», ТДВ «Херсонський Облрембудтрест», ПП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за період з 13 травня 2015 року по 01 грудня 2016 року.

Підставою для проведення зазначеної перевірки слугували накази ГУ ДФС у Херсонській області від 13 грудня 2016 року № 582 та від 19 грудня 2016 року № 595, прийняті на виконання ухвали Соломянського районного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року (т.1 а.с.129-133).

Із зазначеної ухвали вбачається, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №52016000000000135 за ознаками зловживання службовими особами ПАТ «Херсонська ТЕЦ» своїм службовим становищем щодо надання безпроцентної поворотної позики ТОВ «Квадро-Фінанс».

Для встановлення обставин про можливе порушення законодавства у сфері оподаткування та обставин вдаваності фінансово-господарських операцій між ТОВ «Квадро-Фінанс» та ТОВ «Херсонбуд», ТОВ «Укрпрофбуд», ПП «ВКФ «Стройдом», ТОВ «ВКФ «Дніпробуд», ТДВ «Херсонський Облрембудтрест», ПП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5 (НОМЕР_4), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також для з'ясування обставин дотримання законодавства під час здійснення ТОВ «Квадро-Фінанс» господарської операції по отриманню безпроцентної поворотної позики від ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (код 00131771) згідно договору від 13 травня 2015 року № 1/111, слідчим суддею було вирішено призначити позапланову виїзну документальну перевірку позивача за період з 13 травня 2015 року по час ухвалення судового рішення, тобто по 01 грудня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 28 грудня 2016 року № 152/21-22-14-04/38823123 (далі Акт).

Висновки цього Акту свідчать про те, що позивачем порушено:

-пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України;

-п. 6 статті «Визнання витрат» Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» (затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року № 860/4153), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 223 188,84 грн., у тому числі за 2015 рік 223 188,84 грн.;

-п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що стало підставою для заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 233 833,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року у розмірі 1 205 881,00 грн., за березень 2016 року у розмірі 27 952,00 грн.

13 січня 2017 року за результатами встановлених порушень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 223 189,00 грн.;

-№0000051422 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 1 542 091,25 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 1 233 833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 308 458,25 грн.;

-№ НОМЕР_3 про застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних в розмірі 15 250,00 грн.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючі фактичні обставини справи та керуючись вимогами п.185.1 ст.185, п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України дійшов висновку про протиправність рішень контролюючого органу про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та про застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних, оскільки відсутній факт заниження позивачем податкових зобовязань за лютий 2016 року за господарськими операціями з ТОВ «Херсонбуд» на загальну суму 30 500,00 грн. та відсутнє, з боку позивача, завищення податкового кредиту за лютий 2016 року на суму 1 203 333,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пансіонат Петровець».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 223 189,00 грн., суд першої інстанції підтримав правову позицію контролюючого органу щодо порушень з боку позивача пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати».

Оскільки, рішення суду першої інстанції повинно розглядатися в межах апеляційної скарги, а предметом апеляційного оскарження є незгода контролюючого органу щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повязаних з нарахуванням податку на додану вартість та штрафу, суд апеляційної інстанції має встановити чи відповідає рішення суду першої інстанції критеріям законності та обґрунтованості в цій частині.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Звинувачуючи позивача у порушенні п. 187.1 ст.187 та п.201.10 Податкового кодексу України, контролюючий орган зазначив, що позивачем занижені податкові зобовязання на суми передплат у загальному розмірі 30 500,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень TOB «Квадро-Фінанс» отримало передплату за роботи від TOB «Херсонбуд» на загальну суму 138 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23 000,00 грн., зокрема:

- 18 січня 2016 року платіжне доручення № 96 на суму 135 000,00 грн.;

- 20 січня 2016 року платіжне доручення № 105 на суму 3 000,00 грн.

Ревізором встановлено, що на дані передплати не виписані податкові накладні та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та стало підставою для визначення зобовязань із ПДВ та застосування штрафних санкцій.

Позивач, заперечуючи проти такого висновку податкової інспекції у запереченнях на акт перевірки зазначив, що ці кошти не можна вважати передплатою до договору підряду від 12 лютого 2016 року № 3, оскільки на час перерахування коштів такого договору не існувало.

Грошові кошти були помилково перераховані на р/р ТОВ «Квадро-Фінанс» від ТОВ «Херсонбуд», що підтверджується листами даного товариства від 18 січня 2016 року № 18/1-16 та від 20 січня 2016 року № 20/1-16 з проханням повернути ці кошти на розрахунковий рахунок.

Додатково ТОВ «Херсонбуд» повідомив, що у звязку з помилковим зарахування коштів у ТОВ «Квадро-Фінанс» не може виникати податкового зобовязання перед ТОВ «Херсонбуд».

Повернення передплати на загальну суму 129 000,00 грн. відбулось:

- 11 лютого 2016 року за платіжним дорученням № 45 на суму 29 000,00 грн.;

- 09 лютого 2016 року за платіжними дорученнями №№ 43-44 на суму 100 000,00 грн.

Далі, між TOB «Херсонбуд» (Замовник) та TOB «Квадро-Фінанс» (Підрядник) 12 лютого 2016 року була укладена угода № 3, щодо капітального ремонту теплової мережі ПАТ «Херсонська теплоцентраль» на загальну суму 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн. (т.1 а.с.60).

У той же день позивачем був виписаний рахунок-фактура на оплату за вказаним договором про надання послуг у сумі 500 000,00 з ПДВ (т.1 а.с.63).

Відповідно до платіжного доручення від 12 лютого 2016 року № 149 TOB «Квадро-Фінанс» отримало передплату на загальну суму 545 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 90 833,33 грн.

Одночасно позивачем було отримано листа від ТОВ «Херсонбуд», наступного змісту: «просимо вважати оплату по платіжному дорученню № 149 від 12 лютого 2016 року згідно рахунку № 12-2 від 12 лютого 2016 року та Договору № 3 від 12 лютого 2016 року в сумі 500 000,00 грн. Надмірно сплачену суму в розмірі 45 000,00 грн. просимо зарахувати в рахунок погашення поворотної фінансової допомоги».

Беручи до уваги отриману від Замовника інформацію про надмірно сплачені кошти за договором, позивач 12 лютого 2016 року склав податкову накладну №5 на загальну суму 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83 333,33 грн., чим, на думку контролюючого органу занижено податкові зобов'язання на суму передплати 7 500,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що у позивача не виникло обовязку формувати податкові зобовязання та складати податкові накладні, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що державою визначено поняття помилкового переказу на законодавчому рівні.

Помилкові перекази можна класифікувати за двома основними видами: такі, що сталися з вини банку, і ті, що сталися не з вини банку.

Випадки, коли помилковий переказ стався з вини платника (коли, наприклад, платник перерахував зайві кошти або сталася помилка щодо одержувача), не позбавляють такий переказ характеру помилкового.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» (у редакції від 27.01.1999 року), підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти.

За порушення цієї норми, яка контролюється контроюючими органами, Указом передбачено адміністративна відповідальність та штраф, що стягується з керівника та головного бухгалтера.

Отже, у даному випадку, колегія суддів вбачає з боку посадових осіб позивача, ознаки адміністративного правопорушення щодо прострочення строку повернення коштів, проте, на думку суду, відсутня вина товариства щодо ухилення від декларування податкових зобовязань.

Про те, що кошти були перераховані помилково свідчать наступні обставини.

Кошти у сумі 138 000,00 грн., які були перераховані у січні 2016 року, не можуть бути передплатою за договором, оскільки на той час будь-яких договірних відносин між позивачем та ТОВ «Херсонбуд» не існувало.

Підтвердженням того, що кошти в сумі 7 500,00 грн. були надмірно перераховані за договором між TOB «Херсонбуд» (Замовник) та TOB «Квадро-Фінанс» (Підрядник) від 12 лютого 2016 року є рахунок-фактура, виставлений позивачем на оплату послуг, згідно умов укладеного договору.

І на останнє, в обох випадках були листи ТОВ «Херсонбуд» про повернення коштів та визнання з боку позивача такого платежу помилковим, а також прийняття останнім рішення про повернення коштів як помилково зарахованих.

Визначення об'єкта обкладення податком на додану вартість передбачено у ст. 185 Податкового кодексу України.

До об'єкта обкладення цим податком належать операції з постачання товарів, послуг на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Надходження коштів унаслідок помилкового переказу, на думку суду апеляційної інстанції, не підпадає під визначення об'єкта оподаткування.

Із акта перевірки вбачається, що у платіжних дорученнях за січень 2016 року на загальну суму 138 000,00 грн. у реквізитах платежу зазначено «оплата за роботи».

Утім, навіть якщо такий напрямок платежу вказаний, але при цьому відсутня підстава для таких виплат (рахунок-фактура, накладна, договір), то слід вважати, що об'єкта оподаткування немає та не повинно виникати податкових зобов'язань з податку на додану вартість і обов'язку з виписування податкової накладної.

Зазначене свідчить про те, що відповідно такий платник не має права на податковий кредит.

Варто зауважити, що контролюючий орган в акті перевірки не зазначив про те, що TOB «Херсонбуд» задекларувало помилково сплачені кошти на адресу TOB «Квадро-Фінанс» у податковий кредит.

Так, згідно з п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Із системного аналізу даної правової норми слідує, що немає оподаткування об'єкта, у разі коли товари (послуги) не підлягають постачанню, тобто між сторонами немає договірних відносин або договірними відносинами між ними не охоплюється постачання певних товарів, послуг.

Перелік операцій, у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту, передбачено у п. 198.1 Податкового кодексу України.

Це операції з придбання або виготовлення товарів, у т. ч. необоротних активів (у т. ч. в разі їх ввезення на митну територію України), та послуг. При сплаті коштів у результаті помилкового переказу таких операцій немає, тож немає і права на податковий кредит.

ОСОБА_2 додаткових аргументів відсутності права на податковий кредит, суд апеляційної інстанції також зазначає про таке.

За загальним правилом, згідно з п. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: «дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг» або «дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною».

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту.

При сплаті коштів у результаті помилкового переказу видати податкову накладну технічно неможливо, оскільки не має підстав для заповнення її обов'язкових реквізитів, що передбачені у п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема таких: як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, ціна постачання без урахування податку, вид цивільно-правового договору.

Ненадання TOB «Квадро-Фінанс» на адресу TOB «Херсонбуд» податкової накладної у звязку з надходженням коштів, помилково перерахованих, позбавило останнього на формування податкового кредиту, адже згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України, не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

TOB «Квадро-Фінанс» надано до перевірки Акт звіряння розрахунків з TOB «Херсонбуд» (т.1 а.с.64).

Із цього Акта вбачається, що помилково перераховані кошти обліковувалися з використанням субрахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахунка синтетичного обліку 68 «Розрахунки за іншими операціями».

За порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за цими правовідносинами до TOB «Квадро-Фінанс» податковим повідомленням-рішенням від 13 січня 2017 року за № НОМЕР_3 застосовано штраф у сумі 15 250,00 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо скасування вказаного рішення, оскільки з боку позивача відсутнє порушення п. 201.10 Податкового кодексу України.

Як вище було зазначено, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 1 203 333,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пансіонат «Петровець», оскільки даний контрагент не був зазначеним у документах, які слугували підставою для проведення перевірки.

Колегія суддів вважає обґрунтованою таку правову позицію суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що позапланова виїзна перевірка щодо позивача була призначена на підставі ухвали Соломянського районного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року, де чітко був зазначений перелік контрагентів, за якими слід було дослідити дотримання позивачем під час здійснення господарської операції вимог чинного законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законодавством податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства. У цьому переліку був відсутній такий контрагент як ТОВ «Пансіонат «Петровець».

До того ж, він був відсутній і в наказі ГУ ДФС у Херсонській області від 13 грудня 2016 року № 582.

Позивач, оспорюючи висновок ГУ ДФС у Херсонській області щодо завищення податкового кредиту з ТОВ «Пансіонат «Петровець», стверджує про те, що безпосередньо при перевірці, яка проходила за місцем знаходження платника податків, будь-які первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, фінансової звітності щодо господарських взаємовідносин з даним контрагентом, контролюючим органом не досліджувалися.

Більш того, як зазначає позивач, більшість первинних документів була вилучена слідчими органами в рамках кримінального провадження, що надає підстави, на його думку вважати, що посадові особи контролюючого органу без правових підстав, поза межами документальної перевірки, провели їх дослідження та зробили протиправні висновки.

Усі ці факти, були предметом розгляду в суді першої інстанції і знайшли своє відображення у судовому рішенні.

Однак, в апеляційній скарзі, відповідач не зазначає про їх підтвердження або спростування.

Незважаючи на відсутність в апеляційній скарзі доводів, які свідчать про необґрунтованість рішення суду в цій частині, колегія суддів бажає надати правову оцінку спірним правовідносинам та зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку є неможливим.

Необхідність дослідження під час проведення документальної перевірки документів первинного бухгалтерського обліку також закріплена вищезазначеною правовою нормою. Зокрема, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що не передбачивши в наказі про проведення документальної позапланової перевірки, відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, дослідження господарських операцій позивача з ТОВ «Пансіонат «Петровець», контролюючий орган вийшов за межі наданих йому повноважень.

На підтвердження цього свідчить глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, якою встановлено правила щодо призначення та проведення перевірок, які є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється органами ДФС у процесі адміністрування податків і зборів.

З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення.

Частини 1 та 2 ст.8 КАС України встановлюють, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до Європейської конвенції про захист прав і свобод людини і громадянина основою права, передбаченого ст. 6 Конвенції є принцип верховенства права визнання найвищою цінністю прав і свобод, законних інтересів людини і громадянина.

Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи.

Так, у Рішенні від 10 грудня 2009 року справі «Михайлюк та Петров проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Звертаючись до змісту принципу верховенства права та до практики Європейського Суду з прав людини щодо застосування цього принципу, колегія суддів хоче наголосити на тому, що відповідно до національного законодавства, яке діяло під час спірних правовідносин, у контролюючого органу не було підстав для висновків щодо порушення позивачем податкових норм.

Ті норми, які на думку контролюючого органу були порушені позивачем і про які зазначено в акті перевірки, на думку колегії суддів, не встановлювали обовязок платника податків здійснювати певні дії, на яких наполягав субєкт владних повноважень.

Отже, зазначена правова ситуація призвела до того, що платник податків не міг передбачити, що його діяльність як платника податків приведе до негативних наслідків.

Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро-Фінанс» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський