Ухвала суду № 67659330, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 року м. Київ К/800/24721/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до судді Апеляційного суду Київської області Касьяненко Лілії Іванівни, судді Апеляційного суду Київської області Гуль В'ячеслава Володимировича, Апеляційного суду Київської області про визнання незаконними дій та бездіяльності, відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до судді Апеляційного суду Київської області Касьяненко Лілії Іванівни, судді Апеляційного суду Київської області Гуль В'ячеслава Володимировича, Апеляційного суду Київської області про визнання незаконною бездіяльності та дій відповідачів щодо незаконного блокування позивачу права на негайне отримання ним на руки 17.11.2015р. копії ухвали про відвід судді Касьяненко Л.І.; відшкодування на користь позивача відповідно до ст.ст.23,1167,1173,1174,1176,1190 Цивільного кодексу України, ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за рахунок коштів Державного бюджету України за відповідачів моральної шкоди у розмірі 30000,00грн. солідарно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016р., вказану позовну заяву залишено без руху в зв'язку з її невідповідністю ст.106 КАС України, внаслідок недодання копій всіх документів, що до неї приєднуються, відповідно до кількості відповідачів у справі та документа про сплату судового збору, із наданням дводенного з дня набрання ухвалою законної сили строку для усунення її недоліків.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу, частиною з якої, в свою чергу, передбачено, що до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень, а також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків (ч.1 ст.108 КАС України).

Як вже вказувалось в цій ухвалі, позовна заява ОСОБА_4 була залишена Окружним адміністративним судом міста Києва, з яким погодився Київський апеляційний адміністративний суд, без руху з огляду на недодання копій всіх документів, що до неї приєднуються, відповідно до кількості відповідачів у справі та документа про сплату судового збору.

Однак, залишення позовної заяви ОСОБА_4 без руху з підстав недодання до неї копій всіх документів, що приєднуються, відповідно до кількості відповідачів у справі, є помилковим, оскільки відповідна кількість копій всіх перелічених позивачем в додатках до позовної заяви документів наявна в матеріалах справи (а.с.9-40).

Що ж до висновку суду про необхідність сплати ОСОБА_4 судового збору й неможливість застосування в даному випадку приписів п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (на який як на підставу звільнення від сплати судового збору посилався в позовній заяві ОСОБА_4 та який визначає, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду), то такий висновок, обґрунтований неподанням позивачем доказів, які б підтверджували визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідачів незаконними у встановленому законом порядку, в зв'язку з чим неможливо встановити, що шкода завдана позивачеві саме незаконними діями відповідачів, не є прийнятним, оскільки таким чином ще на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд фактично намагався надати оцінку обґрунтованості заявленої ОСОБА_4 позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, тоді як повинен був лише вирішувати питання, пов'язані з можливістю відкриття судового провадження та організацією його здійснення, не досліджуючи змісту (суті) позову, недоліки якого, в свою чергу, не підпадають під розуміння недоліків позовної заяви, яке дається в законі, а стосуються прийнятності позовної заяви та/або суті позовних вимог, які тягнуть постановлення інших за значенням судових рішень.

Крім того, строк для усунення недоліків позовної заяви має визначатись судом в кожному конкретному випадку й з врахуванням конкретних дій, що має вчинити особа, проте, надання позивачеві, в даному випадку, дводенного з дня набрання ухвалою від 19.01.2016р. законної сили строку не може вважатись достатнім та об'єктивним.

Згідно з ч.1 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви ОСОБА_4 без руху та ухвала суду апеляційної інстанції про залишення її без змін підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, якому слід врахувати й положення п.4 ч.1 ст.107 КАС України щодо наявності у судді після одержання позовної заяви обов'язку з'ясувати, чи належить останню розглядати в порядку адміністративного судочинства (в контексті порушених ОСОБА_4 у позові питань та характеру спірних відносин).

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Штульман І.В.