Постанова № 67658979, 04.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 820/1100/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Апеляційного суду Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017р. по справі № 820/1100/17

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Харківської області треті особи Державна судова адміністрація України , Державна казначейська служба України

про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

14 березня 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просила суд:

- визнати відмову Апеляційного суду Харківської області у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право - порушеним;

- зобов'язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді;

- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

20.04.2017р. постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано неправомірною відмову Апеляційного суду Харківської області у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при виході у відставку.

Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме за 35 повних років.

Стягнуто на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Харківської області (61001, м.Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, буд.36, код ЄДРПОУ 02894131).

Відповідач, Апеляційний суд Харківської області, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Харківської області, згідно постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VIII та наказу голови Апеляційного суду Харківської області від 19.09.2016 року № 04-03/80-ос, був чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів», в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги за останньою посадою.

Вважає, що до спірних відносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

Позивачка не скористалась правом подання заперечень на апеляційну скаргу, встановлених статею 191 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Рекомендоване поштове відправлення, вмістом якого була копія ухвали про відкриття провадження у справі, копія апеляційної скарги, судова повістка та пам'ятка, яке направлялось позивачу, повернуто до Харківського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з незапитом.

Згідно ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1, з 29 березня 1993 року по 19 жовтня 1999 року працювала на посаді судді Гайсинського районного суду Вінницької області, з 21 жовтня 1999 року по 31 березня 2004 року - суддею Хмельницького міського суду Хмельницької області, а з 05 квітня 2004 року - на посаді судді Апеляційного суду Харківської області (а.с. 33 зворот).

08 вересня 2016 року постановою Верховної Ради України у зв'язку із подачею заяви про відставку позивачку звільнено відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України.

Наказом Апеляційного суду Харківської області вщ 19.09.2016 року №04-03/80-ос, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року №1515-VIII, суддю Снігерьову Раїсу Іванівну відраховано зі штату вищезазначеного суду (а.с. 29).

10 лютого 2017 року позивачка звернулась до Aпеляційного суду Харківської області із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних неоподатковуваних заробітних плат за останньою посадою відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 30).

Листом від 14.02.2017 року №03-55/2568 відповідач повідомив позивачку, що на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII виключено норму ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" про виплату суддям при виході у відставку вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У зв'язку з припиненням дії ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування видатків по даному виду нарахувань по КЕКВ 2110 "Оплата праці" з 01 квітня 2014 року Державною судовою адміністрацією України не здійснюється, додаткові кошти для виплати вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку з 01.04.2014 року по теперішній час суду не виділяються. Також зазначено, що Апеляційний суд Харківської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, якому затверджує кошти на відповідний рік і додатково призначає головний розпорядник бюджетних коштів - Державна судова адміністрація України, у зв'язку з чим позивачу запропоновано звернутися для вирішення питання щодо нарахування та виплати вихідної допомоги до Державної судової адміністрації України (а.с. 31).

Позивачка, не погоджуючись з відмовою відповідача в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги, звернулась за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Задовольняючи позов судді у відставці ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що незалежно від дати подачі суддею заяви про вихід у відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення судді у зв'язку з виходом у відставку, остання має право на одержання вихідної допомоги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положеннями ч.ч.1, 3 та 4 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ч.ч.2 та 6 ст. 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Колегія суддів зазначає, що на час звільнення позивачки з посади судді та відрахування зі штату Апеляційного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання, фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до чинного на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08.09.2016 року) законодавства, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

При цьому, згідно з ч.4 ст.120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Положеннями ст.24 даного Закону (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Дані положення прямо вказують на те, що судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально - побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки (08 вересня 2016 року).

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у позивачки відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах №820/9034/15, 825/3135/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017р. по справі № 820/1100/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 10.07.2017 р.