
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2017 р.Справа № 816/273/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2017р. по справі № 816/273/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області треті особи Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської оласті , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край" , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19
про скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
03.03.2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області (відповідач), в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просив суд скасувати наказ №688 - СГ від 02 березня 2015 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 року провадження по справі закрито, в зв'язку з тим що дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 року по справі №816/273/16 скасовано.
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області про скасування рішення направлено до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд в іншому складі суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 року клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволено.
Провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що дана справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 р. по справі № 816/273/16 скасовано і справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області про скасування рішення направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край", ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про скасування наказу №688 - СГ від 02 березня 2015 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" - закрито.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права щодо визначення юрисдикції справи просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 04.07.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області за заявою ОСОБА_1 надано позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_20 (наказ від 03.12.2014 №5073-СГ).
Водночас, відповідачем прийнято наказ від 02.03.2015 №688-СГ щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 52,4 га кадастровий номер НОМЕР_20, який став підставою для закриття кадастрового номера НОМЕР_20 та реєстрації земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу з присвоєнням їм інших кадастрових номерів.
З матеріалів справи вбачається, що поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_20 загальною площею 52,4000 га, що перебувала у державній власності Мокіївської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, закрито 30.12.2015 року на підставі наказу відповідача від 02.03.2015 №688-СГ щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20.
На підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Мокіївською сільською радою Чорнухинського району Полтавської області розроблено землевпорядну документацію про поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20 та проведено державну реєстрацію тридцяти чотирьох новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_19 - НОМЕР_21.
При цьому матеріали справи містять докази про реєстрацію права власності на окремі новоутворені земельні ділянки за:
ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1,9492 га;
ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 1,5000 га;
ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 1,8000 га;
ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 1,9899 га;
ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5 площею 2,0000 га;
ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 1,9898 га;
ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7 площею 1,9492 га;
ОСОБА_9 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8 площею 1,9492 га;
ОСОБА_10 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_9 площею 1,7000 га;
ОСОБА_19 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_10 площею 1,7000 га;
ОСОБА_17 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_11 площею 1,9898 га;
ОСОБА_18 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_12 площею 0,8 га;
ОСОБА_16 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_13 площею 1,9899 га;
ОСОБА_14 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_14 площею 1,5 га;
ОСОБА_15 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_15 площею 1,99 га;
ОСОБА_13 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_16 площею 0,5 га;
ОСОБА_12 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_17 площею 1,3 га;
ОСОБА_11 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_18 площею 1,3 га.
Також зі змісту залучених до матеріалів справи копій поземельних книг та витягів з Державного земельного кадастру судом встановлено, що означені земельні ділянки передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край".
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Відповідно до приписів статей 178, 181 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2017 року №817/3053/14, що має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції відповідно до положень ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення відповідача, яке є предметом оскарження, не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.
Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі передачі земельних ділянок у власність чи оренду спір щодо набуття фізичною чи юридичною особою земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Таким чином, з метою належного способу захисту прав позивача в межах наявного спору та з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, спір про правомірність оскаржуваного наказу має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також зустрічних позовних вимог інших осіб щодо правомірності дій відповідача за наслідками прийняття ним рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку позивачу, про поділ такої земельної ділянки та про затвердження проектів землеустрою на земельні ділянки, які утворилися внаслідок такого поділу та передачу новоутворених земельних ділянок у власність.
Оскарження результату волевиявлення державного органу з приводу розпорядження землею знаходиться поза сферою адміністративного судочинства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Мокіївська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухинський край", ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про скасування рішення.
Рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації захисту свого права на земельну ділянку у порядку цивільного судочинства.
У відповідності до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2017р. по справі № 816/273/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2017 р.
Судове рішення № 67658904, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 04.07.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 816/273/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: