Ухвала суду № 67658809, 05.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 818/392/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного військового комісаріату на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 818/392/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу

до Сумського обласного військового комісаріату

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу до Сумського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Сумського обласного військового комісаріату щодо не відшкодування витрат Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу по виплаті середнього заробітку проведеного військовозобов'язаним, призваним на навчальні збори працівникам заводу за вересень та жовтень 2015 року.

Стягнуто з Сумського обласного військового комісаріату (вул. Герасима Кондратьєва, 30, м. Суми, код ЄДРПОУ 08269552) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу (код ЄДРПОУ 00137041, рахунок в ПАТ АБ „Південний", м. Одеса № 26001010035391, МФО 328209) витрати, понесені на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним (працівникам заводу), призваних на навчальні збори за вересень та жовтень 2015 року в сумі 34 169,27 грн. (тридцять чотири тисячі сто шістдесят дев'ять грн. 27 коп.).

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу (код ЄДРПОУ 00137041) з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Сумського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08269552) витрати зі сплати судового збору в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн.).

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилково висновку про їх обґрунтованість. Зауважує, що військомат позбавлений можливості здійснити компенсування витрат на виплату середньої заробітної плати за 2015 рік, оскільки вказані кошти не були профінансовані Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що працівники Качанівського газопереробного заводу ПАТ „Укрнафта" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно наказу Качанівського ГПЗ ПАТ „Укрнафта" № 86-к від 01.09.2015 були залучені для проходження навчальних зборів військовозобов'язаних з 01 вересня 2015 року по 10 вересня 2015 року при Сумському ОВК (а.с.28-29), що підтверджується повідомленнями Охтирсько- Великописарівського об'єднаного міського військового комісаріату Сумської області від 02.09.2015 за №№ 2187/1, 2187/2, 2187/3, 2187/4, 2187/5, 2187/6 (а.с.30-32).

Працівники заводу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 згідно наказу Качанівського ГПЗ № 98-к від 05.10.2015 були залучені для проходження навчальних зборів військовозобов'язаних при Охтирському ОМВК з 03 жовтня 2015 року по 10 жовтня 2015 року (а.с.33), що підтверджується повідомленнями № 2480 від 05.10.2015 (а.с.34-39).

Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу були надіслані до військового комісаріату листи 03.11.2015 за № 2/2974 та 06.10.2015 року за № 2/2743, а також повторно 26.10.2016 за №2/2424 та № 2/2423 (а.с.40-63), до яких були додані всі необхідні документи для відшкодування витрат на виплату середнього заробітку в розмірі 34 169,27 грн.

Листом № 5/604 від 07.11.2016 Сумський обласний військовий комісаріат повідомив про неможливість компенсування витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на військові (навчальні) збори, оскільки заявка на їх відшкодування не була профінансована Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. За призваними на збори військовозобов'язаними та резервістами на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності (ч. 10 цієї статті). Виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам за весь період зборів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 12 цієї статті).

Пунктом 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12 березня 2007 року №80 передбачено, що виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.

Пункт 12 зазначеної Інструкції передбачає, що підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються першими відділами (відділеннями) військових комісаріатів і передаються до фінансово-господарчих відділень для оплати.

Відповідно до Директиви Міністра оборони України №322/1/013 від 16 жовтня 2006 року зі штатів районних військових комісаріатів у повному обсязі виведені фінансово-господарські відділення. Завдання фінансового забезпечення та бухгалтерського і матеріального обліку покладено на підрозділ Сумського ОВК.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач забезпечив виконання гарантій військовозобов'язаним призваним на військові (навчальні) збори за вересень та жовтень 2015 року і здійснив їм виплату середнього заробітку.

Отже, позивач отримав право на відповідну компенсацію коштів із бюджету

Для цього ним було вчинено усі необхідні дії, передбачені нормативними актами.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідачем витрати на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, позивачу не відшкодовані, тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправної бездіяльності відповідача та стягнення витрат, понесених на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним (працівникам заводу), призваних на навчальні збори за вересень та жовтень 2015 року в сумі 34169,27 грн.

Твердження Сумського ОВК в апеляційній скарзі про те, що ним було вчинено всі необхідні дії для виконання покладеного на нього обов'язку по здійсненню відповідних виплат, а саме подано заявку до Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України на суму 397878,00 грн. для відшкодування витрат роботодавцям середньої заробітної плати, в яку були включені і витрати позивача, проте вказані кошти не були профінансовані Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України, колегія суддів оцінює критично, оскільки відсутність фінансування на відшкодування витрат роботодавцям, сплаченої ними середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, не може вважатись обставиною, яка надає особі право утриматись від виконання зобов'язання здійснити такі виплати.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не відшкодування відповідачем витрат на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

Отже, якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні виплати, то воно повинно розцінюватися як таке, що створює право власності, та викликає "законні очікування" отримати певне майно.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо державні органи діють не у відповідності до закону.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, як на підставу для не здійснення компенсування витрат позивачу по виплаті середньої заробітної плати за 2015 рік, на те, що розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, а зобов'язання без відповідних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями та не підлягають сплаті з бюджетних коштів, колегія суддів до уваги не бере, оскільки, на думку суду, суб'єктом владних повноважень порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Отже, суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 818/392/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2017 р.