Ухвала суду № 67658349, 05.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11435/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Пилипенко О.Є. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Міхайліді Т.В., представника відповідача Кучерявого О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, співробітниками Головного управління ДФС у місті Києва проведено документальну планову виїзну перевірку TOB «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» (код ЄДРПОУ 37046213) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 12.07.2016 №308/26-15-14-02-01-14/37046213, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п. 5, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 pоку №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 зі змінами та доповненнями, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 2 442 456 грн, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 251 430 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 2 764 126 грн, в тому числі: за січень 2015 на суму 347 242 грн; за лютий 2015 року на суму 244 938 грн; за березень 2015 року на суму 310 077 грн; за квітень 2015 року на суму 381 664 грн; за травень 2015 року на суму 455 861 грн; за червень 2015 року на суму 465 104 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.07.2016:

- №0004201402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 442 456 грн, з них за основним платежем - 2 442 456 грн, штрафні (фінансові) санкції - 0 грн;

- №0004211402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 146 189 грн, з них за основним платежем - 276 4126 грн та за штрафними і (фінансовими) санкції в сумі 1 382 063 грн;

- №0004221402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у розмірі 251 430 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що придбання позивачем у контрагентів послуг (товару) безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями ст. 201 ПК, п. 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав, що позивач не підтвердив реальність господарських операцій з ТОВ «Світ охорони та захисту», ПП «Чорна вода 1981», ТОВ «БТС ПРАЙМ», ТОВ «ХАРБЕР ФУД», ТОВ «ДАШАР», ТОВ «ГЕЛЕОНТРАНС», ТОВ «ПОЛІКОМ СЕРВІС», ТОВ «ІРБУДСТРАХ», ТОВ «МЕЛАРІС», ТОВ «ВЕТАРІЯ», ТОВ «СКАЙ БІЛД», ТОВ «РОНЕРС» та не навів доказів, що доводять рух активів, зміну зобов'язань чи капіталу платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник), з однієї сторони та ТОВ «Світ охорони та захисту» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №28-11-14 про надання послуг з охорони об'єкту від 28.11.2014, у відповідності до п. 1.1., якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити охорону приміщення та майна, що знаходиться на території Об'єкту Замовника.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав до суду протоколи узгодження договірної ціни, інструкцію з охорони об'єкта, дислокацію об'єкта, акти прийняття під охорону об'єкта, додаткові угоди до договору , акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «Світ охорони та захисту», позивач надав до суду ліценцію цього підприємства на надання послуг з охорони власності та громадян, виписку з ЄДРПОУ, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого фізичним особам.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони та ПП «Чорна вода 1981» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №30-ФО про надання охоронних послуг від 30.07.2014.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав до суду додаткові угоди, протоколи узгодження договірної ціни, перелік документів, необхідних для підтвердження кваліфікації, класифікацію видів порушень, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ПП «Чорна вода 1981», позивач надав до суду ліценцію цього підприємства на надання послуг з охорони власності та громадян, виписку з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «БТС ПРАЙМ» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №02/01/15 на надання послуг з професійної підготовки від 02.01.2015 у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним Договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав до суду тарифи та перелік послуг, рахунок на оплату, акт надання послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «БТС ПРАЙМ», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ХАРБЕР ФУД» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №31/12/14 про надання послуг від 31.12.2014, у відповідності до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс кілінгових послуг (робіт).

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав до суду специфікацію, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «ХАРБЕР ФУД», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ.

Також, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ДАШАР» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №02/02/15 на надання послуг з професійної підготовки від 02.02.2015 у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним Договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду тарифи та перелік послуг, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «ДАШАР», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ГЕЛЕОНТРАНС» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №30/01/15 про надання послуг від 30.01.2015, у відповідності до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс кілінгових послуг (робіт).

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду специфікації, рахунки на оплату, акти наданих послуг, податкові накладні, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «ГЕЛЕОНТРАНС», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ.

Між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ПОЛІКОМ СЕРВІС» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №02/03/15 на надання послуг з професійної підготовки від 02.03.2015, у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним Договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду тарифи та перелік послуг, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «ПОЛІКОМ СЕРВІС», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ.

Між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ІРБУДСТРАХ» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №31/03/15 про надання послуг від 31.05.2015, у відповідності до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс кілінгових послуг (робіт).

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду специфікацію, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «ІРБУДСТРАХ», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «МЕЛАРІС» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №29/04/15 на надання послуг з професійної підготовки від 29.04.2015, у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним Договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду тарифи та перелік послуг, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «МЕЛАРІС», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників ПДВ.

Також, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ВЕТАРІЯ» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №30/04/15 про надання послуг від 30.04.2015, у відповідності до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс кілінгових послуг (робіт).

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду специфікацію, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «ВЕТАРІЯ», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників ПДВ.

Також, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «СКАЙ БІЛД» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №29/05/15 про надання послуг від 29.05.2015, у відповідності до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання організувати та виконати комплекс кілінгових послуг (робіт).

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду специфікацію, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення.

Крім того, між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «СКАЙ БІЛД» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір поставки спецодягу №15-06-01 від 01.06.2015 у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Спецодяг, надалі Продукцію, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Продукцію за номенклатурою, кількістю та цінами, обумовленими Сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав суду специфікацію, рахунок, видаткову та податкову накладні, платіжні доручення.

Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «СКАЙ БІЛД», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ, наказ про призначення директора ТОВ «СКАЙ БІЛД».

Між позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «РОНЕРС» (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №01/07/15 на надання послуг з професійної підготовки персоналу від 01.07.2015 у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язується за замовленням Замовника надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним Договором, послуги з професійної підготовки у спеціально облаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників Замовника.

На підтвердження виконання умов договору, позивач надав суду протокол узгодження договірної ціни, рахунок на оплату, акт наданих послуг, податкову накладну, платіжні доручення. Також, на підтвердження правосуб'єктності та дієздатності ТОВ «РОНЕРС», позивач надав до суду виписку з ЄДРПОУ, наказ про притуплення до виконання обов'язків директором ТОВ «РОНЕРС».

Дослідивши вказані вище документи, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вони у повній мірі підтверджують правильність формування позивачем сум податкової звітності по відносинам зі спірними контрагентами.

При цьому, слід зазначити, що законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

Варто відмітити й те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

За таких обставин твердження відповідача про те, що надані позивачем документи не розкривають суті наданих послуг, а надані документи не містять інформації які саме приміщення прибирались, ким саме та у якій кількості осіб не можуть свідчити про не здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, адже сама суть та зміст послуг, про надання яких свідчать акти, розкриваються із наявних у матеріалах справи специфікацій, договорів, розрахунків вартості послуг, актів прийняття під охорону об'єктів, дислокації об'єктів, протоколів узгодження договірної ціни тощо.

Водночас, відсутність окремих документів, які не є первинними для цілей ведення податкового обліку, зокрема інформації про персонал, який проходив перепідготовку, посадові інструкції працівників контрагентів, документів внутрішнього розпорядку позивача тощо також не свідчить про безпідставне відображення позивачем в податковому обліку наслідків господарських операцій з контрагентами, адже такі документи не визнано обов'язковими звітними первинними документами на підтвердження даних податкового обліку та реальності господарських операцій.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що витрати фактично понесені та пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Посилаючись на відсутність у контрагентів позивача ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, відповідач не звернув уваги на те, що податковими органами, які здійснювали контрольні заходи щодо контрагентів, такі висновки зроблені лише на підставі відсутності таких за місцем реєстрації та виходячи із даних поданої ними податкової звітності, жодні заходи щодо виявлення фактичної відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних засобів, матеріально-технічної бази не здійснювалися. Водночас, обставиною, яка свідчить про не здійснення господарської операції, може бути фактична (а не задекларована) відсутність ресурсів. Разом з тим, відповідачем під час судового розгляду не надано належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об'єктивної неможливості здійснення господарських послуг.

До того ж, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Тобто, недекларування та несплата податкових зобов'язань контрагентами позивача за наслідками господарських операцій із позивачем також не може свідчити про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки відповідачем не доведено наявності замкненої схеми руху коштів між позивачем та його контрагентом з метою отримання необґрунтованої вигоди, як і не доведено обізнаності позивача про протиправний характер діяльності його контрагента.

Аналогічну позицію висловив також і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01 червня 2016 року по справі № 826/16058/15.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що надана ТОВ «РОА «СТАФ» в ході перевірки інформація про передачу до правоохоронних органів документів щодо відносин з окремими контрагентами позивача не підтверджується відповіддю СУ ГУ Національної поліції в м. Києві спростовується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі документів на запит слідчому в порядку ст. 93 КПК України (т. 1 а.с. 119-121).

Доводи відповідача про наявність відкритих кримінальних проваджень відносно осіб, що мають відношення до діяльності контрагентів позивача також є необґрунтованим, оскільки сам лише факт відкриття виконавчого провадження не позбавляє підприємство-контрагента права на формування витрат та податкового кредиту.

Також колегія судів підтримує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ронерс», оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2016 р. по справі №826/27644/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 08 вересня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 398/26-50-11-01-27 від 02.12.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Ронерс».

Отже, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад доходів і витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю з ТОВ «Світ охорони та захисту», ПП «Чорна вода 1981», ТОВ «БТС ПРАЙМ», ТОВ «ХАРБЕР ФУД», ТОВ «ДАШАР», ТОВ «ГЕЛЕОНТРАНС», ТОВ «ПОЛІКОМ СЕРВІС», ТОВ «ІРБУДСТРАХ», ТОВ «МЕЛАРІС», ТОВ «ВЕТАРІЯ», ТОВ «СКАЙ БІЛД», ТОВ «РОНЕРС», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання придбаних послуг в господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу доходів на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із названими вище контрагентами.

Враховуючи, що позивачем було надано до перевірки всі належні документи, які впливають на показники податкової звітності позивача, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як неправомірних та необґрунтованих.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя О.Є. Пилипенко

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 10.07.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Пилипенко О.Є.