Ухвала суду № 67658165, 04.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 753/10862/16-а

У Х В А Л А

04 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі № 753/10862/16-а за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м.Києві Ковальчук Тамари Олександрівни про визнання не чинним рішення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єктів владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - Відповідач 2), Заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м.Києві Ковальчук Тамари Олександрівни (далі - Відповідач 3) про визнання не чинним рішення, зобов'язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єкта владних повноважень.

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 17 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.

04 липня 2017 року електронною поштою на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі № 753/10862/16-а в порядку ст. ст. 73-75 КАС України.

Заслухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про забезпечення доказів, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Так, забезпечення доказів - процесуальна дія суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.

Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб'єкти доказування. Вони повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів є неможливим. Тобто, суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.

Згідно ст. 74 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

В силу вимог ч.1 ст.75 КАС України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити. До заяви про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

Таким чином, заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою.

За приписами статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Главою 6 КАС України визначено, зокрема, поняття доказів, належність та допустимість, порядок їх забезпечення та підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного процесуального права. Адже саме за допомогою доказів можливо з'ясувати дійсні правовідносини сторін та обставини, що мають значення для справи.

Частинами 1 і 2 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до вказаної статті, належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.

Отже, заявник повинен обґрунтувати, які саме обставини можуть бути підтвердженні, які витребовуються, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Так в своїй заяві позивач ОСОБА_1 просить забезпечити докази у справі № 753/10862/16-а шляхом витребування від Професійної спілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України інформації про місячну заробітну плату директорів будівельно-монтажних організацій за звітні періоди, починаючи з 1992 року по травень 2005 року та шляхом витребування з Подільського районного суду міста Києва матеріалів цивільної справи № 758/12916/14-ц, порушеної в 2014 році за позовом ОСОБА_1 про виплату компенсації за вимушений прогул.

У відповідності до частини 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстав позову). Тому, вирішуючи питання про виклик свідків, в усіх випадках, потрібно вимагати від сторін пояснення, які саме обставини вони можуть підтвердити. Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Суд не має приймати доказів, які не стосуються справи і предмета доказування, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом, або доказів, якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на предмет даного спору та приймаючи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" за аналогію права, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі № 753/10862/16-а, оскільки сукупність обставин, які доказує позивач, створює саме підставу позову, зокрема в частині заявлених ним вимог.

Керуючись ст.ст. 75, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі № 753/10862/16-а за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного управління Пенсійного фонду України в м.Києві Ковальчук Тамари Олександрівни про визнання не чинним рішення, зобов`язання прийняти рішення, вчинити певні дії, стягнення шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, встановлення відсутності компетенції, повноважень суб'єктів владних повноважень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 10.07.2017