Ухвала суду № 67658121, 06.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1068/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (далі - позивач, ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому, враховуючи подані уточнення позовних вимог, просить:

1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №18 від 05 січня 2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 23 травня 2013 року по 22 серпня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 23 травня 2013 року по 28 серпня 2016 року тривалістю 10 робочих днів з 11 січня 2017 року;

2) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу №18 від 05 січня 2017 року «про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 23 травня 2013 року по 22 серпня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 23 травня 2013 року по 28 серпня 2016 року тривалістю 10 робочих днів з 11 січня 2017 року.».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» на підставі наказу від 05 січня 2017 року №18 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (код 38736443).».

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу ГУ ДФС у місті Києві №18 від 05 січня 2017 року №18 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (код 38736443)» на підставі підпункту 78.1.11пункту 78.1статті 78 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (код 38736443) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 23 травня 2013 року по 28 серпня 2016 року тривалістю 10 робочих днів з 11 січня 2017 року.

На підставі вказаного наказу проведено перевірку ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК», за результатами якої складено відповідний акт від 31 січня 2017 року №7/26-15-14-07-02-10/38736443 (далі по тексту - акт перевірки).

Позивач вважає наказ та дії по проведенню документальної перевірки протиправними, оскільки: положеннями кримінально-процесуального законодавства не передбачено право слідчого на звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення перевірок; письмове повідомлення про проведення перевірки та копія наказу про призначення перевірки позивачу були вручені вже після початку проведення перевірки, тобто несвоєчасно; за наявності факту відмови позивача у допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки, останній протиправно не склав акта, який би засвідчував факт відповідної відмови, та протиправно, з огляду на недопущення до проведення перевірки, приступив до проведення перевірки, за результатами якої складений відповідний акт перевірки.

Відповідач зазначив про відповідність своїх дій та оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо вимоги про скасування наказу від 05.01.2017 року №18 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент оформлення оскаржуваного наказу) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм колегія суддів звертає увагу на те, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що до ГУ ДФС у місті Києві надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Рибака М.А. від 26 серпня 2016 року у справі №761/30060/16-к про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (код ЄДРПОУ 38736443).

Згідно із вказаною ухвалою за результатами розгляду клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України Матвієнка А.П. надано дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (код 38736443) за період з 23 травня 2013 року по 22 серпня 2016 року, проведення якої доручено Головному управлінню ДФС у місті Києві, у строки встановленні Податковим кодексом України. При цьому вказано, що ухвала оскарженню не підлягає.

Оскільки при надходженні до контролюючого органу рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки Податковий кодексу України не передбачає іншого порядку дій, ніж призначення такої перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі та у межах повноважень, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині позовних вимог та не приймає до уваги доводи позивача про відсутність у слідчого права на звернення до слідчого судді (суду) з клопотанням про проведення перевірок, оскільки законність дій слідчого не є предметом розгляду даного спору. Доказів ж скасування ухвали слідчого судді матеріали даної справи не містять.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює строків реалізації повноважень по проведенню перевірки на підставі ухвали слідчого судді, а тому доводи позивача про порушення процесуальних строків не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене позовні вимоги ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» про скасування наказу нормативно та документально не підтверджуються.

Щодо несвоєчасного ознайомлення позивача з наказом відповідача №18 від 05.01.2017 року про проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абзацу другого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Правила листування з платником податків врегульовано статтею 42 Податкового Кодексу.

Згідно п.п. 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наказ № 18 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки був винесений відповідачем 05 січня 2017 року, згідно якого початком проведення перевірки зазначена дата -11 січня 2017 року.

Матеріали справи підтверджують, що оскаржуваний наказ та направлення на перевірку були вручені представнику ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» лише 12 січня 2017 року о 13:00 год. при цьому і в оскаржуваному наказі, і в направленні на перевірку датою початку документальної позапланової виїзної перевірки зазначено 11 січня 2017 року.

Наведене свідчить, що відповідач вручив наказ про призначення перевірки та направлення на перевірку на наступний день після початку проведення перевірки, тобто несвоєчасно, а тому, в силу положень абзацу другого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки у відповідача не виникло.

Окрім того, пунктом 78.5. статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач листами від 13 січня 2017 року вих.13 №/01-2017, від 17 січня 2017 року вих.17 №/01-2017 та від 18 січня 2017 року вих.18 №/01-2017, які згідно з відповідними відмітками на них, отримані відповідачем через канцелярію, повідомляв ГУ ДФС у місті Києві про незгоду із проведенням перевірки та допуску до проведення перевірки посадових осіб відповідача, просив скласти акт про відмову у допуску до перевірки; як стверджує позивач, жоден співробітник ГУ ДФС у місті Києві не був допущений до проведення перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК».

Однак, акт щодо не допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки чи щодо неможливості проведення перевірки не складався, що не спростовано відповідачем.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» на підставі наказу від 05 січня 2017 року №18 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» (код 38736443)» є протиправними; тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

При вирішенні спору у цій частині враховано висновки про застосування норм права щодо проведення податкових перевірок, викладені у постановах Верховного Суду України, які відповідно до частини першої статті 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права

Так, у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки зазначено, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

Щодо складання акту про відсутність позивача за податковою адресою та ухилення представника відповідача від своєчасного ознайомлення позивача з документами, що надають право на проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Підстави складання акту щодо відсутності з а податковою адресою визначені в Наказі ДФС України від 31.07.2014 № 22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків».

Згідно п.п. 1.4.5. цього Наказу, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Проте, відповідачем не надано доказів про те, що посадова особа, яка уповноважена на проведення перевірки, відповідно до вимог зазначеного Наказу, при організації проведення перевірки, тобто в період часу з дня винесення наказу 05.01.2017 року по день початку перевірки 11.01.2017 року, отримала інформацію або встановила відсутність позивача за податковою адресою та здійснила передбачувані Наказом заходи для встановлення його місцезнаходження.

Окрім зазначеного вище, відповідач з дня винесення наказу - з 05.01.2017 року, мав передбачену Податковим кодексом можливість завчасно ознайомити позивача з документами, що надають право на проведення цієї перевірки, але, по суті, вирішив зробити це в перший день початку проведення перевірки - 11.01.2017 року, тобто не завчасно, як це вимагають положення п.п.42.2. статті 42, 78.4 статті 78 Податкового Кодексу.

Це свідчить про те, що посадова особа відповідача, по суті, приступила до перевірки - здійснила вихід за місцезнаходженням позивача, попередньо не ознайомивши останнього з документами, що надають право на проведення цієї перевірки (наказом, направленням на перевірку).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що безпідставність складення цього акту підтверджується також і тим, що посадова особа відповідача, яка здійснювала перевірку, мала контактні номера телефонів юриста та бухгалтера позивача, але не скористалась ними, а навпаки, обмежилась складанням зазначеного акту. Зазначені номери телефонів зазначені в акті про результати проведення перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем завчасно не проведено ознайомлення (вручення) позивача (його представників) з документами, передбаченими п. 78.4 статті 78 Податкового Кодексу України щодо реалізації права на проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Постановою Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 чітко визначено, що аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо не допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки, у зв 'язку з порушенням вимог підпункту 81.1 статті 81 Податкового Кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно правовій позиції Верховного суду України від 24.12.2010 року а адміністративній справі № 21-25а10, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом платнику податків документів (наказу, направлення на перевірку) або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно пункту 81.2. статті 81 Податкового Кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Зокрема, у разі відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та за наявності законних підстав для проведення такої перевірки у податкового органу виникає право на накладення адміністративного арешту на майно платника податків, який відповідно до п.94.1 та пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України є способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Таким чином, імперативними положеннями Податкового кодексу України чітко визначено дії податкового органу, які останній має право вчинити при недопущенні на перевірку.

Зазначений порядок дій відповідача підтверджується п.п. 1.4.6. Наказу ДФС України від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної фіскальної служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови, та вживаються заходи, передбачені пунктом 81.2 статті 81 та статтею 94 розділу II Кодексу.

Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій».

Незважаючи на вимоги п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, відповідачем Акт про не допуск до перевірки не складався, а було складено Акт про ненадання документів платником податків для проведення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалам справи встановлено, що позивач листами від 13.01.2017 року, 17.01.2017 року, від 18.01.2017 року, спрямованими до канцелярії відповідача (що підтверджується відповідними відмітками) повідомляв відповідача про свою незгоду з проведенням перевірки та не допуску посадових осіб до її проведення. Крім цього, позивачем складались акти про не допуск посадових осіб відповідача до перевірки, які разом з відповідними листами - запереченнями від 17.01.2017 року, від 18.01.2017 року двічі спрямувались нарочним до канцелярії відповідача.

Щодо посилання відповідача на факт ознайомлення представника позивача 12.01.2017 року з документами, зазначеними в п.81.1. ст.81 Податкового Кодексу України (направлення, наказу на проведення перевірки) як підставу для його допуску для фактичного здійснення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач не був допущений до проведення перевірки, у зв'язку чим не має підстав стверджувати про ненадання позивачем затребуваних документів. Посилання до дослідження документів позивача відсутнє і в акті перевірки.

Положеннями чинного законодавства право платника податків щодо недопуску до проведення перевірки не обумовлено фактом отримання документів, передбачених п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України (копія наказу, направлення на перевірку), а отже платник податків може відмовити у допуску до перевірки, як до отримання відповідних документів, так і після їх отримання, однак до початку фактичного проведення перевірки. Нормами Податкового кодексу України факт отримання платником податків наказу на проведення перевірки не визначено обставиною, яка зумовлює у останнього обов'язок щодо допущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Таким чином, вважаю, що відповідач в порушення вимог ст.81 Податкового кодексу України, за наявності факту відмови позивача у допуску його посадової особи до проведення перевірки, не склав акту, який би засвідчував факт відповідної відмови, та протиправно, з огляду на його недопущення, приступив до проведення перевірки, за результатами якої склав акт з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 31.01.2017 року № 7/26-15-14-07-02-10/38736443, на підставі якого відносно позивача були прийняті податкові повідомлення - рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 року у справі К/800/35494/15, постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ НЕТВОРК» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 липня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.